Рішення

від 30.09.2015 по справі 910/21387/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/21387/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудлайк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Тронка-АТ"

про розірвання договору та стягнення грошових коштів у розмірі 35 376,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Міцерук А.В. (дов.№б/н від 09.09.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудлайк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Тронка-АТ" про розірвання договору та стягнення грошових коштів у розмірі 35 376,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача обов'язку поставки товару, передбаченого умовами Договору №38EXW/10-13 від 15.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21387/15 та призначено її до розгляду на 10.09.2015 року.

За наслідками судового засідання 10.09.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 30.09.2015 року.

Під час судового засідання 30.09.2015 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, положеннями статті 69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Оскільки строк розгляду спору обмежений, а наявних у матеріалах справи документів достатньо для винесення обґрунтованого та мотивованого рішення, тому суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

15.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудлайк» (замовник) укладено Договір №38EXW/10-13 (далі - договір).

За умовами укладеного договору, а сааме 1.1., виконавець передає на умовах діючого Договору, а замовник приймає у власність обладнання у кількості та комплектації у відповідності до Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що Специфікацією передбачено поставку обладнання у кількості трьох одиниць на загальну суму 114 960,00 грн. (з ПДВ), а саме: - вимішувач сиркової маси, оснащеного двухрядною лопастною мішалкою МКТ-027/60 вартістю 64 000,00 грн. (без ПДВ); - візок підкатний з двома приймальними ємкостями вартістю 3 800,00 грн. (без ПДВ); - темперуюча машина для шоколадної глазурі МТ-100 вартістю 28 000,00 грн.(без ПДВ).

Розділом 3 Договору передбачено порядок розрахунків між сторонами. Так, замовник перераховує виконавцю, як авансову передоплату, суму грошових коштів у розмірі 57 480,00 грн. з ПДВ, що становить 50% загальної вартості обладнання, протягом п'яти банківських днів після підписання договору (п.3.1.1. договору).

Із наявної у матеріалах справи банківської виписки про рух грошових коштів на рахунку позивача вбачається, що 20.11.2013, на виконання вищевказаного пункту договору, ТОВ «Фудлайк» здійснило перерахування попередньої оплати на користь відповідача у розмірі 57 480,00 грн.

Умовами п. 2.2.2 Договору передбачено, що виготовлення обладнання здійснюється протягом 42 днів з дати отримання попередньої оплати (п.3.1.1 договору).

Так, відповідач 14.03.2014 поставив позивачу темперуючу машину для шоколадної глазурі МТ-100 вартістю 33 600,00 грн.(з ПДВ), що підтверджується накладною №010/3-14 від 14.03.2014, підписаною та скріпленою печатками обох сторін.

Оскільки, ТОВ «НВО Тронка-Ат» не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, ТОВ «Фудлайк» звернувся із даним позовом до суду, у межах якого просить розірвати договір №38EXW/10-13 від 15.11.2013, стягнути частину суми попередньої оплати у розмірі 23 880,00 грн. та стягнути штраф з відповідача у розмірі 11 496,00 грн. за порушення строків поставки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов'язання.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 15.11.2013 між сторонами укладено договір №38EXW/10-13, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Норми статті 265 Господарського кодексу України кореспондуються із положеннями статті 712 Цивільного кодексу України.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

За приписами статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено право зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про втрати та збитки, які вказана сторона понесла внаслідок порушення іншою стороною договору.

Під шкодою в контексті ч. 2 ст. 651 ЦК України слід розуміти комплекс негативних наслідків, які виникають у зв'язку з порушенням. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що порушення умов Договору з боку Відповідача є істотними, оскільки внаслідок завданої цим порушенням шкоди Позивач значною мірою позбавлений того, на що він розрахований при укладенні договору, а саме: отримання у строк визначений договором обладнання для запуску виробництва ріжків у визначені терміни.

Таким чином, Відповідач істотно порушив умови договору купівлі-продажу №38EXW/10-13 від 15.11.2013, у зв'язку із чим в силу ч.2 ст.651 ЦК України цей договір підлягає розірванню.

Положеннями частини 3 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Як вище встановлено судом, позивачем на користь виконавця перераховано попередню оплату за договором у розмірі 57 480,00 грн., а відповідачем у свою чергу поставлено обладнання лише на 33 600,00 грн., а отже грошова сума у розмірі 23 880,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що умовам у кладеного договору, зокрема, пунктом 4.2, було передбачено обов'язок виконавця сплатити на користь замовника суму штрафу у розмірі 0,5% від загальної суми договору за кожен день прострочення, але не більше 10% загальної суми Договору за порушення строків.

Особа, яка порушила господарське зобов'язання або правила здійснення господарської діяльності, зобов'язана сплатити стороні, права якої порушено, штрафні санкції. Тобто у правопорушника виникає так звана штрафна відповідальність. Штрафна відповідальність, на відміну від відповідальності за завдання збитків, має передусім караючу, а не компенсаційну функцію.

Штрафні санкції це, зокрема, господарські санкції у виді грошової суми, та надає їх виключний перелік, а саме: неустойка, штраф, пеня.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

До того ж, із приписів статті 549 ЦК України слідує, що штраф може встановлюватись за будь-яке порушення зобов'язання, у той час як пеня - на випадок прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що поставка обладнання мала бути здійснена до 01.01.2014, суд дійшов висновку про наявність обставин, з якими законодавець пов'язує можливість накладення штрафу на відповідача - особу, яка порушила умови зобов'язання. Таким чином, перевіривши розрахунок суми штрафу, суд визнає вимогу ТОВ «Фудлайк» про стягнення 11 496,00 грн. штрафу такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З системного аналізу вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудлайк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Тронка-АТ" про розірвання договору та стягнення грошових коштів у розмірі 35 376,00 грн. - задовольнити.

Договір №38EXW/10-13 від 15.11.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ» (02192, місто київ, вулиця Малишка, будинок 3, квартира 491; ідентифікаційний код 38576850) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудлайк» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 16; ідентифікаційний код 38851805), розірвати.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО Тронка-АТ» (02192, місто київ, вулиця Малишка, будинок 3, квартира 491; ідентифікаційний код 38576850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудлайк» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 16; ідентифікаційний код 38851805) 23 880 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок боргу, 11 496 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 00 копійок штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 30.09.2015 року.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 05.10.2015 року.

Суддя К.В. Полякова