Рішення

від 07.10.2015 по справі 910/24495/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/24495/15

За позовомДержавного підприємства «Костопільське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вежа» простягнення 19548,73 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін :

від позивача не з'явились; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 07.10.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Костопільське лісове господарство» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вежа» про стягнення 19548,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.12.2011, 03.07.12, 01.10.12, 18.06.13 між сторонами було укладено договори поставки лісо продукції, на підставі яких позивачем було поставлено лісопродукцію на загальну суму 257850,90 грн., проте відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар в сумі 246010,17 грн., в результаті чого з урахуванням заборгованості позивача в суму 1043,28 грн., у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 19548,73 грн., з яких 10797,45 грн. - основна заборгованість, 8039,54 грн. - втрати від інфляції, 711,74 грн.- 3 % річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24495/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 07.10.2015.

У судове засідання 07.10.2015 представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про час і місце судових засідань були повідомлені належним чином

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що сторони не з'явились у судове засідання 07.10.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 грудня 2011р. між Державним підприємством «Костопільське лісове господарство» (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вежа» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір № 1070/169л-11/09 купівлі-продажу необробленої деревини (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передає у власність на умовах франко-склад продавця необроблену деревину (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Згідно з п.5.1 договору поставка товару по даному договору здійснюється згідно щомісячного графіку поставок, який є невід'ємною частиною даного договору, на умовах франко-склад продавця.

Відповідно до п.6.3 договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено ще низку договорів купівлі-продажу необробленої деревини, що мають аналогічні умови, зокрема: від 03.07.12 № 2012-94, від 01.10.12 № 2012-139, від 02.01.13 № 2013-34, від 18.06.13 № 2013-116.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаних договорів позивачем було поставлено відповідачу лісопродукцію на загальну суму 257850,90 грн, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

- № 018955 від 05.01.12 на суму 10497,090 грн.;

- № 0188956 від 05.01.12 на суму 11087,30 грн.;

- № 020598 від 06.07.12 на суму 15803,50 грн;

- № 020645 від 12.07.12 на суму 10272,85 грн.;

- № 020647 від 17.07.12 на суму 17720,55 грн.;

- № 020648 від 17.07.12 на суму 16106,45 грн.;

- № 021127 від 23.07.12 на суму 16152,15 грн.;

- № 020827 від 14.08.12 на суму 14821,20 грн.;

- № 020981 від 06.09.12 на суму 15168,90 грн.;

- № 021018 від 13.09.12 на суму 14745,85 грн.;

- № 021460 від 03.10.12 на суму 14226,60 грн.;

- № 021581 від 08.10.12 на суму 12323,50 грн.;

- № 021662 від 16.10.12 на суму 15989,80 грн.;

- № 021910 від 06.11.12 на суму 16737,80 грн.;

- № 038011 від 12.02.13 на суму 18358,80 грн.;

- № 038211 від 20.03.13 на суму 22116,15 грн.;

- № 0023405 від 27.06.13 на суму 15722,50 грн.

Відповідач, в свою чергу, за поставлену лісопродукцію здійснив проплату на суму 246010,17 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача № 2600398112 з 05.01.2012 по 31.12.2014 року.

Як зазначив позивач в позовній заяві, станом на 01.01.2012р., за Державним підприємством "Костопільське лісове господарство" перед ТОВ «Компанія «Вежа» рахувалась заборгованість на суму 1043,28 грн., таким чином станом на момент вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість на суму 10797,45 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладені між сторонами договори за своєю природою є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивач поставив відповідачеві товар (друковану продукцію) на загальну суму 42090,80 грн., що підтверджується наявними у справі накладними.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В порушення умов договорів, відповідач вчасно та у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар. Таким чином, на день вирішення спору у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 10797,45 грн., на спростування вказаних обставин відповідачем не надано суду будь-яких документів.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 10797,45 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договорами купівлі-продажу необробленої деревини в сумі 10797,45 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до умов договорів є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 10797,45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 8039,53 грн. втрат від інфляції та 711,74 грн. - 3 % річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем у додатку до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат за період з 01.07.13 по 31.07.15 на суму 8039,54 грн., та 3 % річних за період з 28.06.13 по 07.09.15 на суму 711,74 грн., суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та арифметичну правильність, в зв'язку з чим зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вежа».

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «Вежа» (04053, м. Київ, вул. Артема, 21; ідентифікаційний код 32211991) на користь Державного підприємства «Костопільське лісове господарство» (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Дубки, 2; ідентифікаційний код 00992800) основний борг в сумі 10 797 (десять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 45 коп., 3 % річних в розмірі 711 (сімсот одинадцять) грн. 74 коп., втрати від інфляції в розмірі 8 039 (вісім тисяч тридцять дев'ять) грн. 54 коп., судовий збір в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.2015

Суддя Пукшин Л.Г.