Постанова

від 07.10.2015 по справі 826/12213/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2015 року                     № 826/12213/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест»

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві

про          визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» (далі по тексту – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС м. Києва (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року № 000392203 та № 000402203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/12213/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13 липня 2015 року.

У судові засідання 13 липня 2015 року та 27 липня 2015 року сторони участі повноважних представників не забезпечили, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

          Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 12 грудня 2014 року № 1535-П та направлення від 12 грудня 2014 року № 13687/10/26-51-22-03, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» (код ЄДРПОУ 37432543) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Стройторг-Т» (код ЄДРПОУ 36586596) за період з 01 грудня 2011 року по 31 липня 2012 року та з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 30 грудня 2014 року № 10499/26-51-22-03/37432543.

          Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року на загальну сум 61763,60 грн., в тому числі по періодам: 4 квартали 2011 року в сумі – 17351,58 грн.; за 2012 рік у сумі 44412,02 грн., в тому числі поквартально: 2 квартали 2012 року у сумі – 10987,02 грн., 3 квартали 2012 року у сумі – 33425,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 57385,49 грн. в тому числі по періодам: грудень 2011 року – 15088,33 грн., квітень 2012 року – 4963,83 грн., травень 2012 року – 5500,00 грн., липень 2012 року – 14500,00 грн., вересень 2012 року – 17333,33 грн.

На підставі вищезазначених висновків прийнято наступні податкові повідомлення – рішення від 27 січня 2015 року:

          - № 000392203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 72866,60 грн., в тому числі: за основним платежем – 61763,60 грн., за штрафними санкціями – 11103,00 грн.;

          - № 000402203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 64977,70 грн., в тому числі: за основним платежем – 51982,16 грн., за штрафними санкціями – 12995,54 грн.

           Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями – рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ПП «Стройторг-Т».

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну “первинний документ” наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» зареєстровано Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією від 02 грудня 2010 року за № 10651020000014135.

Основним видом господарської діяльності позивача є надання інших допоміжних комерційних послуг (82.99).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (замовник) та ПП «Стройторг-Т» (виконавець) укладено типові договори про надання послуг по організації перевезення вантажів від 01 квітня 2011 року № 23 та від 01 квітня 2012 року № 01/04-202, відповідно до умов яких, виконавець зобов'язується надати послуги по організації відправки вантажів, залізно-дорожнім транспортом зі станції відправника до станції призначення, у відповідності з даним договором, а також письмових заявок замовника, підтверджені підписом уповноваженого представника виконавця та печаткою.

          Загальний об'єм (кількість) робіт (організацій перевезень), передбачених даними договорами, складаються із сум об'єму виконаних робіт, вказаних в актах виконаних робіт (пункт 1.2 Договорів).

          Вартість організації перевезень вантажу вказується у відповідних заявках, в яких вказуються станції відправлення та призначення (пункт 2.1 Договорів).

          До обов'язків виконавця відноситься, зокрема:

організовувати перевезення вантажів зі станції відправника до станції призначення, забезпечуючи необхідність замовника в об'ємах інформації по кожній відправці, при необхідності укладати від свого імені або через третіх осіб договір з залізничною дорогою, автотранспортними підприємствами на перевезення продукції (пункт 3.1.1 Договору);

У свою чергу, до обов'язків замовника відноситься, зокрема:

пред'явити виконавцю заявки на організацію та виконання партії робіт передбачених п. 1.1 та 3.1.1 даного договору, не менше ніж за п'ять діб до початку перевезення та передати йому наступні дані: рід та вага вантажу, станція (місце відвантаження), відправлення, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача (пункт 3.1.1 Договору).

всі затрати, пов'язані з маневровою працею на станціях призначення та відправлення, сплата згідно відомостей подачі-прибирання вагонів, накопичувальних карток, всі штрафи, виставлені залізною дорогою, а також інші додаткові витрати, не пов'язані зобов'язаннями перед виконавцем по даному договору, сплачує вантажовідправник/замовник (пункт 3.2.5 Договору).

На підтвердження виконання умов названих договорів, позивачем надано копії договорів про надання послуг по організації перевезення вантажів від 01 квітня 2011 року № 23 та від 01 квітня 2012 року № 01/04-202, податкових накладних від 14 грудня 2011 року № 62, від 13 квітня 2012 року № 13, від 19 квітня 2012 року № 92, від 27 квітня 2012 року № 137, від 15 травня 2012 року № 70, від 22 травня 2012 року № 114, 11 липня 2012 року № 70, № 71, від 11 вересня 2012 року № 32, від 12 вересня 2012 року № 37, від 24 вересня 2012 року № 61, видаткових накладних від 14 грудня 2011 року № С-0001625, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № С-00000696, № С-00000740, актів від 31липня 2012 року № 310712, від 30 вересня 2012 року № 300912, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 за квітень 2011 року – липень 2011 року, грудень 2011 року, квітень 2012 року – травень 2012 року, липень 2012 року – листопад 2012 року, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 за квітень 2011 року – липень 2011 року, грудень 2011 року, квітень 2012 року – травень 2012 року, липень 2012 року – листопад 2012 року, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 311 за квітень 2011 року – липень 2011 року, грудень 2011 року, квітень 2012 року – травень 2012 року, липень 2012 року – листопад 2012 року, реєстрів податкових накладних за квітень 2011 року – липень 2011 року, грудень 2011 року, квітень 2012 року – травень 2012 року, липень 2012 року – листопад 2012 року, прибуткових та видаткових накладних за перевіряємий період та платіжні доручення, якими підтверджується проведення оплати за надані послуги.

Разом з тим, за висновком суду, наведені докази, не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій позивачем та ПП «Стройторг-Т» щодо надання послуг по організації перевезення вантажів, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту договорів від 01 квітня 2011 року № 23 та від 01 квітня 2012 року № 01/04-202, обов'язковою умовою для виконання контрагентом замовлення є подання позивачем письмової заявки із зазначенням змісту та обсягу послуг, також замовник зобов'язаний, згідно пункту 3.2.1 договору надати виконавцю дані про рід та вагу вантажу, станцію (місце відвантаження), відправлення, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача.

Водночас, позивачем вказаних заявок та інформації про вантаж, що підлягає перевезенню суду не надано, відповідних клопотань з цього приводу не заявлено.

Відтак, відсутність письмової заявки із визначенням конкретних умов замовлення послуг по організації перевезення із визначенням інформації про рід та вагу вантажу, станцію (місце відвантаження), відправлення, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача виключає можливість надання такої послуги, оскільки неможливо забезпечити перевезення вантажу без попереднього узгодження між учасниками дати, адреси його завантаження/розвантаження та оформлення, даних про вантаж, маршруту руху, тощо.

Крім того, позивачем не надано довіреностей як замовника так і виконавця на отримання вантажу.

Доказів, що посвідчують походження товарів, що реалізуються позивачем, останнім також не надано.

          У свою чергу, наявні у матеріалах справи податкові накладні не містять в собі інформації про те, які послуги були надані контрагентом, а зазначено лише «послуги транспортно-експедиційного обслуговування», тобто не зазначено конкретного змісту і обсягу господарської операції, а саме: не відображено переліку виконаних робіт, їх кількісних і вартісних показників, що не дозволяє суду достовірно встановити обсяг і вартість операцій.

Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року зобов'язано позивача надати суду: ліцензії (дозволи тощо), якщо передбачають види діяльності; укладені договори купівлі-продажу та інші договори, які укладені з підприємствами-контрагентами; податкові накладні, видаткові накладні та акти виконаних робіт, сертифікати, довіреності; документи, що підтверджують транспортування продукції, надання робіт (послуг); інформацію про перевізників товарно-матеріальних цінностей на всіх етапах його руху від постачальника до покупця, та здійснених розрахунків за надані послуги з транспортування та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо); форми розрахунків (грошова, вексельна, взаємозалік), стан таких розрахунків станом на кінець періоду, що перевіряється, та на дату проведення перевірки, платіжні доручення; інформацію про наявність відповідних складських приміщень, умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, документального оформлення їх руху, проведення інвентаризації та опитування матеріально-відповідальних осіб; доказ відображення у первинних документах та документах бухгалтерського обліку проведених операцій; реєстр виданих податкових накладних з підсумками податкового зобов'язання з ПДВ за відповідні податкові періоди; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 63, 37, 36, 68, 31; дані щодо зв'язку господарської операції (факту придбання товарів (робіт, послуг спорудження оснівних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства; письмові пояснення щодо укладених договорів між позивачем із контрагентами-постачальниками (продавцями) із детальним зазначенням первинних документів, складених у результаті взаємовідносин, та мети придбання товарів (послуг); інші документи, що підтверджують взаємовідносини з підприємствами-контрагентами.

Проте, інших первинних документів, на підтвердження реальності отримання послуг та їх подальше використання позивачем не надано.

Таким чином, за відсутності достатніх та допустимих доказів, позивачем не доведено реальність та мету укладання договорів від 01 квітня 2011 року № 23 та від 01 квітня 2012 року № 01/04-202.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового Податкового кодексу України.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та акту перевірки з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 275,69 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 2481,19 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Партнерінвест» (код ЄДРПОУ 37432543) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2481,19 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 30 коп.).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           К.Ю. Гарник