Постанова

від 07.10.2015 по справі 819/933/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 876/5940/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Суха І.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Підволочиська фабрика пластмасових виробів» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської обл. до Публічного акціонерного товариства «Підволочиська фабрика пластмасових виробів» про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И Л А:

03.04.2015р. позивач Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ «Підволочиська фабрика пластмасових виробів» на його користь 15216 грн. 72 коп. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій (а.с.2-4).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. заявлений позов задоволено; стягнуто з відповідача ПАТ «Підволочиська фабрика пластмасових виробів» на користь пенсійного органу заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за лютий-березень 2015 року, у розмірі 15216 грн. 72 коп. (а.с.48-51).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ПАТ «Підволочиська фабрика пластмасових виробів», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити за безпідставністю (а.с.35-39).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що відповідач здійснив у повному обсязі оплату спірної заборгованості, що стверджується представленими платіжними дорученнями із чітким визначенням призначення платежів. Чинним законодавством не передбачено підстав для зарахування поточних платежів із відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів по таких платежах. За таких обставин позивач не мав правових підстав для зарахування коштів підприємств, направлених на погашення заборгованості за спірний період, на покриття заборгованості за попередні періоди.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач ПАТ «Підволочиська фабрика пластмасових виробів» зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської обл. та відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків (а.с.5-6).

Заявлений позов стосується стягнення з відповідача сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колишнім працівникам ПАТ «Підволочиська фабрика пластмасових виробів» ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, при цьому заборгованість відповідача перед пенсійним органом за лютий-березень 2015 року склала 15216 грн. 72 коп. (а.с.7-12).

Із матеріалів справи слідує, що впродовж лютого-березня 2015 року пенсійним органом було нараховано та виплачено вказаним у розрахунках особам (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.) пільгові пенсії на загальну суму 15216 грн. 72 коп., що підтверджується копіями скерованих відповідачу Розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.9-10), даними картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списками №№ 1 і 2 (а.с.7-8).

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звідси, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до пунктів «б»-«з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Також позивачем дотримані вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затв. постановою правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки пенсійний орган скерував на адресу відповідача відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Скеровані на адресу відповідача розрахунки-повідомлення складені за формою додатка 6, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

Вказані розрахунки не оскаржувалися відповідачем, що сторонами не заперечується.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем були надані суду докази сплати розглядуваної заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зокрема, відповідно до наданих платіжних доручень відповідачем сплачено пенсійному органу наступні грошові кошти:

№ 4 від 13.02.2015р. на суму 1700 грн. із призначенням платежу «пільгові пенсії за лютий 2015 року» (а.с.18);

№ 5 від 24.02.2015р. на суму 3800 грн. із призначенням платежу «пільгові пенсії за лютий 2015 року»(а.с.19);

№ 342 від 27.02.2015р. на суму 2108 грн. 36 коп. із призначенням платежу «пільгові пенсії за лютий 2015 року» (а.с.20);

№ 6 від 16.03.2015р. на суму 1650 грн. із призначенням платежу «пільгові пенсії за березень 2015 року» (а.с.23);

№ 7 від 23.03.2015р. на суму 2950 грн. із призначенням платежу «пільгові пенсії за березень 2015 року» (а.с.22);

№ 8 від 27.03.2015р. на суму 500 грн. із призначенням платежу «пільгові пенсії за березень 2015 року» (а.с.21);

№ 377 від 31.03.2015р. на суму 2508 грн. 36 коп. із призначенням платежу «пільгові пенсії за березень 2015 року» (а.с.24).

Згідно матеріалів справи слідує, що сплачені відповідачем кошти були в порядку п.10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р., зараховані у погашення боргу за минулі періоди.

Між тим, вказане зарахування коштів не можна вважати правомірним, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За правилами п.1 ч.2 ст.6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.ч.2 і 3 ст.25 цього Закону).

При цьому за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч.6 ст.25 вказаного Закону).

Порядок відшкодування фактичних витрат з виплати та доставки пенсій врегульовано Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 6 якої передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.6.7 зазначеної Інструкції).

За правилами п.6.8 вказаної Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду України за місцем його реєстрації.

Аналіз наведених положень згаданих нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню Пенсійного фонду України лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Окрім цього, згідно приписів п.10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.

Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу, під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.

З урахуванням наведеного, докази скерування повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, пенсійним органом не надано.

Таким чином, у позивача відсутні повноваження щодо зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником у платіжному дорученні про сплату коштів на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Також у розглядуваному випадку відповідачем надані достовірні докази погашення заборгованості підприємства перед пенсійним органом за лютий-березень 2015 року на суму 15216 грн. 72 коп.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по аналогічній категорії справ, яка викладена в постанові від 02.06.2015р. у справі № 21-166а15.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним, а тому не підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Підволочиська фабрика пластмасових виробів» задоволити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської обл. до Публічного акціонерного товариства «Підволочиська фабрика пластмасових виробів» про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

М.В.Костів