Постанова

від 07.10.2015 по справі 910/14684/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа№ 910/14684/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Трубчанінов С.С., дов. від 23.06.2015 №б/н,

від відповідача Дубровський В.Є., дов. від 05.10.2015 №б/н,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мік Мега»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 (підписане 30.07.2015)

у справі №910/14684/15 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквік Трейд Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мік Мега»

про стягнення 83 539,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквік Трейд Плюс» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мік Мега» (далі - відповідач) про стягнення 83 539,41 грн боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мік Мега» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маквік Трейд Плюс» борг в сумі 83 539, 41 грн та судовий збір в сумі 1 827 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, відповідно до суми фактично наявної заборгованості відповідача перед позивачем. Апеляційна скарга мотивована тим, що розрахунок заборгованості відповідача, здійснений судом в оскаржуваному рішенні, базується виключно на розрахунках позивача, що свідчить про порушення умов щодо змагальності розгляду спорів, встановлених ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та має наслідком неповне з'ясування обставин справи у частині суми заборгованості скаржника. При цьому, місцевим господарським судом було розглянуто справу без участі відповідача, що не дозволило йому надати пояснення по суті справи, власні розрахунки та здійснити їх звірку для повного встановлення обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.10.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

У судовому засіданні 07.10.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, відповідно до суми фактично наявної заборгованості відповідача перед позивачем.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маквік Трейд Плюс» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мік Мега» (далі - покупець) укладено договір поставки №0304-01 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікацій до даного договору (далі - продукція), що являються додатками до нього та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити таку продукцію згідно умов цього договору.

Згідно із п.3.3 договору прийняття продукції за кількістю та якістю проводиться покупцем на складі покупця за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Димерка, вул. Леніна, 111 А.

По факту приймання продукції сторони оформлюють документи прийому-передачі, а саме: по кількості - згідно видаткової накладної, по якості - згідно даних ветеринарного свідоцтва на продукцію (п.3.5 договору).

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі продукції відповідно до п. 3.5 даного договору. Датою поставки вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця видаткової накладної на отримання продукції (п.3.6 договору).

У п.4.2 договору встановлена загальна вартість продукції, що поставляється протягом строку його дії.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.8.1 договору).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що сторони погодились, що цей договір є чинним до 31.12.2014, а в частині розрахунків до повного його виконання. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не сповістить іншу сторону про його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, що передбачені цим договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Частинами 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК україни) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов вказаного вище правочину Товариство з обмеженою відповідальністю «Маквік Трейд Плюс» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Мік Мега» товар на загальну 87 539,41 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: від 04.11.2014 №ТП-0000299 на суму 38 328 грн, від 01.12.2014 №ТП-0000346 на суму 2 940,01 грн, від 05.01.2015 №ТП-0000001 на суму 4 251 грн, від 13.01.2015 №ТП-0000008 на суму 4 950 грн, від 15.01.2015 №ТП-0000013 на суму 4 500 грн, від 20.01.2015 №ТП-0000019 на суму 9 000 грн, від 05.02.2015 №ТП-0000058 на суму 9 800,40 грн та від 13.02.2015 №ТП-0000068 на суму 13 770 грн.

Товар отриманий представником відповідача менеджером (управителем) з постачання ОСОБА_5 (довіреності від 04.11.2014 №1032, від 20.11.2014 №1073, від 05.01.2015 №1, від 13.01.2015 №15, від 15.01.2015 №23, від 20.01.2015 №40, від 04.02.2015 №78 та від 13.02.2015 №103).

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами спірного правочину оплата за продукцію здійснюється покупцем в строк, що не перевищує 30 календарних днів з моменту поставки продукції, згідно виставленого рахунка-фактури, шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.3 договору).

При здійсненні оплати за продукцію згідно умов цього договору покупець зобов'язаний у графі призначення платежу в платіжному дорученні на перерахування відповідних сум робити посилання на даний договір, із зазначенням його номеру і дати укладення (п.4.5 договору).

На підставі викладеного вище суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок відповідача по оплаті товару (комбікорму), переданого позивачем для перевезення, є таким, що настав.

Проте, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленої продукції належним чином не виконав, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в сумі 83 539,41 грн. Тому позовна вимога про стягнення з відповідача 83 539,41 грн боргу обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мік Мега» зазначило, що місцевим господарським судом розглянуто справу без участі його представника, внаслідок було порушено норми процесуального права, що призвело до того, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини справи, які на думку апелянта, не були доведеними.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України (п.3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18).

Відповідно до наявних в матеріалах справи повідомлень №01030 32009348 від 18.06.2015 та №01030 32011792 від 08.07.2015 відповідач був завчасно повідомлений про дату та час проведення судових засідань у справі №910/14684/15, а відтак мав достатньо часу на підготування та подачу заперечень на позову заяву (у разі їх наявності).

Водночас, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18).

Як слідує з ухвал Господарського суду міста Києва від 11.06.2015 та від 30.06.2015 явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась.

Посилання скаржника на неповне з'ясування обставин, що мали значення під час прийняття Господарським судом міста Києва 28.07.2015 рішення, колегія суддів також відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Проте, неповного з'ясування обставин, що мали значення під час прийняття Господарським судом міста Києва 28.07.2015 рішення, скаржником не наведено.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мік Мега» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі №910/14684/15 - без змін.

2. Матеріали справи №910/14684/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій