Рішення

від 30.09.2015 по справі 922/4514/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2015 р.Справа № 922/4514/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП КОМ ПАСС", м. Харків до Науково-виробничого підприємства "Хартрон - Експрес, ЛТД" (Товариство з обмеженою відповідальністю), м. Харків про стягнення 17 561,43 грн. за участю представників:

позивача - Канівця С.І. (дов. № б/н від 12.01.2015 р.)

відповідача - Демура І.Б. (дов. № б/н від 21.04.2015 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП КОМ ПАСС", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Науково-виробничого підприємства "Хартрон - Експрес, ЛТД" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (надалі - Відповідач) загальної суми заборгованості 20 414,96 грн., а також суму судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулося 28 вересня 2015 року Позивачем було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, де зазначено, що Відповідачем було сплачено 21.07.2015 р. та 17.08.2015 р. частину суми основного боргу по договору №4 від 04.02.2014 р. за специфікаціями №№8, 22, 24, 32 у розмірі 2 906,52 грн. Таким чином Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму у розмірі 17 561,43 грн.

Від представника Відповідача надійшло усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та заявою Позивача про зменшення позовних вимог.

Представник Позивача клопотання Відповідача залишив не розсуд суду.

Суд зазначив, що заява Позивача про зменшення позовних вимог та клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи буде розглянуто на при кінці судового засідання.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представником Позивача у судовому засіданні було підтримано заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Представник Відповідача у судовому засіданні (від 28.09.2015 р.) проти позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні. Також зазначив, що продукція, яка була поставлена Позивачем отримана в повному обсязі, а також був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків.

Судом було оголошено, що заяву Позивача про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду, а у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено та у судовому засіданні оголошено перерву до 30 вересня 2015 року до 10 години 15 хвилин.

30 вересня 2015 року судове засідання продовжено у тому ж судовому складі.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло, у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, з урахуванням наданих зменшень та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло, вимоги ухвали суду не виконав. У судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. З матеріалами справи, представник, не ознайомився, своїм правом не скористувався.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ТОВ «НПП КОМ ПАСС» та НВП «ХАРТРОН - ЕКСПРЕС ЛТД» було укладено договір поставки № 4 від 04.02.2014 року (надалі - Договір), згідно якого Позивач прийняв на себе зобов'язання виготовити та поставити відповідну продукцію, а Відповідач прийняти і сплатити за поставлену продукцію.

Відповідно до п.3.1. Договору загальна сума Договору складається з суми вартості продукції, що зазначена в Специфікаціях до Договору.

Згідно п.3.3.Договору оплата продукції по специфікації проводиться у розмірі 50% передплати від суми специфікації. Решту 50% Покупець повинен сплатити протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції.

Позивач свої зобов'язання по Договору виконав належним чином, замовлену продукцію було поставлено Відповідачу, що підтверджується відповідними видатковими накладними № 159 від 30.07.2014 року, №170 від 13.08.2014 року (специфікація №8), № 249 від 19.12.2014 року (специфікація №22), №208 від 30.10.2014 року, №227 від 26.11.2014 року, №240 від 12.12.2014 року (специфікація № 24), №224 від 24.11.2014 року (специфікація № 26), №254 від 25.12.2014 року (специфікація №32).

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 25.02.2015 року Відповідач підтвердив заборгованість за Договором на користь Позивача у сумі 29 575,72 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач направив Відповідачеві претензію в порядку ст.6 ГПК України про сплату боргу (вих. № 26 від 21.04.2015 року).

21.05.2015 року та 29.05.2015 року Відповідач сплатив частину заборгованості у розмірі 26 669,20грн.

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.07.2015 року Відповідач підтвердив заборгованість за Договором на користь Позивача у сумі 2 906,52 грн.

Таким чином на момент звернення Позивача з позовом до суду, з урахуванням встановленої Договором пені за порушення терміну оплати продукції, інфляційних нарахувань та 3% річних сума за порушення умов договору поставки № 4 від 04.02.2014 року становить 20 414,96 грн.

28 вересня 2015 року Позивачем було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, де зазначено, що Відповідачем було сплачено 21.07.2015 р. та 17.08.2015 р. частину суми основного боргу по договору №4 від 04.02.2014 р. за специфікаціями №№8, 22, 24, 32 у розмірі 2 906,52 грн. Таким чином просить суд стягнути з Відповідача загальну суму заборгованості у розмірі - 17 561,43 грн. за прострочення останнім виконання грошового зобов'язання сума інфляційних нарахувань за період з січня 2015 року по травень 2015 року, що становить 11 873,63 грн., а також 3% річних з 01.01.2015 року по 17.08.2015 року, що складає 1067,63 грн. та враховуючи встановлену п.7.3 Договору №4 від 04.02.2014 року відповідальність за порушення терміну оплати продукції у виді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір яка складає 4 620,17 грн.

Представником Відповідача у судових засідання підтверджено наявність заборгованості та підписаних актів звірок, але заперечує щодо погашення такої заборгованості з посиланням на те, що підписані обома сторонами за специфікаціями №№8, 22, 24, 26, 32 не є належним документом для визнання такої заборгованості на підставі якої настає зобов'язання щодо сплати за договором.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649,651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.7.3. Договорів за порушення термінів оплати продукції Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 625 ЦКУ визначено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Науково-виробничого підприємства «ХАРТРОН - ЕКСПРЕС ЛТД» (товариство з обмеженою відповідальністю) (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури,1, ЄДРПОУ 30430120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП КОМ ПАСС» (61098, м. Харків, вул. Соціалістична, 70 А, кв.90, ЄДРПОУ 36985918) суму у розмірі 17 561,43 грн. (де: сума інфляційних нарахувань за період з січня 2015 року по травень 2015 року - 11 873,63 грн.; сума 3% річних з 01.01.2015 року по 17.08.2015 року - 1067,63 грн.; сума пені в розмірі 0,1% - 4 620,17 грн.), а також суму судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін