Ухвала

від 23.09.2015 по справі 813/1130/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 876/4500/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Каралюса В.М.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.;

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Колос-ЛТД» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської обл. до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Колос-ЛТД» про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И Л А:

03.03.2015р. позивач ОСОБА_5 Пенсійного фонду /ПФ/ України в Жидачівському районі Львівської обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю /ОСОБА_6/ «Колос-ЛТД» на його користь заборгованість із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 6357 грн. 66 коп.(а.с.3-4).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. заявлений позов задоволено, стягнуто з відповідача ОСОБА_6 «Колос-ЛТД» на користь позивача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 6357 грн. 66 коп. (а.с.33-34).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ОСОБА_6 «Колос-ЛТД», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с.42-45).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що позивачем не надано жодних доказів надсилання ОСОБА_6 «Колос-ЛТД» розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за січень, лютий 2015 року, через що у відповідача є відсутніми підстави для сплати відповідної суми грошових коштів на користь позивача.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_6 «Колос-ЛТД» зареєстрований в Управлінні ПФ України в Жидачівському районі Львівської обл. та відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Заявлений позов стосується стягнення з відповідача суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам ОСОБА_6 «Колос-ЛТД» за період січень, лютий 2015 року (станом на 26.02.2015р.).

Відповідно до наданих доказів на час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пенсіонери ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9М.), за спірний період склала 6357 грн. 66 коп.

Наведена заборгованість стверджується Розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з 2015 року, документами щодо призначення пенсій на пільгових умовах, карткою страхувальника (а.с.6-14).

Під час розгляду справи доказів сплати заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суду відповідачем не надано.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звідси, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Також позивачем дотримані вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки пенсійний орган скерував у січні 2015 року на адресу відповідача відповідний розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Скерований на адресу відповідача розрахунок-повідомлення складений за формою додатка 7, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Вказаний розрахунок не оскаржувався відповідачем, що сторонами не заперечується.

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності та неправильності нарахування спірного розміру заборгованості, також останнім не спростовано правильності нарахування зазначеної суми боргу.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначені пільгові пенсії, зобов'язаний сплатити пенсійному органу збір у відсотковому розмірі (100 відсотків по пенсіонерам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та 88,78 % по пенсіонеру ОСОБА_9М.) суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто у повному розмірі відшкодувати відповідачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Стосовно покликань апеляційної скарги про відсутність підстав для сплати спірної суми боргу на користь позивача через відсутність надсилання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на адресу відповідача, колегія суддів зазначає, що зазначений розрахунок скеровувався пенсійним органом на адресу ОСОБА_6 «Колос-ЛТД» та отриманий адресатом 23.01.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.5).

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що направлення розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій не змінюють підстав для відшкодування понесених пенсійних органом витрат, якщо такі підтверджуються належними доказами та не звільняють підприємство від обов'язку їх відшкодувати. Сам розрахунок фактичних витрат не є достатньою правовою підставою для стягнення з підприємства зазначених сум. Необхідними умовами для відшкодування цих витрат є факти набуття особою права на пільгову пенсію на цьому підприємстві, призначення їй пільгової пенсії та повної виплати працівникові цієї пенсії за певний період, протягом якого понесені витрати підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Із урахуванням наведеного, заявлений позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Колос-ЛТД» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. в адміністративній справі № 813/1130/15 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

ОСОБА_10