Рішення

від 08.10.2015 по справі 920/1167/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.2015 Справа № 920/1167/15

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1167/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Домаск - Сервіс»», м. Шостка Сумської області

про стягнення 18603,40 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулося ПАТ КБ "Приватбанк" з позовом до ТОВ «Домаск - Сервіс» про стягнення 18603,40 грн. заборгованості за договірними зобов'язаннями.

Представник позивача у судовому засідання підтримала вимоги, викладені в позовній заяві у повному розмірі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду від 27.07.2015 року та 13.08.2015 року не виконав, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за його юридичною адресою та були повернуті на адресу господарського суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», відповідно до ст. 75 Господарського роцессуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського роцессу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського роцессуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

15.03.2011 року ТОВ «Домаск - Сервіс» було відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок № 26002060499091 на підставі письмової заявки на гарантований платіж (далі Заявка) -а.с.45.

Підписавши зазначену заявку, ТОВ «Домаск - Сервіс» погодилось з умовами та правилами надання банківських послуг (розміщені на сайті банку), тарифами банку (далі - Умови), яка разом із Заявою складають договір банківського обслуговування (надалі - договір)

Відповідно до ч. 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Таким чином, між позивачем та відповідачем 05.08.2013 року був укладений відповідний договір банківського обслуговування.

Розділом 3.1.1, 3.2.2 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "Приватбанк" надає за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - Послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "Приватбанк" заявок на договірне списання коштів ( далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "Приватбанк" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей по господарському договору, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов).

Після отримання ПАТ КБ "Приватбанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Іnternet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91. Умов), ПАТ КБ "Приватбанк" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некридитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день -заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку відповідача.

Як вбачається зі змісту виписок по рахунках та розрахунку заборгованості відповідач користувався кредитом за послугою "Гарантований платіж" неодноразово з наданням відповідних заявок. Здійснював погашення заборгованості у відповідності з приписами Умов, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відповідача.

Але починаючи з 23.04.2014 року відповідач припинив здійснювати погашення заборгованості.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором, станом на 26.06.2015 року відповідач має заборгованість у сумі 18603,40 грн., у тому числі:

- 8389,33 грн. заборгованості за кредитом,

- 5813,81 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом,

- 4400,26 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлені сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).

За приписами п.3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості заявленої позивачем до стягнення.

Відтак, враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Домаск - Сервіс.» (41100, АДРЕСА_1; ід. код 37512178) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код 14360570) 18603 грн. 40 коп., у тому числі: 8389 грн. 33 коп. - заборгованість за кредитом, 5813 грн. 81 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 4400 грн. 26 коп. - пеня, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 1827 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 09.10.2015р.

Суддя В.В.Рунова