Ухвала

від 05.10.2015 по справі 809/1452/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 р. Справа № 876/6140/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника відповідача: Боднар М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до Галицького районного споживчого товариства про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

20.04.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.«б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 972,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення вимог пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, допустив заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виплата якої пенсіонеру ОСОБА_2 здійснена позивачем у січні-березні 2015 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України на загальну суму 972,84 гривень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що при оформленні пільгової пенсії ОСОБА_2 Галицьким районним споживчим товариством було видано 20.08.2010 року №220 довідку про підтвердження пільгового стажу. 04.01.2011 року спеціалістом відділу з призначення пенсій управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі складено акт зустрічної перевірки документів про стаж роботи та заробітну плату даного громадянина які були підписані головою та бухгалтером і завірені печаткою Галицької райспоживспілки. 13.10 2011 року управлінням Пенсійного фонду було виставлено та вручено представнику Галицького райспоживтовариства під розписку розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії на пільгових умовах. Вищезазначене вказує на те, що Галицьке районне споживче товариство є правонаступником Галицького автотранспортного підприємства, в якому в період з 13.07.1982 року по 13.01.1990 року працювала ОСОБА_2

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Боднак М.М. наддала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Галицьке районне споживче товариство не є правонаступником Галицького автотранспортного підприємства, то є безпідставними вимоги про відшкодування відповідачем витрат на виплату і доставку пенсії ОСОБА_2, призначеної на пільгових умовах за період з січня по березень 2015 року в загальному розмірі 972,84 гривень.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Галицьке районне споживче товариство зареєстроване Галицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 25.03.1997 року як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №13039398 від 14.02.2012 року та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

В Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з Прикінцевих та Перехідних положень Закону з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1, встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пункт 6.8 вказаної Інструкції встановлює, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У встановлені терміни фактичні суми витрат на виплату і доставку пенсій вказаних в розрахунках пенсіонеру за віком на пільгових умовах, відповідачем позивачу не відшкодовано, оскільки відповідач вважає безпідставним віднесення до нього даних зобов'язань.

В період з 13.07.1982 року по 13.01.1990 року ОСОБА_2 працював газоелектрозварювальником в Галицькому автотранспортному підприємстві.

ОСОБА_2 з 16.09.2010 року призначена та виплачується пенсія на пільгових умовах відповідно до пункту «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі на адресу відповідача направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначеному пенсіонеру.

Однак, як зазначалось вище Галицьким районним споживчим товариством у передбачені строки не здійснено відшкодування сум понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 972, 84 грн., оскільки відповідач вважає безпідставним віднесення до нього даних зобов'язань.

У відповідності до підпункту 6.3 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1, яким врегульовано порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах встановлено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Постановою правління Галицької районної спілки споживчих товариств від 11.11.1994 року, Галицьке автотранспортне підприємство ліквідовано з 15.11.1994 року, а майно в свою чергу передане у підпорядкування райспоживспілки.

Згідно постанови позачергової конференції споживчої кооперації Галицького району від 14.03.1997 року Галицьку райспоживспілку реорганізовано в районне споживче товариство з 1 квітня 1997 року.

З 1 квітня 1998 року створено на основі переданого в 1994 році майна автотранспортне підприємство як госпрозрахункове підприємство власного господарства райспоживтовариства із власним статутом відповідно до постанови правління Галицького районного споживчого товариства від 24.03.1998 року.

Відповідно до постанови правління Галицького районного споживчого товариства від 25.06.2011 року Галицьке автотранспортне підприємство райспоживтовариства реорганізоване шляхом його приєднання до Виробничо-заготівельного об'єднання Галицького районного споживчого товариства з передачею усіх майнових прав та обов'язків приєднаного підприємства останньому. У зв'язку з вищезазначеною реорганізацією, державну реєстрацію Галицького автотранспортного підприємства Галицького районного споживчого товариства скасовано згідно розпорядження першого заступника голови Галицької районної державної адміністрації від 27.03.2002 року за № 92.

Згідно постанови господарського суду Івано-Франківської області від 30.07.2004 року в справі № Б-7/59 визнано боржника - Галицьке виробничо-заготівельне об'єднання райспоживтовариства - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2006 року в справі № Б-7/59 затверджено ліквідаційний баланс, звіт ліквідатора Виробничо-заготівельного об'єднання Галицької райспоживспілки, а банкрута Виробничо-заготівельне об'єднання Галицької райспоживспілки ліквідовано як юридичну особу.

В пункті 14 статуту Галицького районного споживчого товариства, затвердженого зборами уповноважених членів райспоживтовариства (протокол № 2 від 23.02.2004 року) та зареєстрованого Галицькою районною державною адміністрацією розпорядженням № 136 від 25.03.1997 року із змінами і доповненнями управління економіки Галицької РДА від 02.03.2004 року визначено, що колективний член споживчого товариства зберігає господарську самостійність, права юридичної особи та керується у своїй діяльності власним статутом. Споживче товариство не відповідає за зобов'язання свого колективного члена.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи не підтверджено відносин правонаступництва між відповідачем та Галицьким автотранспортним підприємством, а тому відповідач відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.«б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у розмірі 972,84 грн. не має.

Також судом першої інстанції правильно зазначено, що посилання позивача/апелянта, як на підставу для задоволення позовних вимог, на довідку за № 220 від 20.08.2010 року видану відповідачем про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії ОСОБА_2, не обґрунтовують позовних вимог, оскільки вказана довідка підтверджує тільки факт трудової діяльності ОСОБА_2 у Галицькому автотранспортному підприємстві за період з 13.07.1982 року до 13.01.1990 року та не свідчить про правонаступництво Галицького районного.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі №809/1452/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний