Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Харків
30 листопада 2011 р. № 2-а- 13292/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Старосєльцевої О.В.
за участю
секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.
представника позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИКОЛ" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИКОЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 27.09.2011 р. № НОМЕР_1.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення -рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті № 1463/23-104/32029557 від 30.08.2011 р., а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за висновками проведеної ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова перевірки діяльності контрагента позивача - ТОВ «Промспец консалтинг»було встановлено факт нікчемності всіх правочинів, вчинених даним суб'єктом господарювання. Даного висновку згідно з законом є цілком достатньо для судження про порушення ТОВ "ВИКОЛ" вимог Закону України «Про ПДВ». При цьому, в дослідженні інших документів потреби не має. Показники господарських операцій, що були проведені в межах нікчемних правочинів, не можуть бути відображені в податковому обліку з податку на додану вартість, так як нікчемний правочин в силу ст.216 ЦК України не створює жодних юридичних наслідків. В порушення наведеного правила, платник податків відніс складені ТОВ «Промспец консалтинг»податкові накладні на збільшення податкового кредиту з ПДВ і тим самим скоїв порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ». В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги і доводи заперечень проти позову, просив суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За матеріалами справи спірне податкове повідомлення -рішення 27.09.2011 р. № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 11477,44 грн. (з них основний платіж - 9181,95грн.; штраф - 2295,49) було винесено ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова з посиланням на акт перевірки № 1463/23-104/32029557 від 30.08.2011 р. (а.с. 6-10,16)
Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності ТОВ "ВИКОЛ" податковим органом було виявлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ст..ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій з ТОВ «Промспец консалтинг»за нікчемними правочинами.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субВ»єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті від № 1463/23-104/32029557 від 30.08.2011 р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
За матеріалами справи між позивачем, ТОВ «Викол», код 32029557В» (в якості -покупця) та ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ" (в якості - продавця) було укладено договір з від 11.10.10 №11/10-2010 на підставі якого ТОВ "ПРОМСПЕЦ КОНСАЛТИНГ" , предметом яких є поставка будівельних матеріалів (а саме: міранол та емаль), згідно специфікації, яка являється невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу. Форма розрахунків -безготівкова (а.с.17,18).
На поставлені матеріали виписані податкові накладні № 1019 від 29.10.2010 р. на загальну суму - 25002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4167,00 грн., № 2886 від 27.12.2010 року на загальну суму - 30089,70 грн., у т.ч. ПДВ - 5014,95 грн.; видаткові накладні № 857 від 29.10.2010 р., № 1863 від 27.12.2010 р. (а.с.23-26).
Оплата за вказаним правочином була здійснена у повному обсязі, що підтверджується рахунок-фактура № 1238 від 29.10.2010р. на загальну суму 25002,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4167,00 грн., рахунок-фактура № 1654 від 27.12.2010р. на загальну суму - 30089,70 грн., у т.ч. ПДВ - 5014,95 грн., платіжними дорученнями № 323 від 03.11.2010, № 394 від 13.01.2011р., які знаходяться в матеріалах справи (а.с.21,22,63,64).
Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи подорожніми листами автомобіля №171119 01-31.1010., № 171121 01-31.12.10. Копія накладної № МК-00025 від 24.04.2008р. та Акт приймання-передавання № 0000025 від 24.04.2008р. підтверджують про наявність у позивача автомобіля (а.с.65-68).
В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за вказаним вище правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.
Оглянувши зміст вказаного правочину, суд відзначає, що предметом даного правочину не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обовВ»язків сторін не суперечить закону, правочин за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.
Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України В«Про ПДВВ» , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» та Закону України В«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхомВ» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ В«Промспец КонсалтингВ» (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
Також, судом було встановлено подальшу реалізацію отриманих від ТОВ В«Промспец КонсалтингВ» товарів, відповідно до Договорів: № 120 від 18.05.2010 між ХКП "Міськелектротранс" та ТОВ «Викол»про надання послуг із розміщенням реклами на бортах рухомого складу, № 8/04 від 12.04.2010 р. між ТОВ НВК "Логосс" та ТОВ «Викол»про надання рекламних послуг, № 12/06 від 09.06.2010р. між ТОВ "Приїск інк" та ТОВ «Викол»про проведення рекламної кампанії на міському транспорті, № 2509 від 25.09.2010 між ТОВ "Рекламне агентство "Інарт" та ТОВ «Викол», та відповідні акти здавання - приймання виконаних робіт. Вказані договори підтверджують виконання робіт позивачем із фарбування та нанесення реклами. Довідка про фарбування транспорту в жовтні 2010р. - лютому 2011р. та Довідка про витрати фарби - свідчать про використання ТОВ «Викол»придбаної продукції в господарської діяльності (а.с. 71-83, 89,90).
З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Вивчивши акт перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновок іншого органу податкової служби - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.
Однак, з положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.
При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумість предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ В«Промспец КонсалтингВ» , взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про нікчемність укладених між ТОВ В«Промспец КонсалтингВ» та ТОВ «Викол»спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.
Також суд звертає увагу, що ТОВ В«Промспец КонсалтингВ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки підприємства з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 по 31.12.2010 на підставі якої був складений акт перевірки від 10.03.2011 за № 349/23-03-05/37091549 та інші вимоги. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.11р. задоволений у повному обсязі. Вказана постанова суду першої інстанції набула законної сили (а.с.93-95).
За таких обставин, в силу приписів ч.3 ст.70 КАС України складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова акт перевірки ТОВ В«Промспец КонсалтингВ» не може бути сприйнятий судом як належний та допустимий доказ вчинення позивачем порушення закону, так як вказаний акт згідно з судовими рішення (які набрали законну силу) складений з порушенням закону.
Інших мотивів, окрім нікчемності спірних правочинів за висновками ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, відповідач в основу оскаржуваного податкового повідомлення -рішення не поклав.
За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ В«Промспец КонсалтингВ» .
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України В«Про ПДВВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно з п.п. 7.4.4 вищеназваної норми закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення ТОВ «Викол»п.п.7.4.1., пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» .
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст..ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИКОЛ" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 27.09.2011 р. № НОМЕР_1.
3.Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
4.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 06.12.2011 року.
Суддя Старосєльцева О.В.
Суд | Харківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 30.11.2011 |
Оприлюднено | 15.10.2015 |
Номер документу | 52122640 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський окружний адміністративний суд
Старосєльцева О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні