Рішення

від 05.10.2015 по справі 914/3001/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015р. Справа№ 914/3001/15

За позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марі-Андр», м. Львів,

про: стягнення 8 443,46 грн.

Суддя М. Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

прокурора: Труш О. Б.,

позивача: ОСОБА_1- довіреність б/н від 02.02.15 р.;

відповідача: ОСОБА_2 Т - керівник.

Представникам сторін та прокурору роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марі-Андр» про стягнення 8 126,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору №167 орендаря або власника нежитлових приміщень про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування житлового фонду, що є власністю міста від 25.05.2000 року не проведено оплату за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 8 126,55 грн.

Ухвалою суду від 31.08.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.09.2015 р. В судовому засіданні 14.09.2015р. оголошено перерву до 21.09.2015р.

В судове засідання 21.09.2015 р. прокурор з'явився, надав заяву про збільшення розміру позовних вимог № 03/15 від 16.09.15р, просить суд стягнути з відповідача 8 443,46 грн.

В судове засідання 21.09.2015 р. представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, заяву про збільшення розміру позовних вимог підтримав.

В судове засідання 21.09.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 31.08.15р. не виконав.

В судовому засіданні 21.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 05.10.2015 р.

В судове засідання 05.10.2015 р. прокурор з'явився, збільшені позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 05.10.2015р. представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії Договору №167 від 25.05.2000 р., копії попередження від 28.02.2014 р., копії відповіді відповідача на вимогу/претензію про виконання зобов'язання. Збільшені позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 05.10.2015 р. представник відповідача з'явився, подав заяву, згідно якої зобов'язався розрахуватися за заборгованість в сумі 8 443,46 грн. частинами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі укладено договір №167 орендаря або власника нежитлових приміщень про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування житлового фонду, що є власністю міста від 25.05.2000 р. (надалі - Договір). За умовами цього Договору власник будинку (позивач у справі) забезпечує експлуатацію, технічне обслуговування житлового фонду, в якому розміщене орендоване чи власне нежитлове приміщення, а також утримання прибудинкової території, а співвласник (відповідач у справі) приймає участь у витратах по виконанню названих робіт. Співвласнику належить нежитлове чи орендоване приміщення за адресою: вул. Городоцька, 9, загальною площею 93,1 кв.м.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору співвласник зобов'язується до 10-го числа наступного місяця вносити плату на рахунок власника будинку або підприємства, що обслуговує будинок, за витрати на експлуатацію та технічне обслуговування нежитлових приміщень в житловому фонді відповідно зайнятій загальній площі.

Однак, в період з 01.01.2013 р. по 31.03.2015 р. відповідачем не здійснено оплати за надані послуги згідно Договору на загальну суму 8 126,55 грн.

24.04.2015 р. на адресу відповідача позивачем надіслано вимогу-претензію №201 про сплату боргу на суму 8 126,55 грн. та розрахунок нарахувань за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Розрахунок розміру експлуатаційних витрат проведено у відповідності з «Методикою розрахунку ставки експлуатаційних витрат на утримання нежитлових приміщень в житловому фонді, що є комунальною власністю м. Львова» №554 від 28.11.1996 р., а за кожен наступний місяць розмір експлуатаційних витрат визначається шляхом коригування на індекс інфляції.

В судовому засіданні 21.09.2015 р. прокурор подав заяву про збільшення розміру позовних вимог № 03/15 від 16.09.15р, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, яка станом на 16.09.2015 р. складає 8 443,46 грн.

В судовому засіданні 05.10.2015 р. представник відповідача подав заяву, згідно якої зобов'язався розрахуватися за заборгованість в сумі 8 443,46 грн. частинами.

Станом на день розгляду справи судом, доказів оплати заборгованості в розмірі 8 443,46 грн. за отримані послуги відповідач не надав.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

У відповідності із ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» , підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Оскільки ЛКП "Господар" створене Львівською міською радою та підпорядковане управлінню житлового господарства Львівської міської ради, яке є представником власника - територіальної громади міста Львова і є органом, до сфери управління якого входить підприємство, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам держави, а саме в особі органу місцевого самоврядування - Львівській міській раді.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами по справі укладено договір №167 орендаря або власника нежитлових приміщень про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування житлового фонду, що є власністю міста від 25.05.2000 р. Проте, в період з 01.01.2013 р. по 31.03.2015 р. відповідачем не здійснено оплати за надані послуги згідно Договору на загальну суму 8 433,46 грн. (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16.09.2015 р.).

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтями 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" ( надалі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

За змістом частини першої статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України ) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 ГК України ). (Див. постанову Верховного суду України від 01.04.2015 р. в справі № 916/2197/13).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про комунальні послуги» відносини між сторонами повинні здійснюватись виключно на підставі укладеного між сторонами договору.

Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються ЛКП, мешканцям розроблені у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України та затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №21431 від 26.12.2008 р. «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально по кожному будинку», рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №561 від 31.05.2011 р. «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально по кожному будинку» та визначено для кожного будинку м. Львова окремо та рішенням виконкому Львівської міської ради №1370 від 12.12.2008 р. «Про затвердження Єдиного договору про надання житлово-комунальних послуг».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

За змістом ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. п. 2, 3, 5 ст. 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" , державне регулювання цін/тарифів базується на принципах нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам по цінам /тарифам, затвердженим у встановленому законом порядку, відповідності рівня цін/тарифів розмірам економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості і якості.

Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

У відповідності до п. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виконавцями та споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а саме послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно з ч. 1 ст.173 ГК України , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч.1 ст. 509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України , зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.32 ГПК України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 , 38 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України . Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В судовому засіданні 05.10.2015 р. представник відповідача подав заяву, згідно якої зобов'язався розрахуватися за заборгованість в сумі 8 443,46 грн. частинами.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи та здійснивши оцінку наданих доказів та пояснень, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, а відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підлягають до задоволення в повному обсязі.

Як зазначено в пункті 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу І Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України , покладаються на останнього.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марі-Андр» (адреса: 79007, місто Львів, вул. Городоцька, будинок 9, ідентифікаційний код 19175728 ) на користь Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» (адреса: 79007, м. Львів, пр. Свободи, 39, ідентифікаційний код 20772578 ) 8 443,46 грн. заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марі-Андр» (адреса: 79007, місто Львів, вул. Городоцька, будинок 9, ідентифікаційний код 19175728 ) в доход державного бюджету 1 827,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 09.10.2015 р.

Суддя Синчук М.М.