Постанова

від 24.09.2015 по справі 826/12598/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2015 року           11:56           № 826/12598/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Новик В.М., за участю представника позивача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс»

додержавної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

провизнання протиправним та скасування рішення від 10.06.2015 №10095/10/26-50-11-01-10 та зобов'язання вчинити дії,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 24 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про:

-          визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10.06.2015 №10095/10/26-50-11-01-10 про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» код ЄДРПОУ 38604903 щодо реєстрації платником податку на додану вартість з 01.07.2015;

-          зобов'язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» код ЄДРПОУ 38604903 платником податку на додану вартість з 01.07.2015 на підставі реєстраційної заяви форми 1-ПДВ, поданої в Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 08.06.2015.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» платником податку на додану вартість з мотивів відсутності останнього за місцезнаходженням, оскільки, згідно вдомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження даного товариства відповідає інформації, вказаній у реєстраційній заяві, крім того, вказані відомості мають статус підтверджених.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, вказавши, що відомості щодо місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» є недостовірними, стан вказаного підприємства згідно податкового обліку значиться як стан « 9», що свідчить про відсутність товариства за місцезнаходженням.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» звернулось до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з реєстраційною заявою платника податку на додану вартість, яка отримана відповідачем 08.06.2015, у відповідності до штампу вхідної кореспонденції на копії даної заяви, наявної у матеріалах справи.

За результатами розгляду вказаної заяви Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві листом від 10.06.2015 №10095/10/26-50-11-01-10 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» про те, що у поданій реєстраційній заяві встановлено зазначення недостовірних даних, а саме: у пункті 4 місцезнаходження (місце проживання) платника надана інформація, яка не відповідає дійсності, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» податковий номер 38604903 відсутнє за вказаною адресою.

Вважаючи таку відмову у реєстрації платником податку на додану вартість необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (пункт 182.1 статті 182 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 183.1 статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2 статті 183 Податкового кодексу України).

У разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних (пункт 183.3 статті 183 Податкового кодексу України).

Особи, зазначені у пункті 183.3 цієї статті, можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних (пункт 183.5 статті 183 Податкового кодексу України).

У силу пункту 183.7 статті 183 Податкового кодексу України, заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи – платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Платники податку, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати реєстраційну заяву засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку може бути подана державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця. Електронна копія реєстраційної заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючих органів одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Приписами пункту 183.8 статті 183 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3 - 183.7 цієї статті.

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви до контролюючого органу внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку, зокрема, з бажаного (запланованого) дня реєстрації, зазначеного у реєстраційній заяві, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку (пункт 183.9 статті 183 Податкового кодексу України).

Як вбачається зі змісту листа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10.06.2015 №10095/10/26-50-11-01-10, в якості підстави для відмови у реєстрації позивача як платника податку на додану вартість зазначено, що у пункті 4 місцезнаходження (місце проживання) платника надана інформація, яка не відповідає дійсності, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» податковий номер 38604903 відсутнє за вказаною адресою.

Приписами пунктів 3.8 та 3.9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 визначено, що при реєстрації платника ПДВ обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку – юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.

Відомості про заявника мають бути включені до Єдиного державного реєстру. Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру.

З метою підтвердження достовірності відомостей про відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до контролюючого органу документи, що підтверджують такі відомості.

Якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника (за наявності), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 5 робочих днів від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Так, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії реєстраційної заяви платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс», у пункті 4 останньої у графі «Місцезнаходження (місце проживання) платника» вказано: 03083, місто Київ, вулиця Червонопрапорна, 28-А.

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

При цьому, у відповідності до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (надалі – Закон №755), місцезнаходження юридичної особи – адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі – виконавчий орган).

В свою чергу, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (частина 1 статті 17 Закону №755).

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (частина 2 статті 17 Закону №755).

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (стаття 18 Закону №755).

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.06.2015, тобто на день подання позивачем до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління ДФС у місті Києві вказаної реєстраційної заяви, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» є: 03083, місто Київ, вулиця Червонопрапорна, 28-А, що відповідає місцезнаходженню останнього, вказаному у реєстраційній заяві платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс». Крім того, згідно з даним витягом, дані про Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» станом на 08.06.2015 мають статус підтверджених.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на підтвердження висновків про те, що у пункті 4 реєстраційної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» місцезнаходження (місце проживання) платника надана інформація, яка не відповідає дійсності, не надано до суду належних та допустимих доказів, з огляду на таке.

Так, зокрема, процедура встановлення відсутності платника податків за місцезнаходження (місцем проживання) врегульована положеннями розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (надалі – Порядок №1588), за результатами додержання якої керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП. В подальшому, згідно частини 14 статті 19 Закону №755, у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

З огляду на викладені законодавчі положення вбачається, що підставою для тверджень про відсутність платника податків за міцезнаходженням (місцем проживання) останнього є наявність відповідного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, як було зазначено вище, відомостями зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.06.2015 підтверджено місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» за адресою 03083, місто Київ, вулиця Червонопрапорна, 28-А, яка зазначена у реєстраційній заяві останнього. Іншого відповідачем не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» у реєстрації останнього як платника податку на додану вартість з підстав зазначення у пункті 4 реєстраційної заяви платника податку на додану вартість місцезнаходження (місце проживання) платника інформації, яка не відповідає дійсності, а саме те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» податковий номер 38604903 відсутнє за вказаною адресою, що спростовується наведеними вище висновками суду.

Водночас, слід зазначити, що інших законодавчих підстав для відмови у реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» в якості платника податку на додану вартість відповідачем у листі від 10.06.2015 №10095/10/26-50-11-01-10 не зазначено.

Отже, рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10.06.2015 №10095/10/26-50-11-01-10 про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» код ЄДРПОУ 38604903 щодо реєстрації платником податку на додану вартість з 01.07.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» код ЄДРПОУ 38604903 платником податку на додану вартість з 01.07.2015 на підставі реєстраційної заяви форми 1-ПДВ, поданої в Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 08.06.2015, суд зазначає про наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень – єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності виходить за межі компетенції адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, суд вказує, що у даному випадку прийняття рішення про реєстрацію платника податків платником податку на додану вартість є дискреційним повноваженням контролюючого органу, а, відтак, позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, правила статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду України від 20.04.2010, ЄДРСР № 9341137).

Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» від 08.06.2015 про реєстрацію платником податку на додану вартість у встановленому чинним законодавством порядку, із врахуванням висновків даної постанови.

Отже, беручи до уваги все викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10.06.2015 №10095/10/26-50-11-01-10 про розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» код ЄДРПОУ 38604903 щодо реєстрації платником податку на додану вартість з 01.07.2015.

Зобов'язати державну податкову інспекцію у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Аверс» від 08.06.2015 про реєстрацію платником податку на додану вартість у встановленому чинним законодавством порядку, із врахуванням висновків даної постанови.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 29.09.2015