Рішення

від 29.09.2015 по справі 910/19553/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015Справа №910/19553/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/19553/15

за позовом приватного підприємства «Метамет»;

до державного підприємства «Укроборонресурси»;

про стягнення 433 993, 32 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Шоломицький О.Є., довіреність № 254 від 23.09.2015р.;

Гоголєва Т.О., довіреність № 235 від 28.08.2015р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Метамет» (надалі - позивач) з позовом до державного підприємства «Укроборонресурси» (надалі - відповідач) про стягнення 433 993,32 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, отримавши суму попередньої оплати, в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 33-М/13/32 від 16.05.2013р. та додаткових угод до нього № 3 від 13.08.2013р. № 4 від 13.08.2013р., № 7 від 08.10.2013р., № 9 від 28.11.2013р. до нього не поставив позивачу товар, внаслідок чого виникла заборгованість, яка з урахуванням індексу інфляції становить 348 841,98 грн. Крім того, позивачем додатково нараховані за порушення строків сплати заборгованості 3% річних у сумі 8753,58 грн. та 76397,76 грн. - пені за порушення строків поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/19553/15 та розгляд справи призначений на 03.09.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2015р. розгляд справи відкладений на 15.09.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням останнім витребуваних доказів.

Присутній у судовому засіданні 15.09.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача надав у судовому засіданні відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, посилаючись на невиконання позивачем умов договору в частині строків проведення попередньої оплати за товар та як наслідок відсутність його вини у виникненні бору, у зв'язку з чим просить в позові відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2015р. розгляд справи відкладений на 15.09.2015р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

В судовому засіданні 24.09.2015р. сторони звернулись до суду з клопотаннями про залучення до справи додаткових пояснень по справі.

Представник позивача заявив усне клопотання про витребування у відповідача договору, укладеного між Міністерством оборони України та відповідачем.

Представник відповідача заперечив щодо витребування доказів, оскільки договірні відносини з Міністерством оборони України не відносяться до вирішення даного спору.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про витребування у відповідача договору, укладеного з Міністерством оборони України.

Також представник позивача заявив клопотання про витребування у відповідача наряду на отримання товару за Додатковою угодою № 3 та доказів його реєстрації.

Представники відповідача зазначили про відсутність таких документів.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про витребування у відповідача додаткових доказів по справі.

При цьому, судом встановлено, що сторони не виконали вимоги ухвали суду від 15.09.2015р. та не подали витребувані докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду оголошено перерву до 29.09.2015р.

Представник позивача в судове засідання 29.09.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та витребувані докази не подав.

Представники відповідача проти позову заперечували, проте витребувані докази суду також не надали.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника позивача суд не повідомлений, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2013р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором -продавець) було укладено Договір № 33-М/13/22, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця брухт та відходи чорних та кольорових металів, що утворилися від утилізації оозброєння, військової техніки та військового майна, а покупець зобов'язується оплатити товар і прийняти його на умовах цього договору. Найменування марка, кількість, ціни і терміни передачі товару узгоджуються сторонами в Додаткових угодах, оформлених у вигляді Додатків до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Продавець здійснює передачу товару на умовах EXW (в редакції ІНКОТЕРМС -2010р.) - пункт накопичення товару, вказаний в Додаткових угодах до цього Договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, передача товару здійснюється партіями у терміни, узгоджені сторонами в Додаткових угодах до цього договору.

Згідно п. 3.1. договору, ціна на товар встановлюється в додаткових угодах до договору, визначається в національній валюті України. Ціна на товар є базовою для розрахунку вартості товару на весь період дії додаткової угоди на кожну партію товару.

У пунктах 4.1., 4.2. договору визначено, що оплата покупцем партії товару (лота) здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата товару (лота) здійснюється у вигляді 100% передоплати протягом 2-х банківських днів з моменту підписання відповідної Додаткової угоди до договору.

Остаточний розрахунок між сторонами за переданий товар здійснюється на підставі акту приймання-передачі товару протягом 2-х банківських днів здня підписання вказаного акту, який є невід'ємною частиною додаткової угоди до договору.

У відповідності з п. 11.2. договору, строк дії останнього встановлюється з 16 травня 2013р. по 31 грудня 2013р.

Як вбачається з наданих суду доказів, під час дії Договору № 33-М/13/22 сторони уклали між собою десять додаткових угод № 1 від 16.05.2013р., № 2 від 22.05.2013р., № 3 від 13.08.2013р. № 4 від 13.08.2013р., № 5 від 13.08.2013р., № 6 від 13.08.2015р., № 7 від 08.10.2013р., № 8 від 28.11.2013р., № 9 від 28.11.2013р., № 10 від 28.11.2013р.

Позивач, як на підставу заявлених позовних вимог, посилається на порішення відповідачем умов додаткових угод № 3 від 13.08.2013р. № 4 від 13.08.2013р., № 7 від 08.10.2013р., № 9 від 28.11.2013р., укладених до договору.

Так, позивач зазначає про те, що на виконання умов Додаткової угоди № 3 від 13.08.2013р. були перераховані кошти в сумі 75960,48 грн., Додаткової угоди № 4 від 13.08.2013р. - 6017,53 грн., Додаткової угоди № 7 від 08.10.2013р. - 10831,75 грн., № 9 від 28.11.2013р. - 111199,86 грн. Факт перерахування коштів підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, залучені до матеріалів справи.

Під час розгляду справи відповідач факт отримання коштів за вказаними додатковими угодами не заперечував.

Отже предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 204 009,62 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.

Приписами ст. 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем до матеріалів справи надано Акт № 4 від 30.09.2013р. прийому-передачі прийому-передачі товару згідно Додаткової угоди № 4 від 13.08.2013р. та накладну № 4 від 30.09.2013р., якими підтверджується факт передачі товару у кількості, визначеній Додатковою угодою № 4, на суму 6017,53 грн.

Під час розгляду справи позивач підтвердив факт отримання товару за Додатковою угодою № 4 від від 13.08.2013р. на суму 6017,53 грн.

Доказів передачі позивачу оплаченого товару за додатковими угодами №№ 3, 7, 9 на загальну суму 197 992,09 грн. відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

10.04.2015р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 10-4-2015, в якому вимагав відвантажити металобрухт відповідно до умов додаткових угод до Договору або запропонувати компенсацію збитків, виходячи із цін на аналогічний металобрухт.

Відповідач надав відповідь від 24.04.2015р. за вих. № 105 на вимогу позивачу, в якому фактично визнав наявність заборгованості перед позивачем в сумі 141 347 грн. і зазначив про вжиття заходів щодо розрахунків з позивачем.

09.09.2015р. позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 2 від 09.09.2015р. з вимогою протягом 3-х банківських днів ві дати отримання даного листа перерахувати заборгованість у сумі 204 009,62 грн. Відповідач вказаний лист залишив без відповіді та задоволення.

Під час розгляду справи відповідач не надав контррозрахунок суми позовних вимог і належними доказами не спростував наявності заборгованості перед позивачем у сумі 197 992,09 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів передачі відповідачем позивачу товару на суму 197 992,09 грн. за додатковими угодами №№ 3,7,9, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Проте, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки обрання передбаченого нормою ч. 2 ст. 693 ЦК України способу захисту своїх майнових інтересів є правом позивача, тобто відповідні дії вчинені сторонами не на виконання взятих себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, відтак обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних не виникає у випадку повернення коштів.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 76397,76 грн. за порушення строків поставки товару, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач в порушення умов п. 4.1. договору та п. 10 додаткових угод №№ 3,4,7,9 несвоєчасно проводив попередню оплату товару, що останнім під час розгляду не заперечувалось.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

З огляду на встановлення під час розгляду справи порушення зобов'язань за договором як позивача, так і відповідача, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вину відповідача у виникненні прострочки щодо поставки оплаченого товару.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну з огляду на наступне.

За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про вжиття всіх можливих заходів, направлених на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором № 33-М/13/32 від 16.05.2013р. та додаткових угод до нього № 3 від 13.08.2013р. № 4 від 13.08.2013р., № 7 від 08.10.2013р., № 9 від 28.11.2013р.

Отже, відповідачем не доведено відсутність своєї вини у виникненні порушення зобов'язань за Договором № 33-М/13/32 від 16.05.2013р.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Укроборонресурси» (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3; код ЄДРПОУ 24967600) на користь приватного підприємства «Метамет» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Січнева, 1; код ЄДРПОУ 33889792) 197 992 грн. 09 коп. - боргу та 3959 грн. 84 коп. - судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.10.2015р.

Суддя А.І. Привалов