Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/15059/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/15059/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ"

до Державного підприємства "Укркомунобслуговування"

про стягнення заборгованості у розмірі 50 729,64 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Мандриченко О.В.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача : Корсунська Я.О. (дов.№124 від 09.09.2015),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Укркомунобслуговування" про стягнення заборгованості у розмірі 50 729,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних обов'язків щодо здійснення оплати наданих послуг за Договором №534-03-13 на технічне обслуговування установок пожежної сигналізації, димовидалення, охоронної сигналізації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15059/15 та призначено її розгляд на 07.07.2015 року.

За наслідками розгляду справи 07.07.2015 суд виніс ухвалу про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладення розгляду справи на 18.08.2015 року.

Ухвалою суду від 18.08.2015 у задоволення заяви позивача виправлено описки у найменуванні відповідача, допущені в ухвалах суду від 15.06.2015 та 07.07.2015 року.

За наслідками розгляду справи 18.08.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.08.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2015 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

28.08.2015 повторним автоматичним розподілом справ визначено для розгляду справи № 910/15059/15 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Мандриченко О.В., Стасюк С.В.

Ухвалою суду від 28.08.2015 справу №910/15059/15 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.09.2015 року.

У судовому засіданні 10.09.2015 судом оголошено перерву до 06.10.2015 року.

Позивач до судового засідання 06.10.2015 не направив свого представника для участі, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засідання надав пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, поданому через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між Державним підприємством «Укркомунобслуговування» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні системи безпеки» (виконавець) укладено Договір №534-03-13 на технічне обслуговування установок пожежної сигналізації, димовидалення, охоронної сигналізації (далі - договір).

Предметом укладеного договору, відповідно до п.1.1., є надання замовником доручення виконавцю щодо виконання робіт по технічному обслуговуванню установок пожежної сигналізації (далі ПС), димовидалення, охоронної сигналізації (далі ОС) в приміщеннях Державного підприємства «Укркомунобслуговування» за адресою : вул.. Димитрова, 24.

Вартість робіт по технічному обслуговуванню установок пожежної сигналізації, димовидалення, охоронної сигналізації в приміщеннях Державного підприємства «Укркомунобслуговування» за адресою : вул.. Димитрова, 24 встановлюється у розмірі: 41 832,00 грн.(з ПДВ) за 12 місяців, як то передбачено п. 3.1. Договору.

Умовами пункту 3.2. Договору, сторони погодили, що оплата проводиться щомісячно по актах виконаних робіт у розмірі 3 486,00 грн. за місяць.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач просить стягнути з ДП «Укркомкнобслуговування» заборгованість у розмірі 27 888,00 грн., яка виникла за надані послуги у період з жовтня 2013 по закінчення терміну дії договору - 31.03.2014, як то передбачено п. 5.1 Договору.

На підтвердження наданих у вказаний період послуг, ТОВ «Сучасні системи безпеки» надало до суду Акт №7 від 21.10.2013 за жовтень 2013 року, Акт №8 від 21.11.2013 за листопад 2013 року, Акт №9 від 20.12.2013 за грудень 2013 року, Акт №10 від 21.01.2014 за січень 2014 року, Акт №11 від 24.02.2014 за лютий 2014 року та Акт №12 від 21.03.2014 за березень 014 року.

У зв'язку із нездійсненням своєчасної оплати виконаних послуг, виконавець 24.03.2014 направив на адресу відповідача претензію №317/14, в якій вимагав терміново погасити боргові зобов'язання за отримані послуги за договором та сплатити пеню у відповідності до п.4.3. Договору.

Оскільки, відповідачем не виконано вимогу ТОВ «Сучасні системи безпеки», останній звернувся із даним позовом до суду у межах якого просить стягнути 27 888,00 грн. основного боргу за жовтень 2013 року - березень 2014 року, 3% річних у розмір 1 393,64 грн. за період 01.10.2013-10.06.2015 та інфляційні втрати за період 01.10.2013-01.06.2015 у розмірі 21 448,66 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення частини позовних вимог, вказує на здійснення ним оплати послуг наданих у жовтні 2013 року, листопаді 2013 року, січні 2014 року та лютому 2014 року, на підтвердження чого надав до суду банківську виписку про рух грошових коштів на рахунку відповідача. Також у своєму відзиві ДП «Укркомунобслуговування» визнав позовні вимоги на суму 6 972,00 грн. - вартість послуг, наданих у грудні 2013 року та березні 2014 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №534-03-13 на технічне обслуговування установок пожежної сигналізації, димовидалення, охоронної сигналізації за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який регулюється Главою 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині 2 статті 902 ЦК України зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання та виконав передбачені договором послуги на користь відповідача, про що сторонами складені, підписані та скріплені печатками акти №№7, 8, 9 , 10, 11, 12.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих на себе за Договором, не здійснив повну оплату виконаних робіт у розмірі 6 972,00 грн., а саме за послуги надані у грудні 2013 року та березні 2014 року.

Суд відзначає, що позивачем, при зверненні із позовом до суду, помилково розраховано суму заборгованості за спірний період (жовтень 2013 року - березень 2014 року) у розмірі 27 888,00грн., оскільки загальна вартість наданих послуг у вказаний період, виходячи із матеріалів справи, складає 20 916,00 грн.

До того ж, наявними ми у матеріалах справи доказами, а саме банківськими виписками про рух грошових коштів на рахунку відповідача вбачається, що замовником здійснено оплату наданих послуг 26.11.2013 за жовтень 2013 року, 23.12.2013 за листопад 2013 року, 09.07.2014 за січень 2014 року та 14.08.2014 за лютий 2014 року.

Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Так, провадження у справі порушено 15.06.2015, про що постановлено ухвалу суду про порушення провадження у справі, у той час як часткове погашення суми боргу у розмірі 13 944,00 грн. здійснено 26.11.2013, 23.12.2013, 09.07.2014 та 14.08.2014, тобто до порушення провадження у справі, що є достатньою та обґрунтованою підставою для відмови у позові саме у цій частині.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 6 972,00 грн., яка визнана відповідачем, суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України).

За приписами п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача вартість наданих послуг у розмірі 6 972,00 грн. та визнання ДП «Укркомунобслуговування» позову у цій частині, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 6 972,00 грн.

За неналежне виконання договірних зобов'язань, ТОВ «Сучасні системи безпеки» заявило також до стягнення 3% річних у розмір 1 393,64 грн. за період 01.10.2013-10.06.2015 та інфляційні втрати за період 01.10.2013-01.06.2015 у розмірі 21 448,66 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 119,34 грн. Суд відзначає, що за приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Так, дослідивши у мови укладеного договору, суд дійшов висновку, що сторонами не погоджено остаточний строк виконання зобов'язання, лише зауважено про виконання оплати послуг за актами виконаних робіт. Як вище встановлено судом, вимогу на адресу відповідача ТОВ «Сучасні системи безпеки» направило 24.03.2014, а отже починаючи з 01.04.2014 (наступний дата за днем, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто по закінченню семиденного строку). При здійсненні розрахунку інфляційної складової боргу, судом враховано періодичність здійснення часткових оплат наданих послуг з боку відповідача, що відображено у наведеному нижче розрахунку:

Період нарахуванняСума заборгованості, грн.Розмір інфляційних втрат, грн. 01.04.2014-09.07.2014 13 944,00 1 157,02 10.07.2014-14.08.2014 10 458,00 41,83 15.08.2014-01.06.2015 6 972,00 3 920,49 Перевіривши розрахунок 3% річних, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги, лише у розмірі 317,46 грн. відповідно до нижченаведеного розрахунку.

Період нарахуванняСума заборгованості, грн. 3% річних, грн. 01.04.2014-09.07.2014 13 944,00 114,61 10.07.2014-14.08.2014 10 458,00 30,94 15.08.2014-10.06.2015 6 972,00 171,91 Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні системи безпеки" звернулось до Державного підприємства "Укркомунобслуговування" про стягнення заборгованості у розмірі 50 729,64 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Укркомунобслуговування» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська,51; ідентифікаційний код 16466350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні системи безпеки» (01015, місто Київ, вулиця Московська, 46/2, офіс 118; ідентифікаційний код 37402959) основний борг у розмірі 6 972 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок, 317 (триста сімнадцять) гривень 46 копійок - 3% річних, інфляційну складову боргу у розмірі 5 119 (п'ять тисяч сто дев'ятнадцять) гривень 34 копійки та 446 (чотириста сорок шість) гривень 90 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 06.10.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 09.10.2015 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя О.В. Мандриченко

Суддя С.В. Стасюк