Ухвала

від 01.10.2015 по справі 817/4056/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/15795/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елікон» до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елікон» (далі - позивач, ТОВ «Елікон») звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управлінні Міндоходів в Рівненській області (далі - відповідач, ДПІ) від 01.07.2014 року № 0001282201 та від 01.07.2014 року № 0001292201.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентами ТОВ «Укрбуд-Капітал», ТОВ «Нью Девелопмент» та ТОВ «Камфод Естейт», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги п.п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «Елікон» зареєстроване Виконавчим комітетом Рівненської міської Ради від 07.02.2002 року №16081200000002756, взяте на облік в органах податкової служби 22.02.2002 року № 28-100/1587 зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100085427 від 25.12.2007 року.

На підставі наказу від 04.06.2014 року № 405, виданого Державною податковою інспекцією у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області та направлення № 338/17-16-22-01 від 04.06.2014 року, посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Елікон з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні розрахунків по взаємовідносинах з ТОВ «Укрбуд-Капітал», ТОВ «Велес-368», ТОВ «Камфод Естейт», ТОВ «Ладготрейд», ТОВ «Нью Девелопмент» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.06.2013 року № 389/17-16-22-0131830485 (далі - акт, т. 1 а.с. 7-22).

У зазначеному акті, на думку відповідача, встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 77995 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 87918 грн., у т.ч. за вересень 2013 року на суму 5650 грн., жовтень 2013 року на суму 32610 грн., листопад 2013 року на суму 9900 грн., грудень 2013 року на суму 39758 грн. Зазначені висновки працівники контролюючого органу зробили у зв'язку з тим, що позивачем не доведено реальності вчинення господарських операцій між ним та ТОВ «Укрбуд-Капітал», ТОВ «Нью Девелопмент» та ТОВ «Камфод Естейт».

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 01.07.2014 року № 0001282201, згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в сумі 116993 грн., у тому числі 77995 грн. основного зобов'язання та 38998 грн. штрафної санкції, а також повідомлення-рішення від 01.07.2014 року № 0001292201, згідно з яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах» в сумі 131877 грн., у тому числі 87918 грн. основного зобов'язання та 43959 грн. штрафної санкції (т. 1 а.с. 23, 31).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат подано суду копії: ліцензій, сертифікатів, договорів, додаткових договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт, довідок про вартість робіт, податкових накладних, банківських виписок.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору укладеного між позивачем та ТОВ «Камфод Естейт» надано копії документів, які розроблялись на замовлення ТОВ «Елікон» (перелічені у звіті про надання інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг від 29.11.2013 року).

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Укрбуд-Капітал», ТОВ «Нью Девелопмент» та ТОВ «Камфод Естейт» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість чи валових витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Укрбуд-Капітал», ТОВ «Нью Девелопмент» та ТОВ «Камфод Естейт», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, яким встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі № 817/4056/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко