Ухвала

від 01.10.2015 по справі 825/1553/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1553/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Семенівкарайагроліспгосп» до Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на підставі наказу виданого Новгород-Сіверською ОДПІ від 12.11.2014 №330 та від 14.11.2014 №338, начальником відділу податкового аудиту Новгород-Сіверської ОДПІ Воропаєм Ярославом Петровичем, головним державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту Новгород-Сіверської ОДПІ Кривчуком Анатолієм Петровичем, головним державним ревізором - інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Чернігівській області Бендіком Юрієм Васильовичем, головним державним ревізором - інспектором відділу доходів і зборів Новгород-Сіверської ОДПІ Мозговою Лідією Вікторівною, згідно ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.5 п.78.1 ст.78, ст.79, п.п.82.2 п.82.2 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Семенівкарайагролісгосп» з питань правомірності формування витрат по податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.08.2014, податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2012 у по 31.12.2013.

За результатами даної перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки від 03.12.2014 № 928/22/31333576, в якому встановлено наступні порушення:

- п.п.138.1.1. п.138.1., п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 657 133 грн, в т.ч. за 2012 рік на суму 762 806 грн та за 2013 рік на суму 894 327 грн.

- п.198.1 абз.а, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.6, 201.10 ст.201, п.23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-VI підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на загальну суму ПДВ всього 650600 грн, в т.ч. за січень 2012 року на суму 10105 грн, за лютий 2012 року на суму 12544 грн, за березень 2012 року на суму 22675 грн, за квітень 2012 року на суму 17963 грн, за травень 2012 року на суму 15020 грн, за червень 2012 року на суму 15250 грн, за липень 2012 року на суму 14662 грн, за серпень 2012 року на суму 12959 грн, за вересень 2012 року на суму 15552 грн, за жовтень 2012 року на суму 18702 грн, за листопад 2012 року на суму 13891 грн, за грудень 2012 року на суму 13828 грн, за січень 2013 року на суму 24056 грн, за лютий 2013 року на суму 24738 грн, за березень 2013 року на суму 19125 грн, за квітень 2013 року на суму 26962 грн, за травень 2013 року на суму 14382 грн, за червень 2013 року на суму 17992 грн, за липень 2013 року на суму 19285 грн, за серпень 2013 року на суму 20056 грн, за вересень 2013 року на суму 16074 грн, за жовтень 2013 року на суму 22096 грн, за листопад 2013 року на суму 27940 грн, за грудень 2013 року на суму 26342 грн, за січень 2014 року на суму 17765 грн, за лютий 2014 року на суму 31688 грн, за березень 2014 року на суму 38051 грн, за квітень 2014 року на суму 31470 грн, за травень 2014 року на суму 32310 грн, за червень 2014 року на суму 19685 грн, за липень 2014 року на суму 27629 грн, за серпень 2014 року на суму 9803 грн.

На підставі акта перевірки Новгород-Сіверською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 22.12.2014 №0000142200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 650600 грн за основним платежем та 162650 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 45 Т.1);

- від 22.12.2014 №0000132200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1657133 грн за основним платежем та 414283 грн 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 17 Т.1).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відображення операцій у бухгалтерському обліку позивача підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які відповідають вимогам чинного законодавства України, відтак відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення, а тому такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З метою підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за договором позивачем були надані суду наступні копії первинних документів, а саме: договір перевезення вантажів від 29.12.2011 №9200845 з ТОВ «Рейл Карго Транс» (а.с. 163-166 Т.1), договори поставки паливно мастильних матеріалів №096 від 06.03.2012, №196 від 08.07.2011, № 03 від 03.01.2013, №27 від 08.01.2014 з ПП «Фонтекс-Агро» (а.с. 139-145 Т., 146-151 Т.1, 152-156 Т.1, 157-159 Т.1), договір перевезення вантажів від 27.02.2014 №170 з ТОВ «Перша Логістична Компанія» (а.с. 169-171 Т.1); податкові накладні за період з січня 2012 року по лютий 2014 року з ТОВ «Рейл Карго Транс» (а.с. 155-257 Т.2, 1-22 Т.4), податкові накладні за період з січня 2012 року по серпень 2014 року з ПП «Фонтекс-Агро» (а.с. 110-144 Т.2, а.с.96-129 Т.6), податкові накладні за період з березня 2014 року по серпень 2014 року з ТОВ «Перша Логістична Компанія» (а.с. 25-32 Т.4); відомості рахунку 631 по ТОВ «Рейл Карго Транс», ПП «Фонтекс-Агро», ТОВ «Перша Логістична Компанія» в розрізі виписок банківських рахунків (а.с. 90-109, а.с. 145-154 Т.2); виписки по банківським рахункам щодо понесення витрат на оплату ПММ та експедиторських послуг (а.с. 155-255 Т.6, а.с. 1-242 Т.7, а.с. 1-250 Т.8, а.с. 1-250 Т.9, а.с. 1-250 Т.10, а.с. 1-250 Т. 11, а.с. 1-250 Т.12, а.с. 1-250 Т.13, а.с. 1-250 Т.14, а.с. 1-250 Т.15, а.с. 1-63 Т.16); заправочні відомості, звіти про рух ПММ по майстерських дільницях, акти про витрачання ПММ на роботу бензопил по майстерських дільницях, акти про витрачання ПММ на роботу тракторів по майстерських дільницях (а.с. 188-257 Т.1, а.с. 1-89 Т.2, а.с. 1-250 Т.3, а.с. 33-250 Т.4, а.с. 1-250 Т.5); товаро-транспортні накладні (а.с. 156-255 Т.6, а.с.2-68 Т.7); рахунки та акти взаємних звірок розрахунків (а.с.6-37 Т.18, а.с. 133-136 Т.18), додатки до штатного розпису щодо посадових осіб, виконання обов'язків яких пов'язане з використанням ПММ (а.с. 202-204 Т.18), наряди-акти на виконання робіт з вказанням місця, найменування, обсягу робіт, робітника та витрат ПММ (а.с.155-257 Т.22, а.с.1-263 Т.23, а.с.1-250 Т.24, а.с.1-250 Т.25, а.с.1-24 Т.26), оборотно-сальдові відомості по використанню ПММ посадовими особами (а.с.205-250 Т.18, а.с.1-250 Т.19, а.с.1-250 Т.20, а.с.1-250 Т.21, а.с.1-154 Т.22).

Так, з наведених первинних документів вбачається, що між між ДП «Семенівкарайагролісгосп» та ПП «Фонтекс-Агро» (код за ЄДРПОУ 37022009) було укладено договори поставки паливно-мастильних матеріалів №096 від 06.03.2012, №196 від 08.07.2011, №03 від 03.01.2013, №27 від 08.01.2014.

Відповідно до п. 2.8 зазначених договорів право власності на Товар переходить до Покупця з моменту відвантаження (зливу) Постачальником Товару до резервуарів Покупця, з оформленням та підписанням Сторонами відповідної видаткової документації.

Оперативним управлінням листом від 02.12.2014 №4991/7/25-26-07-014/22 надано інформацію щодо результатів відпрацювання взаємовідносин ДП «Семенівкарайагролісгосп» та ПП «Фонтекс-Агро», згідно якого в ході відпрацювання підрозділами оперативного управління встановлено що, від ПП «Фонтекс-Агро» ДП «Семенівкарайагролісгосп» оприбутковувало паливно-мастильні матеріали. У товарно-супровідних документах зазначалось автопідприємство-перевізник відповідно ПП «НТМ-Буд» (код ЄДРПОУ 37804775), ПП «УПТК-Сервіс» (код ЄДРПОУ 38054204), ПП «Акцент-Поставка» (код ЄДРПОУ 38423655) та ПП «Пайка-Опт» (код ЄДРПОУ 38777025), які одночасно виступали постачальниками ПП «Фонтекс-Агро».

У відповідні періоди ПП «НТМ-Буд», ПП «УПТК-Сервіс», ПП «Акцент-Поставка» та ПП «Пайка-Опт здійснювали транспортування ПММ до пунктів призначення, що вказувало ПП «Фонтекс-Агро». Транспортування здійснювалось за договорами надання транспортних послуг з ФОП ОСОБА_7 Згідно з такими договорами, ФОП ОСОБА_7 організовує перевезення ПММ власним автотранспортом та має право залучати третіх осіб.

Крім того, між ДП «Семенівкарайагролісгосп» (Клієнт) та ТОВ «Рейл Карго Транс» (код за ЄДРПОУ 37881749 - Експедитор) було укладено договір перевезення вантажів від 29.12.2011 №9200845.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору Експедитор на підставі заявок Клієнта за його рахунок та винагороду організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з ним послуги шляхом укладення договорів з підприємствами. уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами-власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а Клієнт сплачує й приймає надані Експедитором послуги на умовах даного Договору.

Відповідно до укладеного договору перевезення №170 від 27.02.2010 між ДП «Семенівкарайагролісгосп» (Замовник) та ТОВ «Перша логістична компанія» (код за ЄДРПОУ 37678031 - Експедитор) Експедитор зобов'язується за дорученням Клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезеннями вантажів вказаних Клієнтом по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи.

Договора підписані директорами підприємств та скріплені печатками.

Останні є доказом як отримання коштів за реалізовану деревину, так і підтвердження фактичного понесення витрат на оплату ПММ та експедиторських послуг.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доцільність залучення експедиторів обумовлена тим, що на підприємстві за штатним розписом не передбачено посад, до постійних обов'язків яких би входили організація перевезень вантажів, оцінка поточних можливостей підприємств-власників залізничного рухомого складу; заповнення залізничних перевізних документів без додаткових інструкцій та консультацій фахівців; отримання необхідних для відправлення вантажів дозволів у внутрішньому та міждержавному залізничному вантажному сполученні; вибір найбільш оптимальних маршрутів прямування; цілодобовий моніторинг за перевезеннями вантажу тощо.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що використання цих послуг у господарський діяльності позивача є обґрунтованим, адже наявний кінцевий результат з реалізації деревини.

Однак, Новгород-Сіверською ОДПІ не були взяті до уваги вищезазначені документи, а тому з урахуванням дослідженої господарської операції, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за належних доказів Новгород-Сіверська ОДПІ не мала підстав для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи та підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що податкові накладні, які містяться в матеріалах справи мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а самі такі первинні документи відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Окрему увагу слід звернути на те, що для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як було встановлено судом першої інстанції на момент укладання договорів позивач та його контрагенти у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, установчі документи яких не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Щодо посилань відповідача у апеляційній скарзі щодо неможливості встановлення фактичного здійснення господарських операцій з придбання ПММ (бензину А-95, А-92, А-76 та дизельного палива) між позивачем та ПП «Фонтекс-Агро» у зв'язку із тим, що документи, якими супроводжувались господарські операції оформлені з порушеннями, колегія суддів зазначає наступне.

Під час проведення перевірки для відповідача надавались документи, що підтверджували повноваження посадової особи на отримання ПММ (а.с.160-161 Т.1).

Оскільки ПММ завозились систематично згідно відповідних домовленостей між позивачем та ПП «Фонтекс-Агро» згідно умовам договорів поставки, специфікацій та додаткових угод до них (а.с.139-159 Т.1), товарно-транспортних накладних (ТТН) (а.с.156-255 Т.6, а.с.2-68 Т.7), а відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, відпуск товару міг здійснюватись без оформлення довіреностей, наявність подорожнього листа з 14.08.2011 взагалі не передбачено законодавством, відтак вказане спростовує доводи відповідача щодо необхідності складання позивачем документів, які скасовані та не передбачені законодавством як обов'язкові.

Наявність формальних невідповідностей у ТТН щодо відсутності зазначень посадових осіб отримувача та підпису таких осіб спростовується наявними первинними документами у матеріалах справи, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій з ПП «Фонтекс-Агро», а саме: видаткові накладні (а.с.156-255 Т.6, а.с.2-68 Т.7), податкові накладні (а.с.110-144 Т.2, а.с.96-129 Т.6), виписки по банківських рахункам (а.с.155-255 Т.6, а.с. 1-242 Т.7, а.с. 1-250 Т.8, а.с. 1-250 Т.9, а.с. 1-250 Т.10, а.с. 1-250 Т. 11, а.с. 1-250 Т.12, а.с. 1-250 Т.13, а.с. 1-250 Т.14, а.с. 1-250 Т.15, а.с. 1-63 Т.16), рахунки-фактури (а.с.171-250 Т.16, а.с.1-11 Т.17), сертифікати відповідності та паспорти якості на ПММ (а.с.118-170 Т.16), заправочні відомості, звіти про рух ПММ по майстерських дільницях, акти про витрачання ПММ на роботу бензопил по майстерських дільницях, акти про витрачання ПММ на роботу тракторів по майстерських дільницях (а.с. 188-257 Т.1, а.с. 1-89 Т.2, а.с. 1-250 Т.3, а.с. 33-250 Т.4, а.с. 1-250 Т.5), наряди-акти на виконання робіт з вказанням місця, найменування, обсягу робіт, робітника та витрат ПММ (а.с.155-257 Т.22, а.с.1-263 Т.23, а.с.1-250 Т.24, а.с.1-250 Т.25, а.с.1-24 Т.26), оборотно-сальдові відомості по використанню ПММ посадовими особами (а.с.205-250 Т.18, а.с.1-250 Т.19, а.с.1-250 Т.20, а.с.1-250 Т.21, а.с.1-154 Т.22).

Так, товарно-транспортна накладна (ТТН) - це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим, ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.5, 11.6, 11.7 цих Правил встановлено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

За таких обставин, присутність усіх транспортних документів на перевезення продукції, та документів, передбачених договорами поставки, свідчить про належне документальне підтвердження проведення господарських операцій.

Стосовно посилань апелянта щодо включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ від отриманих товарів на підставі виписаних постачальниками податкових накладних, які складені та підписані іншими особами, ніж які зазначені у виданих в електронному форматі квитанціях, то вказане спростовується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с.214 Т.17), згідно з яким такі податкові накладні зареєстровані без зауважень з боку податкового органу та підписані належною посадовою особою, яка зазначена у таких податкових накладних у паперовому вигляді (а.с.219-223 Т.17).

Крім того, колегія суддів вбачає зазначити, що доводи відповідача відносно відсутності детальної інформації про надані послуги з перевезення вантажів у актах виконаних робіт, укладених між позивачем та ТОВ «Рейл Карго Транс» та ТОВ «Перша логістична компанія», не відповідають дійсності, оскільки з умов договорів та актів виконаних робіт вбачається конкретний перелік послуг, кількість та сума організованих перевезень вантажів, посилання на додані до них звіти експедиторів.

Більш того, у матеріалах справи присутні й інші документи, які підтверджують реальність здійснення таких господарських операцій, використання таких послуг у господарській діяльності позивача як: заявки на подачу вантажних вагонів та перевезення вантажів (а.с.152-242 Т.7, а.с.2-250 Т.10, а.с.1-45 Т.11), залізничні накладні (а.с. 1-210 Т.8, а.с. 46-250 Т.11, а.с.1-250 Т.12, а.с.1-250 Т.13, а.с.1-27 Т.14), податкові накладні (а.с.155-257 Т.2, а.с. 1-22 Т.4, а.с.25-32 Т.4), акти виконаних робіт та звіти експедиторів (а.с.89-155 Т.4, а.с.10-96 Т.15, а.с. 97- 135 Т.15), відомості рахунку 631 в розрізі виписок банківських рахунків (а.с. 145-154 Т.2); виписки по банківським рахункам (а.с. 155-255 Т.6, а.с. 1-242 Т.7, а.с. 1-250 Т.8, а.с. 1-250 Т.9, а.с. 1-250 Т.10, а.с. 1-250 Т. 11, а.с. 1-250 Т.12, а.с. 1-250 Т.13, а.с. 1-250 Т.14, а.с. 1-250 Т.15, а.с. 1-63 Т.16).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», та констатує наявність ділової мети в діях позивача, відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що порушують охоронювані законом права та інтереси позивача, а тому, підлягають скасуванню.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Новгород-Сіверської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.