Ухвала

від 01.10.2015 по справі 813/460/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 р. Справа № 876/4482/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галмод" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

30.01.2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галмод" (далі-ТзОВ "Галмод") звернулось до суду із позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000152201/742 та №0000162201/743 від 22.01.2015 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Галмод" покликається на те, що всупереч діючому податковому законодавству, Порядку оформлення результатів документальних перевірок, висновки перевіряючого органу щодо питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Віва-Транс» за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року, з 01.10.2013 року по 31.01.2014 року та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року ґрунтуються виключно на власних нічим не обґрунтованих припущеннях про те, що відповідні господарські операції не відбулись, та через не правильне застосування норм податкового і цивільного законодавства.

Позивач зазначає, що реальність виконання господарських операцій підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Діяльність контрагентів не викликала сумнівів, керівниками зазначених підприємств були пред'явлені статутні та реєстраційні документи, які свідчили, що останні є належними суб'єктами господарської діяльності. Протиправними, на думку позивача, слід вважати доводи контролюючого органу з посиланням на акти інших податкових інспекцій щодо неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки такі не містять жодних відомостей про операції з позивачем.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області №0000152201/742 та №0000162201/743 від 22.01.2015 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області покликається на те, що у матеріалах перевірки описана інформація щодо неможливості виконання ТзОВ «Віво-Транс», ФОП ОСОБА_1 цивільно-правових зобов'язань щодо поставки товарно-матеріальних цінностей у зв'язку із відсутністю у зазначеного суб'єкта господарювання економічних можливостей. Наявність інформації про відсутність у підприємств-постачальників економічних можливостей для поставки товарів, робіт, послуг дозволяє зробити висновок про недостовірність відомостей у первинних документах (податкових та видаткових накладних), на підставі яких платником податків сформовано дані податкового обліку за спірними операціями. А тому, апелянт просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «Галмод» зареєстроване як юридична особа 08.08.2006 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради , свідоцтво про державну реєстрацію від 08.08.2006 року №14151050001013503.

Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ:22344384.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:79052, Львівська область, м.Львів, вул. Рудненська,8.

Взято на податковий облік в органах державної податкової інспекції 09.08.2006 року за №401, станом на дату підписання акта перебував на обліку ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

У період, за який проводилася перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість від 28.02.2007 року №100025420, виданого ДПІ у Залізничному районі м. Львова, індивідуальний податковий номер - 223443813065, був зареєстрований платником ПДВ з 30.06.1997 року по день підписання акта перевірки.

Види діяльності згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ: виробництво робочого одягу; будівництво будівель; інші види оптової торгівлі; діяльність автомобільного вантажного транспорту; організація перевезення вантажів; розроблення стандартного програмного забезпечення.

У періоді, що перевірявся, ТзОВ «Галмод» використовував у своїй діяльності транспортні засоби.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 23.12.2014року №1476, виданого ДПІ у Залізничному районі ГУ Міндоходів у Львівській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Ткач О.П. згідно із вимогами п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України від 02.12.2010 р. року №2755-VI та наказу ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 22.12.2014 року №1332, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Галмод» (код ЄДРПОУ:22344384) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Віво-Транс»(код ЄДРПОУ:38439576) за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року, з 01.10.2013 року по 31.01.2014 року та з ФОП ОСОБА_1 (ІПН:НОМЕР_1) за період 01.04.2012 року по 30.09.2013 року, з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.01.2015 року №23/13-03-22-01-13/22344384 (далі - акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем:

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44. п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями), ТзОВ «Галмод» (код ЄДРПОУ 22344384) завищено витрати у рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» за період з 01.12.2010 року по 30.11.2012 року по операціях з ТзОВ «Віво-Транс» та ФОП ОСОБА_1на загальну суму 519 917,00 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 року в сумі 40 500, 00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі - 22 750,00 грн., за 4 кв. 2012 року - 2 000,00 грн., 2013 рік в сумі 454 667,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 100 090,00 грн. в тому числі: за 2 квартал 2012 року в сумі 8505,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 4 778,00 грн., за 4 кв. 2012 року 420,00 грн., 2013 рік в сумі 86 387,00 грн.;

- п.198.1. п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 12.12.2010 р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціях, проведених з ТзОВ «Віво - Транс» (код ЄДРПОУ 38439576); СПД ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) всього на загальну суму 132 250,00 грн., в тому числі: за квітень 2012 року в сумі 2 600,00 грн.; за травень 2012 року в сумі 2 750,00 грн.; за червень 2012 року в сумі 2 750,00 грн.; за липень 2012 року в сумі 1 583,00 грн.; за серпень 2012 року в сумі 2 967,00 грн.; за листопад 2012 року в сумі 233,00 грн.; за грудень 2012 року в сумі 167,00 грн.; за липень 2013 року в сумі 12 550,00 грн.; за жовтень 2013 року в сумі 33 417,00 грн.; за листопад 2013 року в сумі 21 350,00 грн.; за грудень 2013 року в сумі 22 883,00 грн.; за січень 2014 року в сумі 29 000,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього на загальну суму 132 250,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, аналізуючи господарські відносини позивача з ТзОВ «Віво-Транс» та ФОП ОСОБА_1

Зокрема, перевіркою встановлено, що провести зустрічні звірки по вказаних контрагентах неможливо, оскільки такі не знаходяться за юридичними адресами та не надали податковому органу первинних документів, в тому числі по взаємовідносинах з позивачем. Вказане підтверджується актом ДПІ у м.Полтава від 03.09.2014року №798/16-01-22-06/38439576 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Віво-Транс» (код за ЄДРПОУ-38439576) по взаємовідносинах з контрагентами - покупцями та контрагентами постачальниками за період: червень 2013 року, липень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року, січень 2014 року, березень 2014 року, квітень 2014 року, травень 2014 року.

На підставі акта перевірки від 14.01.2015 року №23/13-03-22-01-13/22344384 податковий орган 22.01.2015 року прийняв податкові повідомлення - рішення №0000162201/743 яким збільшено суму грошового зобов'язання на податок на додану вартість в сумі 198 375,00 грн. (основний платіж - 132 250,00 грн., штрафні санкції - 66 123,00 грн.) та №0000152201/742, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 150 135,00 грн.( основний платіж - 100 090,00 грн., штрафні санкції - 50 045,00 грн.).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи юридичну оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті вищевикладеного, судом апеляційної інстанції було встановлено, що ТзОВ "Галмод" на підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Віво-Транс» та ФОП ОСОБА_1 було долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках, зокрема: копії договорів про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні; копії договорів про надання експедиторських послуг; копії договорів про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом; копії договорів про надання транспортних послуг; акти здачі-прийняття робіт; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунки; реєстри шляхових листів на оплату транспортних послуг наданих ТзОВ «Галмод»; маршрутні листи; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; платіжні доручення; банківські виписки тощо.

Слід зазначити, що первинні документи, якими ТзОВ «Галмод» доводить здійснення господарських операцій з контрагентами, оформлені належним чином, такі досліджувались під час перевірки, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Вказана обставина не спростовується висновками перевірки та не заперечується представником відповідача.

Доводи апелянта щодо порушення податкового законодавства позивачем зокрема ґрунтуються на Акті ДПІ у м.Полтава від 03.09.2014року №798/16-01-22-06/38439576 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Віво-Транс». Однак такі доводи податкового органу не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року в адміністративній справі № 816/5087/14 визнано протиправними дії Полтавської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області по проведенню зустрічної звірки ТзОВ «Віво-Транс», та складанню акта перевірки від 03.09.2014року №798/16-01-22-06/38439576. Ухвалою Харківського апеляційного суду №816/5087/14 від 05.03.2015 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 року в адміністративній справі № 816/5087/14 - залишено без змін. Постанова набрала законної сили 05.03.2015 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що такий Акт як доказ у справі судом не може братися до уваги, так як він не спростовує реальність господарських операцій, оскільки ним зафіксовано неможливість проведення зустрічної перевірки, а проведений аналіз господарської діяльності ТзОВ «Галмод» та його контрагента не узгоджується з повноваженнями податкового органу по факту неможливості проведення зустрічної перевірки. Висновки безтоварності можуть бути зроблені лише на підставі аналізу первинних документів, що не дотримано.

Слід зауважити, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки. Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, колегія суддів зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданої господарської операції і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

Слід зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону.

Така позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Тому, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам).

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов до вірного переконання, що факт реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується первинними документами встановленої форми. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТзОВ «Галмод» підтверджується долученими до справи письмовими доказами.

Тому, в даному випадку, встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, констатовані в Акті перевірки від 14.01.2015 року №23/13-03-22-01-13/22344384, а тому податкові повідомлення-рішення №0000152201/742 та №0000162201/743 від 22.01.2015 року, винесені на підставі зазначеного акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 р. по справі № 813/460/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 02.10.2015 року.