Рішення

від 30.09.2015 по справі 910/19748/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/19748/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-СовТ" доСпільного Українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю простягнення 299278,93 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаШуплякова С.Б. - представник; від відповідачаРуденко В.О. - представник;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-СовТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення зі Спільного Українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості за договором - дорученням №12/11/3 про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні (укладений з резидентом України) від 22.03.2011 у розмірі 125645,51 грн., пені у розмірі 52994,83 грн., інфляційного збільшення боргу у розмірі 113094,91 грн. та 3% річних у розмірі 7543,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг, яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/19748/15 та призначено розгляд справи на 17.09.2015.

Через канцелярію суду 17.09.2015 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка мотивована тим, що відповідач порушив строк виконання обов'язку по сплаті коштів за надані міжнародні транспортно-експедиційні послуги, у зв'язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, у зв'язку з чим позивач перерахував належну до сплати суму грошових коштів та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані міжнародні транспортно-експедиційні послуги у розмірі 125645,51 грн., пеню у розмірі 124559,43 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 209259,58 грн. та 3% річних у розмірі 21117,07 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заява позивача прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, неподанням відповідачем витребуваних судом документів розгляд справи відкладено на 30.09.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2015 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2015 відзиву на позов не надав, заперечень щодо факту існування заборгованості та її розміру не навів, однак просив суд зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу до 10%, у зв'язку із незадовільним фінансовим станом відповідача.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.09.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

В С Т А Н О В И В :

22.03.2011 між Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - довіритель, замовник) та Товариством обмеженою відповідальністю "Атлант-СовТ" (далі - повірений, експедитор) було укладено договір - доручення №12/11/3 про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні (укладений з резидентом України) згідно умов якого довіритель (замовник) доручає повіреному за винагороду здійснювати пошук та підбір перевізників з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів повіреного для міжнародних перевезень, а повірений, діючи з доручення довірителя в межах даного договору - доручення надає послуги по пошуку, підбору перевізників та/або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим транспортом, довіреною особою власника якого він є відповідно до чинного законодавства України, вимогам міжнародних Конвенцій і угод в області міжнародних перевезень (п.п. 1.1., 1.2), замовник зобов'язується вчасно, у терміни, обумовлені в кожнім окремому випадку, робити розрахунки з експедитором (п.3.2.2), розмір винагороди експедитора визначається як різниця між ціною фрахту, узгодженою з вантажовласником і ціною фрахту, узгодженою з перевізником і встановлюється в кожному конкретному випадку окремо в заявці на перевезення (п.4.1.1), порядок і термін оплати обумовлюється в разовій заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень) (п.4.4), оплата послуг експедитора здійснюється замовником на розрахунковий рахунок експедитора на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії СМR, з печатками про одержання вантажу й оригіналу (або копії) рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт протягом 14 днів після розвантаження автомобіля (п.4.5), у випадку прострочення платежу винна в простроченні сторона оплачує іншій стороні пеню, в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п.6.9).

Відповідачем було замовлено у позивача організацію перевезень згідно підписаних уповноваженими особами та скріплених печатками сторін заявок за період з червня по вересень місяці 2014, а відповідно до CMR, копії яких знаходяться в матеріалах справи і оглянуті судом в судовому засіданні та актів здачі - прийняття робіт, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін за цей же період, позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги позивача на загальну суму 375645,51 грн., про що позивачем були виставлені відповідачу для оплати відповідні рахунки.

Відповідно до виписок банку з особового рахунку позивача, відповідачем було оплачено послуги на суму 250000,00 грн.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем за вищевказаний період склала 125645,51 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було замовлено, а позивачем належним чином надано відповідачу послуги з транспортного експедирування на загальну суму 375645,51 грн., що підтверджується відповідними заявками, CMR та актами здачі - прийняття робіт, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін за період з червня місяця 2014 по вересень місяць 2014, однак відповідач, в порушення умов п.4.5 укладеного між сторонами договору та умов, які викладені в заявках, вартість наданих позивачем послуг оплатив частково, на суму 250000,00 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 125645,51 грн. підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 124559,43 грн. пені, 209259,58 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 21117,07 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.9 укладеного між сторонами договору встановлено, що у випадку прострочення платежу винна в простроченні сторона оплачує іншій стороні пеню, в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 124559,43 грн., яка нарахована позивачем окремо по кожному рахунку за 2014 рік по яким існувала прострочка оплати, з урахуванням строків оплат згідно погоджених сторонами заявок та оплат відповідача.

Судом перевірено розрахунок позивача щодо належної до сплати відповідачем пені, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 124559,43 грн. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються судом відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21117,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 209259,58 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до наданих позивачем розрахунків, які перевірені судом.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Заява відповідача від 30.09.2015 про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу до 10%, у зв'язку із незадовільним фінансовим станом останнього залишена судом без задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційне збільшення боргу не можуть бути зменшені судом, оскільки не є штрафними санкціями за своєю правовою природою.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Аналогічну позицію наведено у постановах від 18.02.2014 та від 29.04.2014 Вищого господарського суду України по справах №904/5957/13 та №16/3012/13.

Зі змісту п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вбачається, що під час розгляду заяв про зменшення неустойки судом, насамперед, повинно бути встановлено, що саме є підставою для задоволення наведеного клопотання, винятковість випадку, ступінь вини боржника, незначність прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Аналогічну позицію наведено у постановах від 26.06.2014, від 30.07.2014 та від 06.08.2014 Вищого господарського суду України по справах №906/1904/13, №903/81/14 та №920/2148/13.

Обґрунтовуючи свою заяву, відповідач посилався на незадовільний фінансовий стан підприємства - відповідача.

Проте, за висновками суду, твердження відповідача, наведені в обґрунтування своєї заяви, ніяким чином не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість замовника належним чином виконати свої зобов'язання за договором.

Суд зазначає, що ситуація у країні в рівній мірі впливає на фінансове становище обох контрагентів за договором і не виправдовує порушень одного з контрагентів, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні переваги певній стороні за правочином.

Крім того, суд зазначає, що неможливо стверджувати про винятковість випадку порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань перед позивачем, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідач протягом 2014 року порушував зобов'язання з оплати послуг позивачу за декількома актами. Тобто, недотримання узгоджених між сторонами умов договору з боку відповідача є систематичним.

Слід також наголосити, що при вирішенні спору суд повинен також враховувати принципи добросовісності та справедливості й враховувати інтереси обох сторін господарських правовідносин.

Таким чином, враховуючи у сукупності викладені вище фактичні обставини справи, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що заява відповідача про зменшення пені, 3% річних та інфляційного збільшення боргу до 10% є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного Українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м.Київ, провул. Нестеровський, будинок 7/9, ідентифікаційний номер 14364757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-СовТ" (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Ак. Лазаренка, будинок 6Б, ідентифікаційний номер 37398471) 125645 (сто двадцять п'ять тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 51 коп. основного боргу, 124559 (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 43 коп. пені, інфляційне збільшення боргу у розмірі 209259 (двісті дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 58 коп., 3% у розмірі 21117 (двадцять одна тисяча сто сімнадцять) грн. 07 коп. та 8705 (вісім тисяч сімсот п'ять) грн. 12 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.10.2015

Суддя Ю.М. Смирнова