Постанова

від 06.10.2015 по справі 816/4181/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/4181/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі Полтавської області до Відкритого акціонерного товариства "Миргородське автотранспортне підприємство № 15361" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2015 року Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства " Миргородське автотранспортне підприємство № 15361 " про стягнення капіталізованих платежів в розмірі 127823,18 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06 жовтня 2015 року вх. №24549/15).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач зареєстрований у Відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі Полтавської області як платник страхових внесків. Внаслідок того, що підприємство позивача ліквідовується як юридична особа, що не пов'язане з банкрутством, необхідно провести капіталізацію платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві в розмірі 127823,18 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, надіслав до суду клопотання про проведення розгляду справи без участі його представника.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Миргородське автотранспортне підприємство №15361" (код ЄДРПОУ 03118133) зареєстровано як юридична особа 21 грудня 1995 року (а.с. 35-37).

Відповідач зареєстрований у Відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі Полтавської області як платник страхових внесків з 20 липня 2001 року, про що видано страхове свідоцтво № НОМЕР_1 (а.с. 42).

Відповідачем передано до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі Полтавської області особову справу потерпілого ОСОБА_1, який на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" отримує страхові виплати (а.с. 5).

У зв'язку із наведеним, позивачем підготовлено розрахунок потреби в капіталізації коштів для продовження виплати страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві протягом їх життя (ОСОБА_1І.). Загальна сума капіталізованих платежів склала 127823,18 грн. (а.с. 8).

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статей 15, 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є некомерційною організацією, яка проводить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників - роботодавців.

Згідно абзацу 3 частини 2 статті 46 вказаного Закону фінансування та джерелом надходження коштів до Фонду є капіталізація, які надходять у разі ліквідації страхувальника у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 Цивільного кодексу України, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, зазначеними нормами законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством).

Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 06 травня 2000 року № 765, за приписами якого капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Пунктом 3 вказаного Порядку капіталізація платежів, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Іншого нормативно-правового акта, який би визначав порядок капіталізації платежів, Кабінетом Міністрів України прийнято не було.

Крім цього, своєю постановою від 26 червня 2012 року Верховний суд України визначив, що вимоги Порядку поширюються на правовідносини щодо стягнення заборгованості по капіталізації платежів з підприємств, які ліквідуються поза процедурою банкрутства.

У відповідності до вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 цього Кодексу.

Згідно вимог частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування.

На момент звернення Фонду з вказаними вимогами підприємство відповідача не виключене з Єдиного державного реєстру, а лише внесено щодо нього запис до ЄДРФОП від 20 січня 2015 року щодо припинення діяльності юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством (а.с. 36), а тому вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі пункту 3 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 06 травня 2000 року № 765 зроблений розрахунок потреби в капіталізації коштів для продовження виплати страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві протягом їх життя по одній особі, загальна сума капіталізованих платежів склала 127823,18 грн.

Оскільки капіталізовані платежі сплачені не були, тому вони підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що вимоги про зобов'язання позивача перерахувати на користь Фонду капіталізовані платежі підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач відзиву на позовну заяву, жодних заперечень чи доказів сплати суми податкового боргу до суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі Полтавської області - обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі Полтавської області до Відкритого акціонерного товариста "Миргородське автотранспортне підприємство № 15361 " про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Миргородське автотранспортне підприємство №15361" (код ЄДРПОУ 03118133) на користь Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 25940796) капіталізовані платежі в розмірі 127823 (сто двадцять сім тисяч вісімсот двадцять три) гривні 18 (вісімнадцять) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2015 року.

Суддя С.О. Удовіченко