Постанова

від 24.01.2012 по справі 2а-2921/09/1970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р. Справа № 88159/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Олендера І.Я.

суддів: Каралюса В.М., Улицького В.З.,

з участю секретаря Корчинської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області правонаступником якого на час апеляційного розгляду є Державна фінансова інспекція в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 04 листопада 2009 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

встановив:

Позивач - КРУ в Тернопільській області звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача СПДФО ОСОБА_1 коштів в сумі 9732 грн. в дохід Державного бюджету України на підставі п. 8 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 04 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, КРУ в Тернопільській області оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області вважає, що постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що відповідно до п. 8 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України», КРУ надано право в судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Згідно ст. 55 КАС України замінено КРУ в Тернопільській області його правонаступником Державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області.

Представник Державної фінансової інспекції в Тернопільській області (правонаступник КРУ в Тернопільській області в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.

Відповідач СПДФО ОСОБА_1 чи його представник в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на II квартал 2009 року, контрольно-ревізійним відділом в Підволочиському районі проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Новосільської обласної комунальної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів за період з 01.02.2007 по 01.05.2009 (далі - Школа-інтернат), про що складено акт ревізії від 24.06.2009 №27-21/36.

Ревізією визначення вартості та обсягів виконаних ремонтних робіт встановлено, що між Школою-інтернат та СПД ОСОБА_1 укладено договір підряду від 15.04.2007 на виконання робіт по капітальному ремонту спального корпусу (заміна віконних та дверних блоків метало-пластиковим профілем) на суму 200,0 тис. грн. і договір №3 від 18.04.2008 по капітальному ремонту даху спального корпусу і переходу із метало-профілю на суму 260,0 тис. грн. До укладених договорів додані договірні ціни, які є невід'ємною складовою договорів і визначені як динамічні.

Проведеною перевіркою актів виконаних робіт, встановлено завищення вартості робіт по капітальному ремонту даху спального корпусу і переходу із металопрофілю на загальну суму 9732,00 грн., чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1.-1-2000.

Так, до актів виконаних робіт безпідставно включалися окремі види робіт, які у свою чергу вже були враховані в інших розцінках, чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д. 1.1.-1-2000, а саме:

- в акті форми КБ-2в за серпень 2008 року включено роботу з навішування водостічних труб (шифр р8-26-1), хоча дана робота врахована в шифрі р8-26-3 «Влаштування водостічних труб» в кількості 120 м/п на загальну суму 1458,0 грн., з врахуванням загально виробничих, адміністративних витрат та кошторисного прибутку;

- в акті форми КБ-2в за липень 2008 року включено роботу з установки підвіконних і карнизних звисів (шифр р8-35-2), хоча дана робота врахована в шифрі р8-35-1 «Влаштування підвіконних і карнизних звисів» в кількості 392 м/п на загальну суму 5599,0 грн., з врахуванням загально виробничих, адміністративних витрат та кошторисного прибутку;

- в актах форми КБ-2в за травень-червень 2008 року включено роботу з установки підвісних жолобів (шифр р8-35-2), хоча дана робота врахована в шифрі р8-35-1 «Влаштування жолобів зі звисами» в кількості 214 м/п на загальну суму 2675,0 грн., з врахуванням загально виробничих, адміністративних витрат та кошторисного прибутку.

Таким чином, внаслідок вищевказаних порушень фінансової дисципліни, які описано на сторінках 19-20 акта ревізії, позивач вважає, що СПДФО ОСОБА_1 безпідставно отримано бюджетні кошти, чим Державному бюджету України заподіяно збитки на суму 9732,0 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Новосільська школа-інтернат є підконтрольна КРУ і їй були виділені бюджетні кошти, школа як розпорядник бюджетних коштів може згідно кошторису здійснювати видатки. Вимога №27-13/325 від 08.07.09р. про усунення порушень вимог чинного законодавства виявлених Актом ревізії №27-21/36 від 24.06.09р., - відшкодування незаконних видатків на суму 9732 грн., було направлено на адресу Новосільської обласної комунальної спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат 1-11 ступенів. Відповідно до ст. 21 Бюджетного кодексу України, здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів, а тому позов до СПДФО ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ «Про державну контрольно-ревізійну службу України» (надалі - Закон № 2939-ХІІ) визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до ст. 10 Закону № 2939-ХІІ Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: 7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; 8) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; 9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення; 10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно п.8 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» вбачається, що на підставі вказаної норми КРУ може звертатись до суду у випадках коли підконтрольні установи одержали кошти за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.21 Бюджетного кодексу України «кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються лише через розпорядника бюджетних коштів. Школа-інтернат утримується за рахунок коштів Державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (сторінка 2 акта ревізії). Отримавши бюджетні кошти, СПДФО ОСОБА_1 набула статус одержувача бюджетних коштів та є підконтрольною в цій частині.

СПДФО ОСОБА_1 отримав бюджетні кошти за виконані ремонтно-будівельні роботи з порушенням чинного законодавства, зокрема порушено норми наказу Держбуду України від 27.08.2000 №174 «Правил визначення вартості будівництва».

Виходячи з системного аналізу наведених норм, оцінюючи всі докази суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що СПДФО ОСОБА_1 незаконно отримала бюджетні кошти в сумі 9732 грн., отже вимога КРУ про стягнення зайво отриманих коштів в сумі 9732 грн. є правомірною і підлягає до задоволення.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області правонаступником якого на час апеляційного розгляду є Державна фінансова інспекція в Тернопільській області задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільській області 04 листопада 2009 року у справі №2а-2921/09/1970 скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 кошти в сумі 9732 ( дев'ять тисяч сімсот тридцять дві) гривні в дохід Державного бюджету України за реквізитами: ГУДК в Тернопільській області, номер рахунку - 35418001001858, код класифікації доходів бюджету - 070304, ідентифікаційний код - 04590978, МФО - 838012, призначення платежу - інші надходження.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий : Олендер І.Я.

Судді : Каралюс В.М.

ОСОБА_2

Постанова в повному обсязі складена 26.01.2012 року.