Постанова

від 07.10.2015 по справі 804/11158/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 р. Справа № 804/11158/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Криворізький державний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (ДП "Кривбасстандартметрологія") до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «р» від 13.08.2015 року № 0001392204 та № 0001382204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» за період: з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, оскільки факт виконання договорів підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» податкової дисципліни та не знаходження останнього за юридичною адресою не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Факт реальності підрядних робіт, які виконало ТОВ «Енергія-С», підтверджується фотографіями приміщень, у яких повадився ремонт, а також актом Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області, у якому досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ «Енергія-С»; приміщення належать позивачу. Факт виконання ТОВ «Протер» послуг з монтажу обладнання підтверджується актами введення в експлуатацію обладнання, свідоцтвом про калібрування обладнання. Факт навчання ТОВ «Протер» спеціалістів позивача на обладнанні позивача підтверджується письмовими поясненнями осіб, які проходили навчання.

Ухвалою суду від 25.08.2015 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через відділ діловодства суду надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи про нереальність правочинів укладених позивачем з ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер», з наступних причин:

- правочини укладені ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» визнані недійсними податковим органом;

- ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» порушують податкову дисципліну та не знаходяться на податковою адресою;

- ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» не мають трудових ресурсів, основних засобів, машин та механізмів для здійснення господарської діяльності.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З 09.07.2015 року по 22.07.2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт від 29.07.2015 року № 98/22-04/02568093.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів позивача з ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» на настання правових наслідків, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 48 901,02 грн. та ПДВ на суму 54 334,47 грн.

Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується наступним:

- правочини укладені ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» визнані недійсними податковим органом;

- ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» порушують податкову дисципліну та не знаходяться на податковою адресою;

- ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» не мають трудових ресурсів, основних засобів, машин та механізмів для здійснення господарської діяльності.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення форми «р» від 13.08.2015 року № 0001392294, яким збільшено суму основного зобов'язання з ПДВ на суму 54 335,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 583,75 грн., а також від 13.08.2015 року № 0001382204, яким збільшено суму осиного зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 48 901,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 225,25 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті від 29.07.2015 року № 98/22-04/02568093 щодо не спрямованості правочинів, які укладено позивачем з ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» на настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Енергія-С» і ТОВ «Протер».

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) та не знаходження ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер» за юридичною адресою.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Енергія-С» та ТОВ «Протер».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Енергія-С» укладено договір підряду № 0302/29 від 03.02.2014 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Енергія-С» зобов'язувалось виконати для позивача ремонтні роботи у приміщеннях позивача, а позивач зобов'язався прийняти вказані роботи та їх оплатити.

Факт виконання підрядних робіт ТОВ «Енергія-С» підтверджується копіями актів приймання виконаних підрядних робіт, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що ТОВ «Енергія-С» виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та які оформлені у відповідності до норм Податкового кодексу України. Вказані податкові накладні не зареєстровані у ЄРПН, оскільки сума ПДВ, яка у них зазначена, не перевищує 10 000,00 грн.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної фіскальної служби України свідоцтво платників ПДВ ТОВ «Енергія-С» у період здійснення господарської операції з позивачем було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.

Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Енергія-С» зареєстрована як юридична особа.

У матеріалах справи знаходиться лист позивача від 18.02.2014 року адресований ТОВ «Енергія-С», у якому позивач надає свою згоду ТОВ «Енергія-С» на залучення до виконання підрядних робіт третіх осіб.

За вказаних обставин судом відхиляються посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Енергія-С» трудових ресурсів.

Також судом встановлено на підставі нерухоме майно, у якому ТОВ «Енергія-С» виконувало підрядні роботи належить позивачу на праві користування та на праві власності, що підтверджується копіями рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 08.11.2006 року № 733 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2015 року, які містяться у матеріалах справи.

Факт фактичного виконання підрядних робіт ТОВ «Енергія-С» підтверджується фотографіями, а також актом Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області від 08.04.2014 року № 850-38/39, у якому досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ «Енергія-С» та встановлено, що порушень не виявлено стосовно проведеного ремонту.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

На підставі викладеного судом встановлено рух активів від ТОВ «Енергія-С» до позивача за договором підряду.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Протер» укладено договори на монтаж та пусконалагоджувані роботи від 20.03.2014 року № 011/14/117, від 20.03.2014 року № 014/14/118, а також договори про навчання спеціалістів від 20.03.2014 року № 015/14/119 та від 20.03.2014 року № 012/14/116, у відповідності до умов яких ТОВ «Протер» зобов'язувалося здійснити монтаж та налагоджувальні роботи по мультиметру Transmille 8081 і трьохфазних лічильників електроенергії УРПС-ЗФ ВХ 329, а також навчання персоналу позивача щодо роботи на обладнанні мультиметр Transmille 8081 і трьохфазні лічильники електроенергії УРПС-ЗФ ВХ 329.

Факт надання послуг ТОВ «Протер» підтверджується копіями актів приймання - передачі робіт (надання послуг), копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що ТОВ «Протер» виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та які оформлені у відповідності до норм Податкового кодексу України. Вказані податкові накладні не зареєстровані у ЄРПН, оскільки сума ПДВ, яка у них зазначена, не перевищує 10 000,00 грн.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної фіскальної служби України свідоцтво платників ПДВ ТОВ «Протер» у період здійснення господарської операції з позивачем було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.

Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Протер» зареєстрована як юридична особа.

У матеріалах справи знаходиться листи позивача адресовані ТОВ «Протер», у якому позивач надає свою згоду ТОВ «Протер» на залучення до виконання робіт з монтажу обладнання та навчання персоналу.

За вказаних обставин судом відхиляються посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Протер» трудових ресурсів.

Судом під час розгляду справи встановлено факт наявності у позивача обладнання мультиметр Transmille 8081 і трьохфазних лічильників електроенергії УРПС-ЗФ ВХ 329, що підтверджується договорами поставки від 28.02.2014 року та від 27.02.2014 року, які укладено позивачем з ТОВ «ТЕК КНОУ Україна».

Факт виконання ТОВ «Протер» послуг з монтажу обладнання підтверджується актами введення в експлуатацію обладнання, свідоцтвом про калібрування обладнання, свідоцтвами про повірку робочого еталону, копії яких містяться у матеріалах справи.

Факт навчання ТОВ «Протер» спеціалістів позивача на обладнанні позивача підтверджується письмовими поясненнями осіб, які проходили навчання, які містяться у матеріалах справи, а також протоколами повірки, які вказані працівники позивача складають.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

На підставі викладеного судом встановлено рух активів від ТОВ «Протер» до позивача за договорами про надання послуг.

У зв'язку з викладеним оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «р» від 13.08.2015 року № 0001392204 та № 0001382204.

Стягнути з Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Криворізький державний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Кривбасстандартметрологія») судовий збір у розмірі 2580,90 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 07.10.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка