Постанова

від 06.10.2015 по справі 911/760/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа№ 911/760/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Мигаль С.В.

від відповідача: Шавгулідзе В.В.

розглянувши Дочірнього підприємства "Фуршет Регіон"

апеляційну скаргу

на рішення

господарського суду Київської області

від 27.04.2015 року

у справі №911/760/15 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Приватного підприємства "Бэль"

до Дочірнього підприємства "Фуршет Регіон"

про стягнення 4110,51 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Фуршет Регіон" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ленінградська, 6А, код 37910542) на користь Приватного підприємства "Бэль" (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Леніна, 46, код 24067799) - 3577 (три тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 89 коп. основного боргу, 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 75 коп. пені, 1779 (одну тисячу сімсот сімдесят дев'ять) грн. 05 коп. судового збору.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Господарського суду Київської області від 27.04.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 28.07.2015 року представник відповідача не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 15.09.2015 року та зобов'язано Приватне підприємство "Бэль" надати для огляду в засіданні оригінал договору №ФР004141 та документів, що підтверджують поставку товару.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 15.09.2015 року представник позивача не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Вимоги ухвали суду не виконані. Розгляд справи було відкладено на 06.10.2015 року.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.06.2012 р. між Приватним підприємством "Бэль" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Фуршет Регіон" (покупець) було укладено договір № ФР004141, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет".

Відповідно до п. 7.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в Специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в Специфікації вказується в гривнях.

Пунктом 7.9 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 40 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

01.06.2012 р. між ПП "Бэль" та ДП "Фуршет Регіон" було підписано протокол розбіжностей до договору № ФР004141 від 01.06.2012 р., відповідно до якого договір, серед іншого, було доповнено п. 8.11 наступного змісту: "Покупець сплачує постачальнику пеню, яка обчислюється від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день такого прострочення".

ПП "Бэль" на виконання умов договору № ФР004141 від 01.06.2012 р. було поставлено ДП "Фуршет Регіон" товар на загальну суму 4980,24 грн., що підтверджується накладними № 13052 від 10.04.2014 р. на суму 3624,48 грн., №13589 від 24.04.2014 р. на суму 696,24 грн., № 13590 від 24.04.2014 р. на суму 220,32 грн., № 4450 від 24.04.2014 р. на суму 439,20 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печаткою постачальника та відбитком штампу покупця.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних, що складені на господарські операції за зазначеними вище видатковими накладними.

Факт приймання покупцем спірних партій товару підтверджується також наданими позивачем відповідними товарно-транспортними накладними.

ДП "Фуршет Регіон" було частково повернуто отриманий від позивача товар на суму 288,24 грн., що підтверджується накладною на повернення № 13117 від 28.05.2014 р.

Також ДП "Фуршет Регіон" було частково оплачено поставлений позивачем товар, що підтверджується випискою з банківського рахунку ПП "Бэль" від 15.07.2014 р. на суму 3927,00 грн., з яких 1114,11 грн. були зараховані в погашення заборгованості за накладною № 13052 від 10.04.2014 р., за якою несплачена сума складає 2735,04 грн. За видатковою накладною № 13589 від 24.04.2014 р. на суму 696,24 грн. несплачена сума складає 408,00 грн. з урахуванням зазначеного вище повернення товару на суму 288,24 грн. Видаткові накладні № 13590 від 24.04.2014 р. на суму 220,32 грн. і № 4450 від 24.04.2014 р. на суму 439,20 грн. залишилися неоплаченими у повному обсязі.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором № ФР004141 від 01.06.2012 р. в сумі 3577,89 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що видаткові накладні, які додано до позовної заяви, не можуть вважатися належними доказами поставки товару, оскільки не містять усіх обов'язкових реквізитів первинних документів, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме - не зазначено посад осіб, що приймали товар.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що видаткові накладні, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відсутність у видаткових накладних зазначення посади осіб, які отримували товар, не звільняє відповідача від обов'язку оплати отриманого товару, оскільки вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відбитками їх печатки та штампу, що є підтвердженням юридичними особами, у тому числі - відповідачем, фактів здійснення господарських операцій з поставок товару.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Колегією суддів оглянуто в судовому засіданні оригінал договору №ФР004141 та оригінали документів, що підтверджують поставку товару.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № ФР004141 від 01.06.2012 р., з урахуванням встановлення факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 3577,89 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 532,62 грн. пені.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 8.11 договору покупець сплачує постачальнику пеню, яка обчислюється від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день такого прострочення.

Визначений позивачем розмір пені становить 532,62 грн., у тому числі - за період з 21.05.2014 р. до 15.01.2015 р. на суму 2735,04 грн. в сумі 403,60 грн., з 04.06.2014 р. до 15.01.2015 р. на суму 408,00 грн. в сумі 62,45 грн., з 04.06.2014 р. до 15.01.2015 р. на суму 220,32 грн. в сумі 33,72 грн., з 04.06.2014 р. до 15.01.2015 р. на суму214,53 грн. в сумі 32,84 грн.

Водночас, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з чим, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 424,75 грн., згідно вірного розрахунку суду першої інстанції.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Бэль".

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 року у справі №911/760/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу №911/760/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 06.10.2015 року.