Ухвала

від 22.09.2015 по справі 803/413/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р. Справа № 876/5381/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря: Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВЕТК» до Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06.03.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВЕТК» (надалі - ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК») звернулось в суд з адміністративним позовом до Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2015 року №0001132202 про збільшення суми грошового зобов»язання по податку на додану вартість у розмірі 110266, 25 грн., у тому числі за основним платежем 88213 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22053, 25 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 27.02.2015 року №0001132202.

Луцька ОДПІ постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що згідно акту перевірки ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК» у вересні 2014 року придбавало у ОСОБА_1 «ТБК «Професіонал» електротехнічну та електромонтажну продукцію на суму 529276,04 грн., в тому числі ПДВ 88212,68 грн. Однак, згідно аналізу податкової звітності та баз даних АІС «Податковий блок» встановлено, що за період з 01.09.2012 року по 30.09.2014 року ОСОБА_1 «ТБК «Професіонал» не придбавало продукції від ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель», який згідно наданих для перевірки сертифікатів відповідності є виробником поставленої продукції. Для перевірки не надано жодних документів щодо підтвердження транспортування ТМЦ від ОСОБА_1 «ТБК «Професіонал» до ОСОБА_1 «Торговий дім «ВЕТК»: договорів перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортних накладних, а також документів по оплаті за транспортування даних товарів). Апелянт вважає, що не можливо підтвердити реальність здійснення господарської операції між позивачем та ОСОБА_1 «ТБК «Професіонал» у вересні 2014 року, а тому ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК» безпідставно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що посадовою особою Луцької ОДПІ на підставі наказу від 19.01.2015 року №93 та направлення від 19.01.2015 року №000032 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ОСОБА_1 «Торгівельлно-будівельна компанія «Професіонал»» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами перевірки складено акт №351/03-18-22-02/35494786 від 06.02.2015 року, яким встановлено порушення: п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК» завищено податковий кредит з ПДВ по операціях із ОСОБА_1 «ТБК «Професіонал» у вересні 2014 року, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у вересні за 2014 рік на суму 88213 грн.

Відповідно до акту перевірки, формування податкового кредиту з податку на додану вартість було проведене позивачем за результатами господарських операцій, здійснених відповідно до умов договору поставки №02/04-2014-1 від 02.04.2014 року між ОСОБА_1 «Торгівельно-будівельна компанія «Професіонал» (постачальником) та ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК» (покупцем) за яким позивач отримав від контрагента товар (електротехнічну та електромонтажну продукцію) у вересні 2014 року на загальну суму 529276, 08 грн., в тому числі ПДВ 88212, 68 грн.

За висновками податкового органу, зробленими в акті перевірки, неможливо підтвердити фактичність здійснення господарських операцій між контрагентами, оскільки під час проведення перевірки Товариством не було надано первинних документів (товарно-транспортних накладних, шляхових листів тощо), які б підтверджували транспортування товарно-матеріальних цінностей від ОСОБА_1 «ТБК «Професіонал» до позивача.

Позивач, не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті №351/03-18-22-02/35494786 від 06.02.2015 року, подав письмові заперечення, однак листом №2993/10/03-18-22-01 від 26.02.2015 року заступник начальника Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області повідомив, що висновки, зазначені в акті перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства.

27.02.2015 року Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001132202 про збільшення суми грошового зобов»язання ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК» по податку на додану вартість у розмірі 110266,25 грн., у тому числі за основним платежем 88213 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22053,25 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі не свідчить про фіктивність здійснених господарських операцій за наявності доказів, які свідчать про їх виконання сторонами.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

В п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов»язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об»єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об»єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об»єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-XIV.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що 02.04.2014 року між ОСОБА_1 «Торгівельно-будівельна компанія «Професіонал» (постачальник) та ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК» (покупець) було укладено договір поставки товару №02/04-2014-1, відповідно до умов якого постачальник зобов»язався передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов»язався прийняти та оплатити електротехнічну, електромонтажну продукцію та інший товар у видах та кількостях, номенклатурі, що буде зазначено у накладних, що погоджені між сторонами. Поставка здійснюється до місця розвантаження, яке визначається покупцем при купівлі кожної окремої партії товару. Поставка може здійснюватися транспортом покупця так і транспортом постачальника, або за згодою сторін підприємством перевізником. Порядок доставки товару визначається при поставці кожної окремої партії (а.с. 35-37).

На виконання вимог вищевказаного договору ОСОБА_1 «ТБК Професіонал» поставлено, а ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК» прийнято товарно-матеріальні цінності, а саме електротехнічну та електромонтажну продукцію.

Крім цього, реальність господарських операцій підтверджується наступними первинними документами, а саме: видатковими накладними №РН-0000540 від 26.09.2014 року на суму 300731,00 грн., №РН-0000541 від 26.09.2014 року на суму 211518,00 грн., №РН-0000573 від 30.09.2014 року на суму 17027,04 грн. (а.с. 38-40).; податковими накладними за вересень 2014 року на загальну суму 529276,04 грн.: №84 від 12.09.2014 року на суму 163000 грн., №85 від 15.09.2014 року на суму 137731 грн., №87 від 17.09.2014 року на суму 170270 грн., №86 від 17.09.2014 року на суму 41248 грн., №125 від 30.09.2014 року на суму 17027,04 грн.(а.с. 48-52); платіжними дорученнями від 03.09.2014 року №0000001218 на суму 50000,00 грн., від 12.09.2014 року №0000001258 на суму 7100,00 грн., від 12.09.2014 року №0000001259 на суму 163000,00 грн., від 15.09.2014 року №0000001265 на суму 137731,00 грн., від 17.09.2014 року №0000001280 на суму 170270,00 грн., від 17.09.2014 року №0000001303 на суму 41248,00 грн., від 30.09.2014 року №0000001374 на суму 17027,04 грн. (а.с. 41-47).

Крім цього, окружним судом вірно встановлено, що електротехнічна та електромонтажна продукція, поставлена у вересні контрагентом ОСОБА_1 «ТБК «Професіонал» для ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК» в подальшому частково використана для комплектацій, а частково реалізована позивачем ОСОБА_1 «Волинська електротехнічна компанія», що підтверджується видатковими накладними №3097 від 17.11.2014 року, №3111 від 17.11.2014 року, №2661 від 10.10.2014 року, №2687 від 14.10.2014 року, №2685 від 14.10.2014 року, №2542 від 30.09.3024 року, №2541 від 2014 року, №2594 від 06.10.2014 року (а.с. 92-100).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК» є юридичною особою, видами діяльності якої є електромонтажні роботи, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, будівництво житлових і нежитлових будівель тощо (а.с. 89).

Також судом встановлено, що електротехнічну та електромонтажну продукцію отримали за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на складі товариства, що розташований за адресою місто Луцьк, вул. Підгаєцька, 7 а, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей ОСОБА_1 «Торговий дім ВЕТК» (а.с. 90-91).

Що стосується твердження апелянта відносно того, що згідно аналізу податкової звітності та баз даних АІС «Податковий блок» встановлено, що за період з 01.09.2012 року по 30.09.2014 року ОСОБА_1 «ТБК «Професіонал» не придбавало продукції від ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель», який згідно наданих для перевірки сертифікатів відповідності є виробником поставленої продукції, колегія суддів звертає увагу на те, що з акту перевірки від 27.02.2015 року №0001132202 видно, що ОСОБА_1 «ТБК «Професіонал» електротехнічну та електромонтажну продукцію придбавало у ОСОБА_1 «Евромагістраль».

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність в матеріалах даної адміністративної справи товарно-транспортних накладних та іншої документації, що підтверджує транспортування та зберігання товару не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутність зазначених документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.,п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов»язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 71 КАС України встановлюється обов»язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за договором поставки та не доведений факт порушення позивачем п.п.14.1.231 п. 14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі №803/413/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.09.2015 року