Рішення

від 01.10.2015 по справі 914/2681/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01.10.2015р.                                                                       Справа№ 914/2681/15

За позовом: Колективного підприємства «Промжитлобуд», м.Володимир-Волинський Волинської обл.

до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України «ЗАХІДВІЙСЬКБУД», м.Львів

про: стягнення 43159,87грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Колективне підприємство «Промжитлобуд» (м.Володимир-Волинський) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України «ЗАХІДВІЙСЬКБУД» (м. Львів) про стягнення 43159,87грн.

Ухвалою суду від 06.08.2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2015 р.

В судове засідання 24.09.2015р. представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав довідку про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав відзив на позовну заяву (вх. №40782/15 від 23.09.2015р.) та лист (вх. №40783/15 від 23.09.2015р.).

В судовому засіданні оголошено перерву до 01.10.2015 року.

В судове засідання 01.10.2015 року позивач участь повноважного представника не забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. №40841/15 від 24.09.2015 року), в якому позовні вимоги підтримує повністю та просить розглядати справу без участі повноважного представника.

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03.09.2012 року між Колективним підприємством «Промжитлобуд» (далі-позивач; орендодавець) та Державним підприємством МОУ «ЗАХІДВІЙСЬКБУД» (далі-відповідач;орендар) було укладено договір оренди рештувань (далі-договір), у відповідності до п.1. якого орендодавець передає, орендар приймає у строкове користування рештування 90 штук (61 кв.м.) за ціною 597,80 грн. за добу (9,80 грн. за 1 кв.м.) термінои на 65 робочих днів.

Загальна вартість договору становить 38 857,00 грн. включно з ПДВ (п.2. договору).

Оплата за оренду виконується згідно поданих орендодавцем рахунків.

Даний договір діє з 03.09.2012 року по 31.12.2012 року.           

Позивачем вищезазначене рештування було передано відповідачу, що підтверджується актами здачі – прийняття робіт (надання послуг) від 26.10.2012 року та 30.11.2012 року, які підписані сторонами договору.

Відповідачем на виконання умов вищезгаданого договору оренди від 03.09.2012 року було здійснено лише один платіж в сумі 13 151,60 грн.

Як стверджує позивач, загальна сума заборгованості відповідача за договором оренди рештування від 03.09.2012 року становить 25 705,40 грн.

На суму боргу позивачем нараховано 15 394,52 грн. інфляційних втрат та 2 059,95 грн. - 3 % річних.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання договору оренди рештувань від 03.09.2012 року сторонами було підписано акти прийому-передачі від 26.10.2012 року та 30.11.2012 року.

Судом встановлено, що відповідачем сплачено лише 13 151,60 грн. орендної плати. Докази сплати решти орендної плати в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення 25 705,40 грн. орендної плати є підставними та обгрунтованими.

Крім цього, позивач просить суд стягнути із відповідача 15 394,52 грн. інфляційних втрат та 2 059,95 грн. 3 % річних.

Дану вимогу суд вважає обґрунтованою з огляду на наступне.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.7 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження відповідача про неможливість виконання зобов'язання з підстав арешту його банківських рахунків виконавчою службою, а також у зв'язку з відсутністю фінансування державою не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку проведення оплати згідно укладеного договору оренди з огляду на наступне.

В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК).

У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 96 ЦК, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року, відсутність фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «ЗАХІДВІЙСЬКБУД» (79040, м.Львів, вул. Городоцька, буд.224, ідентифікаційний код 24308317) на користь Колективного підприємства «Промжитлобуд» (44700, Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул. Драгоманова, буд.2, ідентифікаційний код 05526184) 25 705,40 грн. заборгованості , 15 394,52 грн. інфляційних втрат , 2 059,95 грн. - 3 % річних та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 06.10.2015 р.

Суддя                                                                                           Король М.Р.