Рішення

від 01.10.2015 по справі 923/1224/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 р. Справа № 923/1224/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Дукат-Агро", м. Херсон

до: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, с. Мала Олександрівка, Великоолександрівський район, Херсонська область

про стягнення 51078 грн. 41 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Лупєєв А.І., представник, дов. № 36 від 03.08.2015р.; Лисенко М.В., директор, наказ № ДА-0000001-0000000001 від 01.11.2010 р.

від відповідача - не прибув.

Приватним підприємством "Дукат-Агро" (позивач) заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за договором №33 від 15.04.2014 року у загальній сумі - 51078 грн. 41 коп., з якої: 18 400 грн. - сума основного боргу, 8 795 грн. 20 коп. - втрат від інфляції, 3 426 грн. 94 коп. - 20 % річних, 6 625 грн. 46 коп. - сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та 13 830 грн. 81 коп. - проіндексована сума заборгованості вартості товару.

Відповідач своїм правом на судовий захист та участь представника у судовому засіданні не скористався, в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Так як ухвала про порушення справи та призначення її до розгляду судом направлена кожному із сторін за належною адресою, то суд вважає, що сторони у справі повідомлені належним чином.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до Договору купівлі-продажу № 33 від 15.04.2014 року ПП "Дукат-Агро" було продано у власність ФОП ОСОБА_1 засоби захисту рослин (насіннєвий матеріал) мінеральні добрива по ціні, в кількості та асортименті згідно Договору та додатку № 1 до нього, а Відповідач зобов'язався прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених додатком № 1 до Договору № 33 від 15.04.2014 року (а.с. 12-13).

Позивачем на адресу Відповідач 25.04.2014 року було відвантажено Товар на загальну суму 18400,00 гривень, за умови 30% передоплати від загальної вартості Товару у сумі 5520,00грн. у строк до 01.05.2014 року та залишкової оплаті у 70% від загальної вартості у сумі 12880,00 грн. у строк до 01.09.2014 року. Зазначений Товар було прийнято Відповідачем, про що свідчить підпис та печатка Відповідача на видатковій накладній № 64 від 25.04.2014 року (а.с. 15).

Однак, за даними позивача ні до 01.05.2014р., а ні до 01.09.2014р. оплату за Товар Відповідач не провів. Позивачем на адресу Відповідачі неодноразово було направлено листи та претензію з вимогою щодо сплати вартості Товару що підтверджується повідомленням про вручення останніх (а.с. 18-19).

Незважаючи на неодноразові спроби Позивача врегулювати спір в позасудовому порядку, Відповідач відмовляється їх задовольняти та пояснив, що за отриманий товар, який він отримав 26.04.2014 року за видатковою накладною № 64 від позивача, він розрахувався готівкою шляхом передачі працівнику приватного підприємства "Дукат-Агро" ОСОБА_4 20.08.2014 року суми 18400 грн., що підтверджує розпискою, переданою йому 20.08.2014 року ОСОБА_4 (а.с. 41).

Також відповідач надав письмове пояснення ОСОБА_4 від 20.01.2015 року, згідно якого він пояснив, що отримані кошти від ФОП ОСОБА_1 він передав у бухгалтерію приватного підприємства "Дукат-Агро" (а.с. 40). Позивач зазначеного факту не підтверджує та наполягає на стягненні суми заборгованості, оскільки він не уповноважував свого менеджера ОСОБА_4 отримувати грошові кошти за поставлені товари, до того ж, як він пояснює, що на підприємстві відсутня у бухгалтерії каса, бо він працює тільки у безготівковому порядку розрахунків. Позивач надав докази, що гр. ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_4, виданий Великоолександрівським РВ УМВС України у Херсонській області 01.06.1995 року) та з 03.10.2011 року був зарахований до відділу збуту менеджером із збуту (розпорядження № ДА -0000021 від 03.10.2011 року), а 18.11.2014 року (наказ № ДА-00000001-20) був звільнений з посади за власним бажанням. Позивач також надав копію паспорту гр. ОСОБА_5, з якого витікає, що він має місце реєстрації АДРЕСА_1 (а.с. 48-50).

Таким чином, із викладеного витікає, що гр. ОСОБА_4 перевищив свої повноваження за трудовим договором, отримавши грошові кошти за поставлений приватним підприємством "Дукат-Агро" товар ФОП ОСОБА_1, що є порушенням вимог чинного законодавства, а зазначені обставини мають ознаки дій, переслідуваних в кримінальному порядку. Оскільки надати оцінку цим доказам суд не має повноважень, він за цим фактом 10.09.2015 року виніс окрему ухвалу та листом від 10.09.2015 року направив ухвалу до правоохоронних органів. На день винесення рішення у справі надійшов лист від прокуратури Херсонської області від 22.09.2015 року № 19-р про направлення матеріалі для перевірки викладених в окремій ухвалі фактів до УМВС України у Херсонській області.

Суд дійшов до висновку, факт направлення матеріалів не є перешкодою у розгляді справи, тому розглядає справу за наявними доказами та надає їм оцінку.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати серед іншого з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 статті 265 ГК України та відповідно до ч. 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України та відповідно до ч. 1 статті 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнодержавного інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.199 ГК України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із огляду на наданий договір, позивач прийняв зобов'язання провести поставку товару після отримання 30 % переоплати за товар у сумі 5520 грн.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивач провів поставку товару не отримавши передоплату.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач провів поставку товару (штефурон та альтер) не на умовах договору від 15.04.2014 року № 33, а за усним правочином, наявність якого підтверджується видатковою накладеною № 64 від 25.04.2014 року, за якою сторони погодили асортимент товару, ціну та кількість та вчинили дії щодо виконання цього правочину шляхом поставки та прийняття цього товару.

В цьому випадку, суд прийшов до висновку, що при проведенні розрахунків сторони мають керуватися нормами ст.530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи видно, що позивач звернувся до відповідача з лисом вимогою щодо сплати заборгованість 10.12.14, що підтверджено поштовим описом та листом-відповіддю від 15.12.14, в якому відповідач надав пояснення щодо передачі грошових коштів колишньому працівникові позивача - ОСОБА_4

Таким чином, суд вважає, що у позивача право на захист щодо отримання грошових коштів виникли з 16.12.2014 року.

Суд вважає, що позивачем доведені позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу 18400 грн..

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконана грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а так само три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати у сумі 8795 грн.20 коп. за період нарахування з травня 2014 по червень 2015 року включно. З урахуванням виникнення права на захист порушеного права на отримання грошових коштів з 16.12.14, судом перерахована сума інфляційних втрат. З урахуванням перерахунку, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у сумі 7490 грн.12 коп.

Позивач також нарахував 20% річних у сумі 3426 грн.94 коп. за період травень 2014 року по червень 2015 року. Розмір 20% річних був погоджений між сторонами за п.7.4 договору від 15.04.2014 року.

Суд задовольняє зазначені позовні вимоги частково у розмірі 287 грн.28 коп. Суд не приймає до уваги 20% річних при розрахунку, оскільки в ході розгляду справи було встановлено, що поставка товару проводилась за усним правочином, а не на умовах згаданого договору. Тому при розрахунку використовує 3% річних на підставі ст.625 ЦК України та нарахував річні за період з 16.12.2014 року по червень включно 2015 року.

Відповідно до ч.6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч.6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій з прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч.2 статтею 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 62 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавстві звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавчим правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Позивач заявив до стягнення штрафні санкції - пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за умовами п.7.3 договору № 33 від 15.04.2014 року у сумі 6625 грн.46 коп. Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині, оскільки в ході розгляду справи, було встановлено, що поставка товару проводилась за усним правочином, а не на умовах згаданого договору. Позивач не надав доказів погодження розміру пені за умовами усного правочину.

Також позивач заявив до стягнення проіндексовану сума заборгованості вартості Товару (відповідно до умов додатку № 1 до договору № 33 від 15.04.2014р.) в розмірі 13830,81 грн. Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині, оскільки в ході розгляду справи, було встановлено, що поставка товару проводилась за усним правочином, а не на умовах згаданого договору.

Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ДРФО НОМЕР_2, банківські реквізити р/р НОМЕР_3 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805) на користь Приватного підприємства "Дукат-Агро" (73000, Херсонська область, м. Херсон, смт. Комишани, вул. Радянська, 95-а, ідентифікаційний код 34074426, ІПН 340744221037, свідоцтво платника ПДВ № 100306460, банківські реквізити р/р 26005060712886 в ХФ ЗАТ КБ "Приватбанк" МФО 352479) 26177,40 грн. боргу з яких: 18400 грн. сума основної заборгованості, 7490,12 грн. сума інфляційних витрат, 287,28 грн. 3 % річних та 935,42 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.10.2015 року

Суддя Л.М. Немченко