Рішення

від 29.09.2015 по справі 910/18004/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа № 910/18004/15

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіта»

про стягнення 1 047, 98 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Ленець І.Ю. за довіреністю № 24/9-3410/Ан від 23.09.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіта» (далі - відповідач) про стягнення 1 047, 98 грн., з яких 980, 00 грн. основного боргу та 67, 98 грн. пені. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він надав відповідачу послуги спостереження та обслуговування сигналізації, які відповідачем не були оплачені, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/18004/15, її розгляд призначено на 05.08.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 03.09.2015 р.

01.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 29.09.2015 р.

28.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.09.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.09.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 29.09.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2014 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № 154-Д об/2014/Дн спостереження за пожежною сигналізацією, відповідно до п. 2.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об'єкті замовника.

Періодом спостереження сигналізації на об'єкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з користування сигналізацією (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору розрахунок вартості послуг виконавця за цим Договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у Протоколі погодження договірної ціни. Вартість послуг визначається у розрахунку.

Як вбачається з Протоколу погодження договірної ціни на об'єктах замовника (Додаток № 4 до Договору), вартість за охорону (спостереження) в рік становить 3 780, 00 грн. з ПДВ.

В силу п. 3.2. Договору оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця грошових коштів у сумі, визначеної у розрахунку.

Відповідно до п. 3.3. Договору у випадку ненадходження оплати у встановлений п. 3.2. цього Договору строк виконавець направляє замовнику письмове повідомлення з вимогою оплатити заборгованість протягом 10 днів та попередження про припинення надання послуг у випадку нездійснення оплати в зазначений строк.

За умовами п. 3.5. Договору до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірника Акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акта повернути Виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що за умови неповернення замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці в строк, визначений п. 3.5. даного Договору, вважається, що послуги в такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Згідно з п. 7.1. Договору даний Договір набирає чинності з 01.03.2014 р. та є чинним протягом 3-х місяців.

Договір поновлюється на строк, встановлений п. 7.1. даного Договору, якщо жодна із сторін не менше ніж за 15-ть днів до закінчення строку чинності Договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення не обмежується (п. 7.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги спостереження на загальну суму 1 260, 00 грн., про що було складено Акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг № СЗ-0010717 від 30.11.2014 р. на суму 315, 00 грн., № СЗ-0011717 від 31.12.2014 р. на суму 315, 00 грн., № СЗ-0000339 від 31.01.2015 р. на суму 315, 00 грн., № СЗ-0001414 від 28.02.2015 р. на суму 315, 00 грн.

При цьому, Акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг за листопад 2014 року та січень 2015 року з боку відповідача не були підписані.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2015 р. позивач направив на адресу відповідача Акт № СЗ-0000339 від 31.01.2015 р. на суму 315, 00 грн. для підписання, що підтверджується фіскальним чеком від 24.04.2015 р. зі штрихкодовим ідентифікатором № 0405014512640.

Відповідно до інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» за посиланням в мережі Інтернет: http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku відправлення за номером 0405014512640 було вручене відповідачу 27.04.2015 р.

Також, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, листом від 24.09.2015 р. за № 3425/ан він направляв відповідачу Акт № СЗ-0010717 від 30.11.2014 р. на суму 315, 00 грн.

Виходячи з умов п. 3.5. Договору, відповідач повинен був підписати вказані акти, або надати мотивоване зауваження до них.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем мотивованих зауважень до спірних актів, у зв'язку з чим зазначені в них послуги вважаються прийнятими без зауважень. Під час розгляду даного спору в суді відповідач також проти заявлених вимог не заперечив.

В обумовлені Договором строки відповідач надані позивачем послуги в повному обсязі не оплатив, перерахувавши позивачу лише 280, 00 грн., внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 980, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В той же час, як зазначалося вище, п. 3.2. Договору передбачено, що оплата за цим Договором здійснюється замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач в обумовлені строки не сплатив вартість наданих позивачем послуг у повному обсязі, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 67, 98 грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за кожний день прострочення оплати за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0, 5% від суми простроченого платежу.

Позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 67, 98 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що її розмір занижено через невірно обраний позивачем розмір облікової ставки НБУ, яка діяла у зазначений позивачем період нарахування.

Водночас, оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, позов в частині стягнення пені задовольняється в розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіта» (02092, місто Київ, вулиця Алма-Атинська, будинок 39-А, приміщення 7; код ЄДРПОУ 34646803) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (04050, місто Київ, вулиця Студентська, будинок 9; код ЄДРПОУ 08596920) 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 67 (шістдесят сім) грн. 98 коп. пені, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя В.С. Ломака