Ухвала

від 08.09.2015 по справі 2а/0370/579/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р. Справа № 80025/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 «ВМП» звернулось до суду з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.02.2012 року № НОМЕР_1, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 40673,00 грн., в тому числі 40672,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, і № НОМЕР_2, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42847,53 грн., в тому числі 36619,78 грн. основного платежу та 6227,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідач в ході перевірки не довів нікчемності правочину, укладеного між ОСОБА_3 «ВМП» і ОСОБА_3 «ТПП «Брік», не встановив всіх обставин реальності здійснення господарських операцій за цим правочином, оскільки висновки податкового органу базуються лише на акті перевірки ОСОБА_3 «ТПП «Брік», складеному Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області. Водночас позивач належними первинними документами підтвердив, що господарські операції між ним та вказаним контрагентом мали реальний характер.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що договір, укладений позивачем з ОСОБА_3 «ТПП «Брік», є нікчемним, оскільки перевіркою встановлено відсутність факту його реального виконання, а сам договір був укладений без мети настання реальних наслідків, тому ОСОБА_3 «ВМП» не мало права формувати податковий кредит з податку на додану вартість та валових витрат за цими господарськими операціями.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 30.01.2012 року до 03.02.2012 року працівники Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області провели документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_3 «ВМП» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з постачальником товарів, платником податків ОСОБА_3 «ТПП «Брік» за березень-серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2012 року № 128/13/2301/36266887.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень-серпень 2011 року на загальну суму 36619,78 грн., та пп. 14.127 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 22, 23, ст. 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 40672,00 грн. Також податковий орган зазначає про порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, а саме вчинення правочину з контрагентом-постачальником ОСОБА_3 «ТПП «Брік», який не був спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків, отже, має ознаки нікчемності.

На підставі даного акта перевірки Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Волинської області 20.02.2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ОСОБА_3 «ВМП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 40673,00 грн., в тому числі 40672,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, і № НОМЕР_2, яким ОСОБА_3 «ВМП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42847,53 грн., в тому числі 36619,78 грн. основного платежу та 6227,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

В розумінні п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 зазначеного Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 цього Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 201.4 даної статті податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 даної статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.7 даної статті передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 даної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг). Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення господарських операцій ОСОБА_3 «ВМП» з ОСОБА_3 «ТПП «Брік» підтверджується наступними доказами, наданими позивачем і дослідженими судом.

25.02.2011 року ТОВ «ТПП «Брік» (продавець) та ОСОБА_3 «ВМП» (покупець) уклали договір № 54/1-11, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця оболонку та інші допоміжні матеріали для харчового виробництва. Всі необхідні документи, що підтверджують якість товару, продавець зобов'язаний передати покупцю в момент передачі партії товару. Також договором було передбачено, що продавець зобов'язується надати разом із кожною партією товару, яка замовлена покупцем, наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну, документ, що підтверджує якість і безпечність товару, висновок державної лабораторії ветеринарної медицини, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації. Якщо названі документи не будуть надані разом з товаром, датою одержання товару є дата отримання вищевказаних документів.

Факт реального отримання позивачем в періоді, що перевірявся, товару (черева свинні та баранячі) підтверджується видатковими та податковими накладними, які були надані під час проведення перевірки та досліджені працівниками податкового органу, зокрема податковими накладними від 03.03.2011 року № 3 на суму 15000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2500,00 грн., від 08.04.2011 року № 5 на суму 10815,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1802,50 грн. (черева баранячі), від 22.04.2011 року № 13 на суму 3210,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 535,00 грн., від 29.04.2011 року № 17 на суму 15163,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 2527,20 грн., від 12.05.2011 року № 5 на суму 17212,50 грн., в тому числі податок на додану вартість 2868,75 грн., від 23.05.2011 року № 13 на суму 12285,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2047,50 грн., від 31.05.2011 року № 16 на суму 20139,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3356,50 грн., від 25.06.2011 року № 17 на суму 30600,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 5100,00 грн., від 21.07.2011 року № 12 на суму 4990,44 грн., в тому числі податок на додану вартість 831,74 грн., від 10.08.2011 року № 4 на суму 20199,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 3366,57 грн., від 12.08.2011 року № 6 на суму 28516,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 4752,80 грн., від 16.08.2011 року № 7 на суму 28516,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 4752,80 грн., від 22.08.2011 року № 10 на суму 57033,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 9505,60 грн. та від 31.08.2011 року № 14 на суму 29110,90 грн., в тому числі податок на додану вартість 4851,82 грн.

Також позивач надав суду відповідь Офіційного лікаря ветеринарної медицини ОСОБА_3 «ВМП» ОСОБА_4, в якій зазначено, що відповідно до витягу із журналу реєстрації надходження сировини та документів на її супроводження за березень-жовтень 2011 року підтверджується надходження сировини (черева овечі, баранячі та свинячі) до ОСОБА_3 «ВМП» з ветеринарними документами, а саме ветеринарними свідоцтвами Ф-2 по постачальнику ОСОБА_3 «ТПП»Брік» за період з 03.03.2011 року до 31.08.2011 року. На підтвердження даної обставини також було надане ветеринарне свідоцтво форми Ф-2 БП-20 № 700159.

Крім того, як вбачається з Журналу доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_3 «ВМП», оформленого відповідно до вимог п. п. 2-4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318, працівник підприємства ОСОБА_5 з березня до вересня 2011 року отримувала доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей від ОСОБА_3 «ТПП «Брік».

А як вбачається з дорученням, виданим ОСОБА_3 «ТПП «Брік» ОСОБА_6 та ОСОБА_7, останнім надано права на отримання та відправку товарно-матеріальних цінностей з січня до грудня 2011 року автомобільним перевізникам «Нічний експрес», «Автолюкс», «Делівері», «Ваш час» і «Міст-експрес».

Крім того, в електронних деклараціях, наданих на запит ОСОБА_3 «ВМП» від 09.03.2012 року № 615 Підприємством «ААЗ Трейдінг Ко», яке діє під торговою маркою «Автолюкс», відправником багажу зазначений ОСОБА_7, а отримувачем ОСОБА_3 «ВМП».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача про те, що дані декларації не завірені підписами та печатками, тому є неналежними документами, оскільки дані декларації офіційно на запит позивача було надано представником перевізника «Автолюкс», а податковий орган не надав жодних доказів їх підроблення чи недостовірності наявної в них інформації.

Колегія суддів враховує, що реальне отримання ОСОБА_3 «ВМП» зазначених вище товарів від ОСОБА_3 «ТПП «Брік» підтверджується фактами використання цього товару у власній господарській діяльності, доказами чого є звіти про списання сировини на виробництво ковбасних виробів протягом спірного періоду на загальну суму 176476,08 грн., зокрема у І кварталі 2011 року на суму 4145,42 грн., у ІІ кварталі 2011 року на суму 71591,97 грн. та у Ш кварталі 2011 року на суму І00738,69 грн.

Також дані операції були відображені в бухгалтерському обліку ОСОБА_3 «ВМП» на рахунках Дт 801, КТ 201, ДТ 231, КТ 801 та включені до складу витрат операційної діяльності.

Факт повної оплати позивачем вартості придбаних товарів у безготівковій формі підтверджується платіжними дорученнями від 22.03.2011 року № 586 на суму 10000,00 грн., від 31.03.2011 року № 631 на суму 5000,00 грн., від 29.04.2011 року № 1411 на суму 10815,00 грн., від 13.05.2011 року № 1492 на суму 3210,00 грн., від 02.06.2011 року № 823 на суму 15163,20 грн., від 07.06.2011 року № 852 на суму 5000,00 грн., від 08.06.2011 року № 862 на суму 10163,20 грн., від 14.06.2011 року № 868 на суму 2049,50 грн., від 20.06.2011 року № 897 на суму 10000,00 грн., від 28.07.2011 року № 1067 на суму 5000,00 грн., від 11.08.2011 року № 452 на суму 17423,80 грн. та від 26.08.2011 року № 74 на суму 30600,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у ОСОБА_3 «ВМП» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ОСОБА_3 «ТПП «Брік».

Щодо посилання відповідача на відомості, наведені в акті від 13.12.2011 року № 1061/23-104/36122628 про результати документальної невиїзної перевірки по ОСОБА_3 «ТПП «Брік» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року до 30.09.2011 року, яка була проведена Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області, колегія судів зазначає наступне.

В даному акті вказано, зокрема, що у ОСОБА_3 «ТПП «Брік» відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та наслідком діяльності даного товариства є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів та мав ряд зв'язків з платниками податків, стан яких відмінний від «нуля». Податковим органом зроблено висновок, що операції із придбання товарів і послуг не мали реального характеру, оскільки немає підтвердження товарно-транспортними накладними.

Проте норми Податкового кодексу України не містять такої підстави для відмови у формуванні витрат і податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, їх відсутність за юридичною адресою та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

При цьому, як зазначено вище, Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області дійшла висновків, наведених в даному акті, за результатами невиїзної перевірки ОСОБА_3 «ТПП «Брік», тобто без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку підприємства, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, відомості, зафіксовані в цьому акті, не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

А відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем ОСОБА_3 «ТПП «Брік» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Водночас можлива відсутність у ОСОБА_3 «ТПП «Брік» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення певного виду діяльності, а також наявність зазначеного вище акту перевірки його діяльності, на думку колегії суддів, не є належним доказом безтоварності зазначених вище господарських операцій між ним та позивачем, оскільки фактичне проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, підтверджується наявними у справі первинними документами бухгалтерського обліку, які були досліджені перевіряючими і судом.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ОСОБА_3 «ВМП» у ОСОБА_3 «ТПП «Брік» товарів, які використовувались позивачем у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було достатніх підстав для висновків про неправомірність формування позивачем витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

Крім того, податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року у справі № 2а-579/12/0370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_8

Ухвала складена в повному обсязі 14.09.2015 року