Рішення

від 06.10.2015 по справі 905/1875/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.10.2015 Справа № 905/1875/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремондіс Артемівськ» м.Артемівськ Донецької області

до відповідача: Відділу освіти Артемівської міської ради м.Артемівськ Донецької області

про стягнення заборгованості в сумі 3097,58грн., інфляційних нарахуваннь у сумі 1829,40грн., 3%річних в сумі 110,75грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача : не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремондіс Артемівськ» м.Артемівськ Донецької області (далі - ТОВ «Ремондіс Артемівськ») звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відділу освіти Артемівської міської ради м.Артемівськ Донецької області (далі - Відділ) про стягнення заборгованості в сумі 3097,58грн., інфляційних нарахуваннь у сумі 1829,40грн., 3%річних в сумі 110,75грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.09.2015року справу №905/1875/15 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.09.2015р. Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.09.2015р. розгляд справи відкладено на 06.10.2015р.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що між сторонами у справі укладено договір на надання послуг з вивезення та знешкодження рідких побутових відходів №1 від 12.04.2013року, позивачем у грудні 2013року виконані послуги з планово-регуляторного очищення від побутових відходів об'єктів Замовника, підписано акти, відповідач оплату виконаних робіт своєчасно не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №1 на надання послуг з вивезення та знешкодження рідких побутових відходів від 21.01.2013р., додаткової угоди №1 від 10.02.2013р.; договору №1 на надання послуг з вивезення та знешкодження рідких побутових відходів від 12.04.2013року, додаткових угод №2 від 22.08.2013р., №3 від 09.09.2013р., №4 від 16.12.2013р., актів №ОУ000000008145, №ОУ000000008148, №ОУ000000008151 за грудень 2013р., листа №161 від 13.05.2014р., витягу з ЄДРПОУ щодо позивача, довідки про взяття на облік платника податків, свідоцтва №100286127, свідоцтва про державну реєстрацію А00№626175, довідки №02-20-33, Статуту підприємства.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), ст.ст. 174,193 Господарського кодексу України(далі- ГК України), ст.ст. 1, 2, 49, 54-57 Господарсього процесуального кодексу України (далі-ГПК України).

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості 3097,58грн., у задоволенні решти позовних вимог просить відмовити. Відділ зазначає, що загальна сума договору №1 від 12.04.2013року з урахуванням додаткових угод склала 27853,40грн., що відповідає обсягам фінансування передбаченим на оплату відповідних послуг у кошторису відповідача на 2013рік; додатковою угодою №4 від 16.12.2013р. у відповідності з приписами ст.57 Бюджетного кодексу України суму договору зменшено до 8372,16грн., у грудні 2013року фактично послуги надавались, акти підписані, заборгованість існує, однак послуги були надані поза межами бюджетних асигнувань, що є підставою для списання даних сум позивачем. На думку відповідача, нарахування 3% та інфляційних нарахувань є безпідставним, оскільки послуги надані поза межами бюджетних асигнувань.

В якості доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач надав суду належним чином засвідчені копії договору №1 на надання послуг з вивезення та надання послуг з вивезення та знешкодження рідких побутових відходів від 12.04.2013року, додаткових угод №2 від 22.08.2013р., №3 від 09.09.2013р., №4 від 16.12.2013р., актів №ОУ000000008145, №ОУ000000008148, №ОУ000000008151 за грудень 2013р., Положення про Відділ, рішення Артемівської міської ради №6/21-344 від 28.03.2012року, витяг з ЕДРПОУ щодо відповідача.

22.09.2015р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у відсутності представника підприємства в зв'язку з неможливістю його явки.

06.10.2015р. позивач звернувся до суду з заявою, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та просить суд розглянути спір за відсутності представника підприємства. Надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що на актах не вказані дати їх складання за вказівкою управління Казначейства, оскільки дата оплати актів була невідома.

Представники сторін у судове засідання 06.10.2015року не з'явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд задовольняє клопотання сторін та розглядає справу за відсутності представників сторін.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Представники сторін не звертались до суду з клопотанням про здійснення фіксації судового процесу за допомогою засобів технічної фіксації судового процесу.

Дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України ).

12.04.2013року між ТОВ «Ремондіс Артемівськ» (Підрядник) та Відділом (Замовник) укладено договір №1 на надання послуг з вивезення та знешкодження рідких побутових відходів, за умовами якого Замовник передає, а Підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з викачування рідких нечистот об'єктів Замовника згідно Додатку. При цьому всі сторони дотримуються Правил благоустрою в місті Артемівську, що затверджені рішенням Артемівської міської ради №05/12-278 від 28.02.2007року. (п.1.1 договору).

Таким чином, сторони договору неоднозначно дали тлумачення його правовій природі, одночасно заявляючи у назві договору - договір про надання послуг, але формулюючи його предмет як у договорі підряду.

Як передбачено ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Всі договірні зобов'язання про надання послуг мають наступні ознаки: носять нематеріальний характер, тобто споживається в процесі певної діяльності та за результатами надання яких відсутній будь-який матеріальний результат; нероздільно пов'язані з особистістю Виконавця (особи, що надає послуги).

За вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Щодо відносин, що випливають з договору підряду, навпаки, результатом виконання робіт є саме конкретний матеріальний результат, який узгоджений сторонами у момент укладання договору підряду.

Як вбачається з предмету договору №1, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, оскільки послуги з вивезення та знешкодження рідких побутових відходів (викачування рідких нечистот) споживаються в процесі їх виконання та не мають конкретного матеріального результату.

Вартість викачування і знешкодження 1м 3 рідких нечистот 45,89грн. з ПДВ.

Загальна вартість договору неодноразово змінювалась шляхом підписання додаткових угод №2 від 22.08.2013р., №3 від 09.09.2013р., №4 від 16.12.2013р. та остаточно станом на 16.12.2013р. складає 8 372,16грн.(п.2.2 договору).

Строк договору сторонами встановлено у п.9.1 договору, згідно якого договір дії з моменту підписання до 31.12.2013р. і набирає чинності з дня його укладання.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об'ємів робіт та їх якості, а також ціною та строками їх виконання.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, у судовому порядку недійсним не визнаний. Відтак в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2.3 договору оплата здійснюється згідно рахунку та акту виконаних робіт в межах бюджетних асигнувань на квітень - грудень 2013р. з відповідних рахунків ГУДКСУ у Донецькій області.

Між сторонами у грудні 2013року підписані акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №ОУ000000008145, №ОУ000000008148, №ОУ000000008151 за грудень 2013р. на загальну суму 3097,58грн.

Акти містять посилання на договір №1 від 10.04.2013року, тоді як позивач підставою для виконання робіт у позовній заяві визначив договір №1 від 12.04.2013року.

Оскільки інших договорів з приводу надання послуг з вивезення та знешкодження рідких побутових відходів між сторонами у спірний період - грудень 2013р. не укладалось, відповідач не заперечує проти факту підписання актів саме на підставі умов договору №1 від 12.04.2013року, суд приходить до висновку щодо виконання сторонами умов договору №1 від 12.04.2013року, а зазначення дати 10.04.2013року є помилкою.

Одночасно, акти не містять дати їх підписання, вказано, що вони складені за грудень 2013р.

Згідно ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Таким чином, суд вважає, що означені документи підписані у останній день відповідного місяця - 31.12.2013р.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу наданих послуг або їх якості, скріплено печатками підприємств. Факт надання послуг у обсягах, зазначених в актах, відповідачем підтверджено у відзиві, будь-якими доказами не спростовано.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №1 від 12.04.2013року.

Письмовими доказами не доведено факту вручення або надсилання відповідачу безпосередньо рахунків.

Однак, відповідно до ОСОБА_1 фінансів України від 30.05.11 р. № 31-08410-07-27/13794, за своїм призначенням рахунки (рахунки-фактури) не відповідають ознакам первинного документу, оскільки їм не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження чи дозвіл на проведення господарської операції, а носять виключно інформаційний характер.

Таким чином, рахунок-фактура призначений для інформування особи у якої існують зобов'язання по його сплаті про суму до сплати, розрахункові реквізити отримувача коштів та інші дані, необхідні для здійснення оплати. Саме з такою метою рахунок передбачений договором.

Однак факт підписання актів, в яких визначена вартість наданих послуг та розрахункові реквізити отримувача коштів, виключає можливість необізнаності відповідача щодо суми зобов'язання або розрахункових реквізитів отримувача, тощо.

Позивач звернувся до Відділу з листом №161 від 13.05.2014року, в якому просив сплатити заборгованість, яка виникла грудні 2013року у сумі 3097,58грн. Лист отримано відповідачем 13.05.2014року, про що свідчить штамп канцелярії Відділу.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 3097,58грн. відповідач суду не надав, підтвердив факт наявності заборгованості у відзиві на позовну заяву, просив в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3097,58грн. підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як визначено в статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України , яка кореспондується зі ст.193 ГК України , зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України ).

Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено у п. 2.3 договору оплата здійснюється згідно рахунку та акту виконаних робіт в межах бюджетних асигнувань на квітень - грудень 2013р. з відповідних рахунків ГУДКСУ у Донецькій області.

Таким чином, строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт сторонами договору не передбачено, визначено виключно обставини які зумовлюють настання права вимагати таку оплату.

Відповідно до положень ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд розцінює лист позивача №161 від 13.05.2014року як вимогу сплатити заборгованість в сумі 3097,58грн. Оскільки лист отримано відповідачем 13.05.2014року зобов'язання з оплати вартості послуг повинно бути виконано не пізніше 20.05.2014року.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності бюджетного асигнування щодо послуг, які надані у грудні 2013р., не є обґрунтованими виходячи з наступного.

Статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Отже, наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для звільнення Відділу від оплати робіт, виконаних за договором №1 від 12.04.2013року, оскільки вони не виправдовують бездіяльність замовника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №1 від 12.04.2013року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості наданих послуг на суму 3097,58грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 3097,58грн. Відповідно Відділом в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості наданих послуг у встановленому договором порядку.

За приписами ч. 5 ст. 78 ГПК України, в разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 3097,58грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Як вбачається з розрахунку, що доданий до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 1829,40грн. за період червень 2014р. - червень 2015р. та 3%річних в сумі 110,75грн. за період з 21.05.2014р. по 29.07.2015р. Суд вбачає, що періоди визначені позивачем вірно.

Здійснивши за допомогою Інформаційно - пошукової системи В«ЛігаВ» перерахунок 3%річних та інфляційних нарахувань на суму заборгованості 3097,58грн. за вказані періоди суд приходить до висновку, що розрахунок здійснено позивачем вірно, внаслідок чого позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахуваннь у сумі 1829,40грн., 3%річних в сумі 110,75грн. підлягають задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по оплаті судового збору в сумі 1827,00грн. покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3 , 11 , 509 , 526 , 530 , 626 , 627 , 629 , 901 , 903 Цивільного кодексу України ; ст.193 Господарського кодексу України , ст.ст. 4-2 , 4-3 , 22 , 43 , 44 , 49 , 75 , 78, 82-85 , 115 , 116 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремондіс Артемівськ» м.Артемівськ Донецької області до Відділу освіти Артемівської міської ради м.Артемівськ Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 3097,58грн., інфляційних нарахуваннь у сумі 1829,40грн., 3%річних в сумі 110,75грн.задовольнити.

Стягнути з Відділу освіти Артемівської міської ради (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Горбатова,буд.42, ідентифікаційний код 02142796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремондіс Артемівськ» (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул. Радянська, буд. 218, ідентифікаційний код 37071627) заборгованість в сумі 3097,58грн., інфляційні нарахування у сумі 1829,40грн., 3%річних в сумі 110,75грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 06.10.2015року оголошено повний текст рішення суду.

Суддя А.М. Осадча