Постанова

від 30.09.2015 по справі 826/9246/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року № 826/9246/15

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бермос-Телеком" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бермос-Телеком" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2014 р. №157926552208 та №158026552208.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 14.10.2014 р. по 20.10.2014 р. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ "Юстон Плюс" за період 01.01.2013 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт №1011/26-55-22-08/34048600 від 27.10.2014 р. (надалі - акт перевірки №1011).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №1011, позивачем порушено вимоги:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 79 485,00 грн., у т.ч. за 2013 р. на суму 79 485,00 грн.;

- ст.185, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 83 668,80 грн., в т.ч. за червень 2013 р. на суму 9 349,91 грн., за липень 2013 р. на суму 1 690,38 грн., за серпень 2013 р. на суму 4 066,03 грн., за вересень 2013 р. на суму 15 910,28 грн., за жовтень 2013 р. на суму 4 553,96 грн., за грудень 2013 р. на суму 48 098,24 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №1011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №158026552208 від 14.11.2014 р. (надалі - ППР №158026552208), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 125 502,00 грн., з яких 83 668,00 грн. - за основним платежем, а 41 834,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №157926552208 від 14.11.2014 р. (надалі - ППР №157926552208), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 99 356,00 грн., з яких 79 485,00 грн. - за основним платежем, а 19 871,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Бермос-Телеком" зареєстровано як юридична особа 06.03.2006 р., з 09.03.2006 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 11.04.2006 р.

Між ТОВ "Бермос-Телеком", як замовником, та ТОВ "Юстон Плюс", як підрядником, були укладені:

- Договір №080413 від 08.04.2013 р. (надалі - Договір №080413), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати роботи і здати в обумовлений строк замовнику, а замовник зобов'язується надати підрядникові об'єкт, прийняти та оплатити виконані роботи. З наявних в матеріалах справи додатків №1-№10 до Договору №080413 вбачається, що сторонами було погоджено види робіт, обсяг, місце, об'єкт та вартість;

- Договір на виконання аварійно-відновлювальних робіт на об'єктах радіоелектронних засобів та надання супутніх послуг №160513 від 16.05.2013 р. (надалі - Договір №160513), відповідно до умов якого підрядник за завданням замовника приймає на себе зобов'язання здійснювати аварійно-відновлювальні роботи з ліквідації наслідків аварій і пошкоджень на об'єктах радіоелектронних засобів з метою повного відновлення функціонування і доведення їх параметрів до встановлених норм, а замовник зобов'язується оплачувати виконану підрядником роботу; аварійно-відновлювальні роботи включають: здійснення вимірювань з метою визначення місця та характеру пошкодження; безпосереднє виконання аварійно-відновлювальних робіт. З наданих позивачем до суду додатків №1-№8 до Договору №160513 сторонами було погоджено перелік місць розташування об'єктів радіоелектронних засобів на яких здійснюються аварійно-відновлювальні роботи, терміни виконання, типові схеми з організації сервісів, комплекс робіт з розширення мережі стільникового радіотелефонного зв'язку;

- Договір №180613 від 18.06.2013 р. (надалі - Договір №180613), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати роботи і здати в обумовлений строк замовнику, а замовник зобов'язується надати підрядникові об'єкт, прийняти та оплатити виконані роботи. З наявних в матеріалах справи додатків №1-№2 до Договору №180613 вбачається, що сторонами було погоджено види робіт, обсяг, місце, об'єкт та вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених вище Договору №080413, Договору №160513 та Договору №180613 ТОВ "Юстон Плюс" виконало відповідний комплекс робіт загальною вартістю 502 012,90 грн., в т.ч. ПДВ 83 668,79 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття виконаних робіт, що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Юстон Плюс" оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 502 012,90 грн., в т.ч. ПДВ 83 668,79 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Факт оплати позивачем послуг (робіт), наданих (виконаних) ТОВ "Юстон Плюс" згідно зазначених вище Договору №080413, Договору №160513 та Договору №180613 підтверджується, дослідженими судом, наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Крім того, на підтвердження реальності зазначених вище Договору №080413, Договору №160513 та Договору №180613 позивачем було також надано до суду відповідні технічні завдання, акти приймання-передачі об'єктів, повідомлення про завершення робіт, подорожні листи службових автомобілів, фотокопії об'єктів, пояснювальні записки до робіт, роздруківки заявок на виконання робіт, акти відновлення працездатності ОСО, довіреності за договорами, оборотно-сальдові відомості та нотаріально засвідчену заяву Каплі Р.В. (директора ТОВ "Юстон Плюс").

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Юстон Плюс" було належним чином зареєстровано як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мало належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.05.2014 р. №358/26-57-22-01-10/37962619 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Юстон Плюс" (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Івамар" (код ЄДРПОУ 38465496) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013", акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.06.2014 р. №473/26-57-22-01-10/37962619 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Юстон Плюс" (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 та з 01.08.2013 по 31ю03.2014р.", як на докази недійсності зазначених вище правочинів, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання зазначених вище Договору №080413, Договору №160513 та Договору №180613 недійсними.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р., в адміністративній справі №826/11672/14 за позовом ТОВ "Юстон Плюс" до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії позов задоволено, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619), результати якої оформлені актом від 15 травня 2014 року № 358/26-57-22-01-10/37962619 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІВАМАР» (код ЄДРПОУ 38465496) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013»; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо внесення до інформаційних баз даних АС «Податковий блок», АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації на підставі акту від 15 травня 2014 року № 358/26-57-22-01-10/37962619 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІВАМАР» (код ЄДРПОУ 38465496) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013»; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з інформаційних баз даних АС «Податковий блок», АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту від 15 травня 2014 року № 358/26-57-22-01-10/37962619 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮСТОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІВАМАР» (код ЄДРПОУ 38465496) за період з 01.07.2013 по 31.07.2013р.».

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманих послуг за вказаними договорами у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Бермос-Телеком" здійснює такі види діяльності: електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що послуг (роботи), надані (виконані) за вказаними вище Договором №080413, Договором №160513 та Договором №180613, придбавалась ТОВ "Бермос-Телеком" з метою виконання власних господарських зобов'язань як підрядника перед іншими контрагентами, зокрема, перед ТОВ "Атраком" за Договором підряду №10319 від 01.08.2013 р., ПАТ "МТС Україна" за Договором підряду на будівництво базових станцій та контролерів мобільного (рухомого) зв'язку на умовах "під ключ" №MTS/Bermos-Telekom-2013 від 11.02.2013 р.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд зазначає, що отримання робіт (послуг) від ТОВ "Юстон Плюс" відповідає меті та видам господарської діяльності позивача.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Юстон Плюс", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст.228 ЦК України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Юстон Плюс", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що в силу положень ч.3 ст.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, в редакції станом на момент існування спірних правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.201.8., п.201.9 та п.201.10. ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З огляду на те, що судом встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними вище контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Юстон Плюс" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 83 668,80 грн., в т.ч. за червень 2013 р. на суму 9 349,91 грн., за липень 2013 р. на суму 1 690,38 грн., за серпень 2013 р. на суму 4 066,03 грн., за вересень 2013 р. на суму 15 910,28 грн., за жовтень 2013 р. на суму 4 553,96 грн., за грудень 2013 р. на суму 48 098,24 грн., та заниження податку на прибуток на загальну суму 79 485,00 грн., у т.ч. за 2013 р. на суму 79 485,00 грн., а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ППР №157926552208 та ППР №158026552208.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 449,73 грн., а тому, керуючись вимогами ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 449,73 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бермос-Телеком" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.11.2014 р. №157926552208 та №158026552208.

3. Судові витрати в сумі 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 73 коп. грн. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бермос-Телеком" (код ЄДРПОУ 34048600) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева