Ухвала

від 22.12.2010 по справі 26428

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-26428/ 2010 р. Головуючий: 1 інст. ОСОБА_1

Категорія: «земельні правовідносини» Доповідач: Піддубний Р.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді Солодкова А.А.,

суддів: Піддубного Р.М., Даниленка В.М.,

при секретарі: Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Фірма «Росія» на заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 20 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» (ТОВ «Росія») про визнання договору оренди земельної частки (паю) припиненим та повернення земельної ділянки з неналежного користування, -

встановила:

У листопаді 2009 року ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з названим позовом, мотивуючи який зазначив, що 20 лютого 2000 року між ОСОБА_2, як власницею сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0233280 та відповідачем по справі - ТОВ «Росія», був укладений договір оренди земельної частки (паю) загальною площею 7,8229 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним земельним масивом, строком на 20 років.

У жовтні 2004 року на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0233280 позивачка отримала державний акт (серія ХР № 012248) на право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,8229 га. з виділенням їй цієї земельної ділянки на місцевості в натурі - кадастровий № 6321485500:01:000:0109, ділянка № 190.

Посилаючись на те, що з часу отримання нею державного акта на право приватної власності на землю вона набула статусу власника землі, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору, який ними не переукладався, в зв'язку з чим відповідач безпідставно продовжує використовувати належну їй земельну ділянку, тим самим порушуючи її права власника, позивачка просила суд визнати договір оренди земельної частки (паю), укладений між нею та ТОВ «Росія» 20 лютого 2000 року, припиненим та зобов'язати відповідача передати належну їй на праві власності земельну ділянку,

Заочним рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 20 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Ухвалено припинити договір оренди земельної частки (паю), укладений між позивачкою та відповідачем 20 лютого 2000 року, зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, шляхом його розірвання. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 17 червня 2010 року заяву представника ТОВ «Росія» про перегляд ухваленого по справі заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ «Аграрна Фірма «Росія», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, просило рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, серед іншого, що ТОВ «Аграрна Фірма «Росія» до участі у справі залучено не було, хоча воно є суборендатором належної позивачці земельної ділянки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального й процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Загальні підстави припинення зобов'язання передбачені ст. 598 ЦК України.

Відповідно до цієї правової норми зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає

Як встановлено по справі, 20 лютого 2000 року між позивачкою ОСОБА_2 та ТОВ «Росія» на підставі відповідного сертифіката на право на земельну частку (пай) був укладений договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований у Черненській сільській раді Великобурлуцького району Харківської області.

04 жовтня 2004 року в порядку, передбаченому чинним законодавством, позивачка реалізувала своє право на землю шляхом виділення її в натурі та отримання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку замість попереднього правовстановлюючого документа, яким посвідчувалося її право на земельну частку (пай).

У жовтні 2009 року позивачка разом з іншими орендодавцями звернулася до відповідача (орендаря) зі спільною письмовою заявою, в якій ініціювала питання про припинення взаємних договірних зобов'язань за неможливістю їх подальшого виконання (відсутністю предмету договору), визнання відповідача банкрутом та відкриттям ліквідаціонної процедури стосовно останнього (отримана ліквідатором ОСОБА_4 рекомендованим листом 27.10.2010 р.), будь-якої відповіді на свою заяву не отримала.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивачки в частині припинення існуючих між сторонами орендних правовідносин з метою захисту законних прав останньої, як власниці земельної ділянки, виходячи з положень п. 17 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з часу отримання позивачкою державного акту на право приватної власності на землю вона набула, статусу власника земельної ділянки, що потягло за собою зміну як предмету оренди (об’єкт раніше укладеного договору оренди земельної частки (паю) перестав існувати) так і статусу орендодавця, а тому зобов'язання сторін за договором оренди земельної частки (паю) вичерпалися, як такі, у зв'язку з неможливістю їх подальшого виконання за відсутності самого предмету договору.

Доводи апелянта про його незалучення до участі у справі рішення суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення розглянутого цивільно-правового спору по суті.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна Фірма «Росія» відхилити.

Заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 20 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді