Рішення

від 07.10.2015 по справі 910/20462/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/20462/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» Білої Ірини Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСІТІ БІЗНЕС ГРУП»

про стягнення 1000,00 грн.

Суддя Пукшин Л.Г. Представники :

від позивача Пріцак І.Є. - представник за довіреністю № 65 від 01.09.2015

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 07.10.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» Білої Ірини Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСІТІ БІЗНЕС ГРУП» про стягнення 1 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.07.2014 між сторонами було укладено договір доручення № БД-16/ІІІ/2014, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався надати за винагороду послуги з продажу цінних паперів, а саме: здійснити від імені та за рахунок відповідача всі фактичні та юридичні дії щодо укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів. Відповідно до п. 5.2 Договору доручення зобов'язання повіреного вважаються виконаними, а послуга - наданою в повній мірі з моменту підписання довірителем звіту повіреного. Так, 25.07.2014 звіт про виконання договору доручення був підписаний довірителем, але оплати з боку відповідача здійснено не було, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 1 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.08.2015 порушено провадження у справі № 910/20462/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 23.09.2015.

У судове засідання, призначене на 23.09.2015, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав документи, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 3.09.2015 розгляд справи було відкладено на 07.10.2015.

У судове засідання 07.10.2015 з'явився представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач вдруге не забезпечив явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

25 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСІТІ БІЗНЕС ГРУП» (надалі - довіритель, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК» (надалі - повірений, позивач) було укладено договір доручення № БД-16/ІІІ/2013 (надалі - договір), відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується надати за винагороду послуги з продажу цінних паперів, а саме: здійснити від імені та за рахунок довірителя всі фактичні та юридичні дії щодо укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів, визначених умовами договору.

Згідно з п. 1.2. договору предметом договору є інвестиційні сертифікати іменні, без документарної форми, у кількості 300 шт., загальною номінальною вартістю 3 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору повірений взяв на себе зобов'язання підготувати, погодити з довірителем текст договору купівлі-продажу цінних паперів та укласти з покупцем договір купівлі-продажу цін них паперів в погодженій з довірителем редакції, надати довірителю звіт щодо виконання доручення за цим договором та після отримання винагороди підписати акт про виконання договору.

У п. 1.6. договору сторони передбачили, що розмір винагороди повіреного складає 1 000,00 грн без ПДВ.

Згідно з п. 2.2.3. договору довіритель зобов'язався протягом 3 банківських днів, наступних за днем підписання звіту, сплатити повіреному винагороду шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок повіреного.

Згідно з п. 5.2. договору зобов'язання повіреного за договором вважаються виконаними, а послуга вважається наданою повіреним у повному обсязі з моменту підписання довірителем звіту повіреного.

За доводами позивача, останнім належним чино виконано зобов'язання за договором доручення, про що свідчить укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-16/ІІІ/2014-1 від 25.07.2014 р., між позивачем відповідачем та покупцем. Позивачем також складений звіт про виконання договору доручення від 25.07.2014, що підписаний з боку відповідача, що в силу п. 5.2. договору свідчить про виконання зобов'язань у повному обсязі з боку повіреного. Проте, відповідач в порушення умов договору не здійснивши виплати винагороди повіреному у розмірі 1 000,00 грн. Позивач у свою чергу направив відповідачу вимогу № 3289 від 26.06.2015 р. про сплату винагороди, яка була отримана відповідачем 02.07.2015 р. , однак виконана не була, кошти так і не були сплачені відповідачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором доручення.

Згідно з ст. 1000 ЦК України , за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 1002 ЦК України).

Відповідно до ч. 4. ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2.2.3. договору довіритель зобов'язався протягом 3 банківських днів, наступних за днем підписання звіту, сплатити повіреному винагороду шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок повіреного.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором, про що свідчить укладений трьохсторонній договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-16/ІІІ/2014-1 від 25.07.2014 р. Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором доручення у повному обсязі також підтверджується підписаним сторонами Звітом про виконання договору доручення (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

Проте, відповідачем в порушення п. 2.2.3 договору так і не було сплачено позивачу винагороди у розмірі 1 000,00 грн.

Матеріали справи також підтверджуються факт звернення позивача з вимогою щодо виплати грошових коштів у сумі 1 000,00 грн, яка була отримана відповідачем 02.07.2015, проте залишена без реагування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав, за таких обставин позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи на підставі постанови Правління Національного банку України від 23.04.2015 р. № 265 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2015 р. № 87 на виконання якого розпочато з 24.04.2015 р. розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку Білу І.В.

В силу вимог п. 22 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» в редакція, яка діяла на момент подачі позову до суду (07.08.2015) від сплати судового збору були звільнені, зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене та на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСІТІ БІЗНЕС ГРУП» (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 9, корпус 19, офіс 2; ідентифікаційний код 38546391) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 125; ідентифікаційний код 19388768) грошові кошти у сумі 1 000 (одну тисячу) грн 0 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСІТІ БІЗНЕС ГРУП» (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 9, корпус 19, офіс 2; ідентифікаційний код 38546391) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.