Ухвала

від 22.09.2015 по справі 804/14743/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2015 рокусправа № 804/14743/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 дов від 16.09.2015

відповідача: - ОСОБА_2 дов від 12.08.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року

у справі № 804/14743/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергополіс»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергополіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 21.08.2014 №0001342201, №0001332201.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача про порушення податкового законодавства при відображенні позивачем в податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ "Блокбудсіті", ТОВ "Скай - Девелопмент", ПП "Рембудкомплект - Плюс", ТОВ "ТДТП". Господарські взаємовідносини позивача з вказаними підприємствами мали реальний характер, договірні зобов'язання виконані в повному обсязі, в ході вчинених господарських операцій контрагентами складені первинні документи, а роботи виконані фактично, тому позивачем правомірно сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток, які понесені при виконанні договорів із вказаними контрагентами, та правомірно сформовано податковий кредит за наслідками такої взаємодії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 №0001342201, №0001332201.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем під час судового розгляду справи підтверджено належними та достатніми доказами виконання договорів субпідрядних робіт на замовлення ТОВ «Енергополіс». Акти про неможливість проведення зустрічної звірки, на які посилається відповідач, не може бути підставою для висновку про відсутність реального здійснення господарської операції, оскільки таких висновків податковий орган може дійти виключно в ході проведення документальної перевірки підприємства та дослідження відповідних первинних документів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. Відповідач, наводячи витяги з актів про неможливість проведення зустрічних звірок щодо ТОВ «Блокбудсіті», ТОВ «Скай-Девелопмент», ПП «Рембудкомплект-Плюс», та позапланової перевірки щодо ТОВ «ТДТП», наполягає на тому, що господарські операції позивача носять сумнівний характер та мають ознаки нереальності здійснення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

ТОВ «Енергополіс» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - ОСОБА_3 податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Енергополіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 30.07.2014 № 2076/04-62-22-1-9/32756392 (т.1, а. с.26-56).

Згідно висновків акту перевірки не підтверджено реальність здійснення товариством господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Блокбудсіті», ТОВ «Скай-Девелопмент», ПП «Рембудкомплект-Плюс» та ТОВ «ТДТП», і встановлено порушення:

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податку на прибуток підприємств на загальну суму 332182 грн. за 2013 рік;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 392 508 грн. за періоди: січень, квітень, липень, вересень 2013 року.

Підставою для висновків щодо відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення операцій ТОВ «Блокбудсіті», ТОВ «Скай-Девелопмент», ПП «Рембудкомплект-Плюс» та ТОВ «ТДТП» стали дані наступних актів:

- акт ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.10.2013 № 1910/26-55-22-10-03/38291784 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Блокбудсіті» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2013 року»;

- акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 07.10.2013 № 1507/26-55-22-01 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Скай-Девелопмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2013 року;

- акт Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів від 10.04.2013 № 435/22.5-10/36120812 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Рембудкомплект-Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період: лютий 2010 року-лютий 2013 року»;

- акт Дергачівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.12.2013 № 532/20-11-22-01/38813932 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТДТП», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, їх реальності та повноти відображення в обліку за період: вересень 2013 року».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014:

№ НОМЕР_1 (форми "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 588762,00 грн., з яких 392508,00 грн. - за основним платежем, 196254,00 грн. - за штрафними санкціями;

№ НОМЕР_2 (форми "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 498273,00 грн., з яких 332182,00 грн. - за основним платежем, 166091,00 грн. - за штрафними санкціями.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Матеріали справи свідчать, сторонами не заперечується, що позивачу ОСОБА_3 архітектурно-будівельною інспекцією України видано ліцензію серії АВ № 617243 від 22.02.2012 (діє до 22.02.2017) на перелік робіт і провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

Як виконавець будівельних робіт позивач мав господарські відносини за договорами з підприємствами-замовниками: КП ДМР «Дніпродзержинськтепломережа», ТОВ «М'ясна Фабрика «Фаворит Плюс», з ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», з ПрАТ «Іста-Центр», з ТОВ «Корпорація «Агро-Союз», з ПАТ «Дніпрополімермаш», з ПАТ «Дніпрополімермаш», із ПАТ «Евраз ОСОБА_4», з ТОВ «БАДМ», з ТОВ «Готельний комплекс - Готель Асторія», з ТОВ НВП з ІІ «Укртрубоізол».

Для виконання певних, обумовлених підрядними договорами, робіт позивач залучив ТОВ «Блокбудсіті», ТОВ «Скай-Девелопмент», ПП «Рембудкомплект-Плюс» та ТОВ «ТДТП» в якості субпідрядників за договорами, копії яких долучено до матеріалів справи і які були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Фактичне виконання таких субпідрядних робіт підтверджується наступними первинними документами: видаткові і податкові накладні, акти виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем виконаних вказаними підприємствами будівельних робіт.

Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з виконання підрядних робіт, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Блокбудсіті», ТОВ «Скай-Девелопмент», ПП «Рембудкомплект-Плюс», ТОВ «ТДТП» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

На момент укладення та реалізації договорів субпідряду контрагенти-виконавці мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Також з матеріалів справи вбачається наявність у вказаних контрагентів позивача ліцензій Державної архітектурно - будівельної інспекції на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, діючих на момент виконання субпідрядних робіт.

Використання позивачем виконаних робіт у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов’язання з виконання підрядних робіт не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Блокбудсіті», ТОВ «Скай-Девелопмент», ПП «Рембудкомплект-Плюс», ТОВ «ТДТП», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Стосовно посилань податкового органу на обставини, встановлені актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТДТП», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

З цих же підстав колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на обставини, викладені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Блокбудсіті», ТОВ «Скай-Девелопмент», ПП «Рембудкомплект-Плюс».

Крім того, апеляційний суд вважає на необхідне зазначити також, що вказані акти про неможливість проведення зустрічної звірки лише є документами, що фіксують факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на витрати та податковий кредит з операцій виконання робіт.

З цього приводу апеляційний суд враховує також роз'яснення, наведені у ОСОБА_5 адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Згідно даному ОСОБА_5 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з виконання підрядних робіт меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту виконання робіт, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі № 804/14743/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко