Ухвала

від 23.09.2015 по справі 819/463/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 876/4604/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Каралюса В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нове життя» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської обл. до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нове життя» про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И Л А:

04.03.2015р. позивач ОСОБА_2 Пенсійного фонду /ПФ/ України в Тернопільському районі Тернопільської обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю /ОСОБА_3/ «Нове життя» на його користь 4223 грн. 66 коп. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за січень та лютий 2015 року (а.с.4-6).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. заявлений позов задоволено, стягнуто з відповідача ОСОБА_3 «Нове життя» на користь Управління ПФ України в Тернопільському районі Тернопільської обл. 4223 грн. 66 коп. фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.22 і на звороті).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ОСОБА_3 «Нове життя», який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі (а.с.24-26).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що суд прийшов до помилкового висновку про обов'язок відповідача сплачувати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах; у момент прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачали обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам пільгових пенсій на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу; також належність спірних виплат до об'єкта оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів.

Окрім того, представлений розрахунок не є належним доказом понесення пенсійним органом витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки він не є розрахунковим документом, що підтверджує факт сплати пенсій та витрат на їх доставку.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 «Нове життя» зареєстрований в Управлінні ПФ України в Тернопільському районі Тернопільської обл. та відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Заявлений позов стосується стягнення з відповідача суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам ОСОБА_3 «Нове життя» за період січень-лютий 2015 року.

Відповідно до наданих доказів станом на час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за спірний період склала 4223 грн. 66 коп.

Наведена заборгованість стверджується Розрахунком суми боргу і Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.8-9).

Під час розгляду справи доказів сплати заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суду відповідачем не надано.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звідси, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Також позивачем дотримані вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки пенсійний орган протягом січня - лютого 2014 року скеровував на адресу відповідача відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Скеровані на адресу відповідача розрахунки-повідомлення складені за формою додатка 7, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Вказані розрахунки не оскаржувалися відповідачем, що сторонами не заперечується.

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності та неправильності нарахування спірної суми заборгованості, також останнім не спростовано правильності нарахування розміру боргу.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначені пільгові пенсії, зобов'язаний сплатити пенсійному органу збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто у повному розмірі відшкодувати відповідачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Стосовно покликань апелянта про недоведеність правомірності призначення та виплати пільгових пенсій колегія суддів зазначає що такі не заслуговують на увагу, оскільки предметом заявленого позову є не визначення права на пенсію працівникам підприємства, а відшкодування заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; також пенсійним органом направлялися відповідачу відповідні повідомлення-розрахунки про суми витрат на виплату пенсій, де містилася повна інформація щодо виплачених пенсій.

Колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Із урахуванням наведеного, заявлений позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Нове життя» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.04.2015р. в адміністративній справі № 819/463/15а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

ОСОБА_4