Ухвала

від 21.09.2015 по справі 813/6308/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року Справа № 876/13023/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Большакової О.О., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чебурашка» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Чебурашка» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001462210/1690 від 01.08.2013 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001462210/1690 від 01.08.2013 р.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм права.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване платником податкове повідомлення-рішення було прийняте за результатами перевірки. яка оформлена актом від 17.06.13 р. №2889/22-10/13837053, в процесі якої податковим органом встановлено факт безпідставного відображення ТзОВ «Чебурашка» у податковому обліку шляхом включення до складу податкового кредиту господарських операцій з ТзОВ «Віктор Ко», оскільки такий фактично господарської діяльності не здійснював.

На думку суду висновки акту перевірки є безпідставними, оскільки понесені платником витрати підтверджуються первинними документами, зокрема актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, які на думку суду дають право на відображення понесених витрат у податковому обліку, а також фактом перерахування коштів контрагентові.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пбуенЯкЬтдуе.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено. що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи, що можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань у власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна породжувати реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознак господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які розраховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів. що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом ІІ цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльною платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарські діяльності.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В процесі проведення перевірки, результати якої оскаржуються платником податків встановлено, що в ТзОВ «Віктор Ко» власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов’язань згідно договорів укладених з ТзОВ «Чебурашка».

До таких висновків податковий орган дійшов грунтуючись на інформації здобутій в ході проведення перевірки ТзОВ «Віктор Ко», яка свідчить про фіктивний характер діяльності зазначеного підприємства з огляду на відсутність у ТзОВ «Віктор Ко» належних адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності.

Крім того, висновки акту перевірки щодо здійснення ТзОВ «Віктор Ко» діяльності спрямованої на надання податкової вигоди третім особам в цілях мінімізації сплати ними податків додатково підтверджується інформацією зібраною СВ ПМ ДПА у Львівській області в ході розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1. Веремковча, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України. Зокрема, досудовим слідством встановлено, що вказані вище особи упродовж 2009-2010 років, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, переслідуючи корисливу мету пов'язану із незаконним збагаченням, шляхом надання за винагороду послуг з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету реально діючими суб’єктами господарювання сприяли шляхом придбання низки підприємств, зокрема ТзОВ «Віктор Ко» та перереєстрацію їх в органах державної влади на підставних осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність. Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.11 р. у справі №1-104/11 усіх вищевказаних осіб звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.1, 6 Закону України «Про амністію» у 2011 році за злочин передбачений ч.2 ст.205 КК України із закриттям кримінальної справи у вказаних частинах.

Закриття кримінальної справи із нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації, реєстрації, придбанні та перереєстрації суб’єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме ТзОВ «Віктор Ко», тобто фіктивному підприємництві.

Враховуючи викладене просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року та винести нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією в Залізничному районі м. Львова на підставі направлень від 04.03.2013р. №228, від 05.03.2013р. № 239 та №240 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Чебурашка» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Віктор Ко» за період з 01.06.2010 р. по 30.06.2010 р. за результатами, якої складено акт №2889/22-10/13837053 від 17.06.2013р. згідно якого податковим органом встановлено порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на момент здійснення спірних правовідносин, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. на загальну суму 109970,36 грн. На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова 01.08.2013р. винесено податкове повідомлення-рішення №0001462210/1690, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 137462 грн. 95 коп., в тому числі за основним платежем - 109970 грн. 36 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27492 грн. 59 коп.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно п. 1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, передбачених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Судом першої інстанції з’ясовано, що позивачем 20.07.2010р. подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, що підтверджується відміткою податкового органу, а отже, граничною датою визначення грошового зобов’язання позивачу по податку на додану вартість та прийняття податкового повідомлення-рішення за період червня 2010 року є 21.07.2013р., тому суд першої інстанції правильно вважав, що оскільки ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення 01.08.2013р., то відповідно таке винесене з порушенням строків визначених ПК України для визначення грошового зобов’язання, відтак вказана вище обставина є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова.

Крім того судом першої інстанції вірно враховано, що на момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету регулювалось Законом України «Про податок на додану вартість». Згідно п. 1.7 ст. 1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 7.4.5 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв’язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника. Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

З огляду на це, суд першої інстанції вірно вважав, що вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість» пов’язують настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку. Крім цього, Закон визначає обов’язкову наявність факту поставки товару, з підтвердженням належним чином оформленої податкової накладної, для надання права платнику на податковий кредит.

Судом першої інстанції, у даній спірній ситуації, встановлено, що 01.06.2010р. ТзОВ «Чебурашка» і ТзОВ «Віктор Ко» укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей, згідно з яким ТзОВ «Чебурашка» придбав у ТзОВ «Віктор Ко» інструменти на загальну суму 659 822, 14 грн. (в т.ч. ПДВ 109970, 36 грн.). Факт придбання товару підтверджується прибутковою накладною №ПН-000021 від 01.06.2010р., податковою накладною виписаною ТзОВ «Віктор Ко» №0268 від 01.06.2013р. Вказана операція відображена в податковій декларації з податку на додану вартість позивача за червень 2010 року. У подальшому придбані у ТзОВ «Віктор і Ко» товари були використані позивачем у своїй господарській діяльності. Зокрема, при реалізації вказаних товарів в роздрібній мережі у власному магазині за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 102, а також продажу частини таких товарів на підставі договору №0095 від 20.01.2009р., укладеного позивачем з ВАТ «Завод «Фіолент». Дані обставини також підтверджено: видатковою накладнгою №РН-0288 від 01.07.2010р. про передачу частини придбаних в ТзОВ «Віктор Ко» товарно-матеріальних цінностей відкритому акціонерному товариству «Завод «Фіолент» та банківськими виписки про оплату вказаного товару.

Документи про придбання товару та його подальший продаж надавались позивачем до перевірки, і порушень щодо форми та порядку їх заповнення в акті перевірки не встановлено.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заперечення відповідача щодо факту (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Віктор Ко» ґрунтуються на припущенні про неспроможність ТзОВ «Віктор Ко» виконати визначені договором з ТзОВ «Чебурашка» зобов’язання. Такі висновки зроблено на підставі акта перевірки ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 30.12.2010р. №3282/23-2/20799703 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Віктор Ко» ЄДРПОУ 20799703 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 04.11.2010 року згідно з яким встановлено, що у ТзОВ «Віктор Ко» відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які б приймали участь у здійснені господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами. Судом правильно вказано, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Суд першої інстанції з урахуванням викладеного вірно вважав, що реальність здійснення описаної вище господарської операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами по поставці товару, а наявність економічної вигоди від такої операції підтверджується документами про подальшу реалізацію таких товарів та відображенням цієї операції у складі податкових зобов’язань та валових доходів, протиправність формування яких податковим органом не встановлено. Більше того під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ «Чебурашка» на укладення договорів без наміру створити наслідки, які ними передбачені.

З огляду на вище викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року по справі № 813/6308/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.О. Большакова

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлений 25.09.2015 року