Рішення

від 29.09.2015 по справі 914/2670/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015р. Справа № 914/2670/15

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Колективного підприємства „ПромжитлобудВ» , м. Володимир - Волинський, Волинська область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого об'єднання „ОблсількомунгоспВ» , м. Львів

про: стягнення 18271,61 грн.

Суддя Артимович В.М.

Секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - представник.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Колективного підприємства „ПромжитлобудВ» , м. Володимир - Волинський, Волинська область, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого об'єднання „ОблсількомунгоспВ» , м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення 18271,61 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2015 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 02.09.2015 р.

31.08.2015 р. на розгляд суду представник відповідача подав клопотання з проханням відкласти розгляд справи.

31.08.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

31.08.2015 р. на розгляд суду від відповідача надійшов лист, в якому надає інформацію, необхідну на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2015 р.

В засідання суду 29.09.2015 р. представник відповідача з'явився, надав пояснення по суті справи, зазначив, що сторони не вирішили спір в добровільному порядку. Представник позивача в засіданні суду 29.09.2015 р. не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання суду.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Сторонами спору 23.10.2012 р. укладено договір про надання послуг № 28, відповідно до якого виконавець за завданням замовника зобов'язується надати послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Пункт 2.1., 2.1.1 договору вказує, що виконавець надає замовнику наступні послуги: послуги будівельної техніки.

Вартість послуг визначається сторонами за фактом їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги, замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом 3 (трьох) робочих днів з дати надання послуг, оплата здійснюється у розмірі повної вартості наданих послуг шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний у реквізитах виконавця в цьому договорі. (п.п. 3.1, 3.2, 3.3. договору)

Пункт 6.1 вказує, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач виконав свої зобов'язання та надав послуги на загальну суму 24124,69 грн.

Як зазначає позивач, відповідач виконані роботи оплатив частково в сумі 13200,00 грн. та станом на день подання позовної заяви заборгованість складає 10924,69 грн., яка підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків від 23.05.2013 р.

Пізніше, на адресу відповідача направлено претензію від 27.08.2013 р. за № 44 про сплату заборгованості по вищезгаданому договору.

Згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з ТзОВ НВО «Облсількомунгосп» на користь КП «Промжитлобуд» кошти в сумі 18271,61 грн., що складається з наступного: 10924,69 грн. основний борг, 6502,93 грн. інфляційні втрати, 856,82 грн. трьох процентів річних.

Згідно відзиву відповідача від 31.08.2015 р. за № 83 останній зазначає про визнання позову.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору від 23.10.2012 р. за № 28 підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач взятих на себе зобов'язань перед позивачем належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подання позову у нього виникла заборгованість в сумі 10924,69 грн.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення повністю. З відповідача слід стягнути 10924,69 грн.

Згідно п. 5.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунок суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, зважаючи на відзив відповідача, вважає, що розрахунок втрат від інфляції в сумі 6502,93 грн. та трьох процентів річних в сумі 856,82 грн. за актами надання послуг підлягає до задоволення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням № 5534 від 14.01.2014 р. на суму 1720,50 грн. та платіжним дорученням від 01.07.2015 р. за № 187 на суму 106,50 грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, стягнувши з нього на користь позивача судовий збір в розмірі 1827,00 грн., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих послуг.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Колективного підприємства „ПромжитлобудВ» , м. Володимир-Волинський, Волинська область, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Облсількомунгосп» (79058, м. Львів, пр.-т. ОСОБА_2, 67; код ЄДРПОУ 01337475) на користь Колективного підприємства „ПромжитлобудВ» (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Драгоманова, 2; код ЄДРПОУ 05526184) 10924,69 грн. основного боргу, 6502,93 грн. інфляційних нарахувань, 856,82 грн. трьох процентів річних, 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя Артимович В.М.