Постанова

від 30.09.2015 по справі 815/3074/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3074/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представники відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Тропік» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ПП «Тропік» до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2015 р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача, зокрема зазначив, що податковий орган при проведенні перевірки замість первинних документів використано лише матеріали звірки іншого суб'єкту господарювання, що свідчить про формальне та поверхневе проведення перевірки, упереджене ставлення до її результатів, в результаті чого підприємству було безпідставно донараховано суму податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. В обґрунтування правової позиції зазначив, що позивачем було включено до складу податкового кредиту за липень 2014 року суму ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від TOB «Оптімус Альянс» у сумі 120 446,67 грн.

Відповідно до матеріалів, наданих до перевірки, транспортування проводилось автомобілем ЗИЛ №43-19, водієм ОСОБА_3, товарно-транспортні накладні та документи на оплату за отримані ТМЦ до перевірки не надані.

В судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та залишити в силі податкове повідомлення - рішення №0001212201 від 21.04.2015 р.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями, далі - ПКУ), відповідно до наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 1864 від 18.12.2014 p. та направлення № 1904 від 18.12.2014 р., старшим державним ревізор - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ ОСОБА_4 проведено документальну виїзну перевірку ПП «Тропік» (код ЄДРПОУ 38907999) з питань дотриманні вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Оптімус Альянс» у період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.

За результатами проведеної перевірки 05.01.2015 р. був складений акт № 6/214/20984352/67 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Тропік» (код ЄДРПОУ 20984352) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з TOB «Оптімус Альянс» (код ЄДРПОУ 38907999) період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.», яким встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством ПП «Тропік» занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 р. у сумі 120446, 67 грн. (а/с. 14-22).

На підставі встановленого актом перевірки порушення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийняте податкове повідомлення-рішення №0001212201 від 21.04.2015 р., яким ПП «Тропік» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 180670,01 грн. (за основним платежем - 120 446, 67 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 60223,34 грн.) (а/с. 23).

Під час розгляду справи по суті, судом встановлено, що між ПП «ТРОПІК» (Покупець) укладено договір постачання з TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» від 09.04.2014 р. №09/04-01 (а/с. 38-41), згідно якого TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» (Постачальник): зобов'язується здійснити поставку товару, кількість, асортимент, ціна за одиницю якого зазначається у видаткових накладних та товаротранспортних накладних (п. 2.1.).

Поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару Покупцеві у власність, що підтверджується видатковою накладною, товаротранспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками Сторін (п. 2.5).

Постачальник зобов'язаний поставити товар належної якості, з урахуванням достатнього та необхідного об'єму інформації про нього відповідно з вимогами, передбаченими діючим законодавством України (п. 2.6).

Податковий орган в ОСОБА_2 перевірки зазначає, що згідно податкової інформації ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.12.2014 р. №10304/7/26-59-22-08-19 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 8907999)»:

1. не встановлено факт передачі товарів (послуг) TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

2. з огляду на приписи ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, положень ст.ст.22, 185 ПК України у TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.188 Податкового Кодексу України.

3. з огляду на приписи п.п.14.1.27 Податкового Кодексу України у TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» відсутнє право на формування витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні п.п.14.1.27 Податкового Кодексу України.

4. операції TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності; технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

5. в ході проведення аналізу даних не встановлено факту передачі товарів (послуг) від TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

З урахуванням, цього податковий орган прийшов до висновку, що у TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічній персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та операції TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.п.14.1.36 ПК України.

Отже, на думку податкового органу, реальність вчинення господарських операцій між TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» з платниками податків відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Також в ході перевірки встановлено, що ПП «Тропік» було включено до складу додаткового кредиту за липень 2014 року суму податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» у сумі 120 446,67 грн.

Відповідно до наданих ПП «Тропік» матеріалів до перевірки, транспортування проводилось автомобілем ЗИЛ 4319 водієм ОСОБА_3

Податковий орган зазначає, що відповідно до даних бази даних: ІС «Податковий блок», АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», в липні 2014 року підприємство (ПП «ТРОПІК») не здійснювало взаєморозрахунки з СГ, які мають право здійснювати оптову або роздрібну торгівлю паливо-мастильними матеріалами.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку, а саме: аналітичної відомості по рахунку 311 «поточні рахунки в національній валюті» в липні 2014 року не здійснювалися розрахунки з СГ, які мають право здійснювати оптову або роздрібну торгівлю паливо-мастильними матеріалами та не видавалися грошові кошти в касу підприємства.

Що на думку податкового органу свідчить про неможливість проведення перевезення на зазначеному автомобілі.

Також, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в акті №6/214/20984352/67 від 05.01.2015 р. вказує, що платіжні документи на оплату за отримані ТМЦ не надано.

В акті також зазначається що, «на момент перевірки кредиторська/дебіторська заборгованість за отримані послуги (роботи, матеріали) за розрахунками з TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» відсутні.

В ході перевірки встановлено, що ПП «ТРОПІК» у перевіряємому періоді займало будівлю складського приміщення загальною площею 803,7 кв. м овочесховища №18 за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8 на праві приватної власності, мало транспортні засоби для ведення фінансово-господарської діяльності: власний автомобіль НОМЕР_2. Штатна чисельність працюючих у згідно штатного розкладу 13 осіб.

З урахуванням викладеного податковий орган приходить до висновку, що операції із придбання мали не товарний характер, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, а отже операції з приймання-передачі товарів не проводились. Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання товарів.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплат и грошових коштів.

За наслідками формування податкового кредиту з ПДВ ПП «ТРОПІК» із TOB ОСОБА_5» вбачається мета заниження сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до Державного бюджету України за рахунок роботи суб'єктів підприємницької діяльності на користь третіх осіб.

А отже, встановлене свідчить про відсутність продажу фруктів, а саме: бананів від постачальника до замовника (покупця) ПП «ТРОПІК».

Згідно податкової інформації, на TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» відсутні виробничі потужності для здійснення обсягу виконаних робіт, продажу товарів та наданих послуг (відсутні власні чи орендовані основні засоби, приміщення, транспортні засоби, технічний персонал у необхідній кількості, фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій (відсутній кваліфікований персонал, одна одиниця працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівника, первинні та бухгалтерські документи), вбачається проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не чають реального товарного характеру».

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та спирається на доводи, які підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи.

По перше: реальність вчинення господарської операції (отримання товару по договору поставки), що підтверджується первинними документами, які містяться у матеріалах справи;

По друге: при укладенні договорів поставки TOB «ОПТІМУС АЛЬЯНС» надало ПП «ТРОПІК» всі необхідні копії документів, що підтверджують статус діючого підприємства ;

По третє: наявність або відсутність матеріально - технічної бази, що крім іншого включає і кількість штатних працівників у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не впливає на вирішення питання про наявність наміру сторін щодо реального настання правових наслідків, обумовлених правочинами (Ухвала ВАСУ від 04.03.2014 р. по справі №К/9991/27474/12).

Суд, дослідивши структуру спірних правовідносин, підстави їх виникнення та відповідність приписам чинного податкового законодавства, вважає за необхідне прийняти зазначені доводи, як такі, що є обґрунтованими та доведеними у встановленому законом порядку, з огляду на таке.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «ОСОБА_2 проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що ДПІ в Малиновському районі при виконанні покладених на неї повноважень зобов'язана діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю за виконанням функцій, накладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Вказана правова позиція висловлена в ухвалі ВАСУ від 12.11.2014 р. по справі № К/9991/14894/12.

Крім того, суд критично ставиться до доводів відповідача:

- щодо не надання до перевірки копій документів підтверджуючих транспортування бананів від постачальника до замовника, а саме: товарно-транспортних накладних, оскільки вказані документи були досліджені судом в ході розгляду справи та їм надана належна правова оцінка.

Ухвалою ВАСУ від 13.01.2015 р. по справі №К/800/50432/13 висловлений правовий висновок: "...відсутність товарно - транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме ТТН не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту".

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у ПП «ТРОПІК» є власний транспортний засіб для ведення фінансово-господарської діяльності: автомобіль ЗИЛ 43-19 (ВН 25 84 УВ), який укомплектований газобалонним обладнанням (ГБО), що підтверджується актом випробовування від 05.09.2011 р. (а/с. -72), яким встановлено, що автомобіль придатний до використання до вересня 2016 року.

При цьому, між ПП «ТРОПІК» (Покупець) та ДП «УКРАВТОГАЗ» HAK «НАФТОГАЗ України» (Продавець) був укладений договір № 492К купівлі-продажу стисненого природного газу за допомогою пластикових карток, згідно з яким ПП «ТРОПІК» отримувало природний газ для заправки ЗИЛ 43-19 (ВН2584УВ), що підтверджується актами приймання-передачі продукції та послуг від 31.07.2014 р. Факт розрахунків між ПП «ТРОПІК» та ДП «УКРАВТОГАЗ» HAK «НАФТОГАЗ України» за отримані послуги та продукцію підтверджується платіжними дорученнями № 7 від 01.07.2014 р. та №17 від 11.07.2014 р.

Встановлені судом обставиниповністю спростовують доводи відповідача щодо неможливостіздійснення перевезення через відсутність закупівель паливо - мастильних матеріалів.

Отже, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Вищій адміністративний суд України в Ухвалі від 27.03.2014 р. по справі № К/9991 висловив позицію, що "Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування, якщо інше не доведено контролюючим органом".

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд вважає за необхідне наголосити, що чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ПП «ТРОПІК» не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Крім того, в силу абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу яким визначається податковий кредит звітного періоду і враховує, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту ТОВ «ОПТІМУС АЛЬЯНС», при наявності належно оформлених податкових накладних.

Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ в Малиновському районі не мала підстав для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки ДПІ в Малиновському районі, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - суперечать приписам чинного податкового законодавства.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Крім цього, слід також звернути увагу на Ухвалу ВАСУ від 13.01.2015 р. по справі №К/800/23396/14, яка встановлює, що "неврахування під час перевірки первинних документів, які надавились відповідачу, на підставі яких позивачем вчинено записи у податковому обліку, призвели до фактичної та правової невизначеності зроблених відповідачем висновків і, як наслідок, до неправомірності прийняття податкових повідомлень - рішень".

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001212201 від 21.04.2015 р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.