Постанова

від 09.10.2015 по справі 826/11295/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 року № 826/11295/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігір-ІТБС" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Лігір-ІТБС» (надалі - позивач або ТОВ «Лігір-ІТБС») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 180126552209.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, оскільки ТОВ «Лігір-ІТБС» не порушувало вимог Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Про Сервіс» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що прийнято у межах наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями позивачем вимог податкового законодавства.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів України у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лігір-ІТБС» (код ЄДРПОУ 30522499) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Про Сервіс» (код ЄДРПОУ 33153611) за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.12.2014 № 1155/26-55-22-09/30522499 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що у період, який перевірявся, ТОВ «Лігір-ІТБС» було зареєстровано платником ПДВ з 08.05.2013 року.

Як зазначається в Акті перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за липень 2014 року встановлено його завищення на загальну суму 105 496,5 грн. Суть встановлених порушень зазначені в п. 3.1 Акту перевірки.

Зазначено, що основним постачальником ТОВ «Лігір-ІТБС» за липень 2014 року був ТОВ «Про-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 33153611). Встановлено, що ТОВ «Лігір-ІТБС» частково сформувало свій податковий кредит в липні 2014 року за рахунок виписаних ТОВ «Про-Сервіс» податкових накладних.

Зокрема, встановлено, що господарські відносини між ТОВ «Лігір-ІТБС» та ТОВ «Про-Сервіс» здійснювалися на підставі Договору поставки № 47/0414/к від 14.04.2014 року.

Згідно умов вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар, згідно замовлень, а Покупець прийняти його і оплатити.

Постачання товару здійснюється на базисних умовах DDP, у відповідності з правилами Інкотермс 2000, місце поставки - склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 18. За домовленістю сторін покупцем може бути здійснено самовивіз товару шляхом залучення перевізника.

На виконання умов договору ТОВ «Лігір-ІТБС» в липні 2014 року отримало від ТОВ «Про-Сервіс» видаткові та податкові накладні на загальну суму 632 979 грн., у т.ч. ПДВ 105 496,50 грн. (номенклатура поставки - кабельний ввод, насосний агрегат, ремінь для насосу рекуперації, фільтр-брудоуловлювач, вогненний запобіжник кутовий, гайка, болт та інше.).

Надалі в Акті перевірки зазначається, що до перевірки надано договір перевезення вантажу № 17/0514/т від 27.05.2014 року, укладений між Позивачем та ТОВ «Л.К.О».

Однак, як зазначає ДПІ, товариством не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування продукції.

Також вказано, що надані до перевірки копії первинних документів мають дефектність у складанні, а саме копії видаткових накладних підписані невідомою особою, оскільки в них не зазначені ініціали отримувача ТМЦ, його посада, відсутня інформація щодо довіреності на уповноваження отримання ТМЦ.

Щодо аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Про Сервіс» в Акті перевірки встановлено, що ТОВ «Про Сервіс» перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (стан платника 9. Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Основним постачальником в липні 2014 року ТОВ «Про Сервіс» було ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» (код ЄДРПОУ 38517030) (не є контрагентом позивача за спірними операціями).

Зазначається, що встановити номенклатуру придбаного ТОВ «Про Сервіс» у ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» товару не є можливим, у зв'язку з відсутністю реєстрації податкових накладних ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» в базі ЄРПН, а випискою податкових накладних, де суми ПДВ менше 10 тис. грн., що не підлягали реєстрації в ЄРПН.

Подальшим відпрацюванням ланцюгу придбання товарів встановлено, що основним постачальником в липні 2014 року ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал» є ПП «Ін Ком» (код ЄДРПОУ 38847940) (не є контрагентом позивача за спірними операціями).

Враховуючи проведений аналіз «ймовірного» ланцюгу постачання товарів встановлено, що ТОВ «Про Сервіс» реалізував ТОВ «Лігір-ІТБС» товари відмінні від тих, які були їм придбані по ланцюгу постачання. Відтак, неможливо встановити джерела походження товару, який було реалізовано на адресу ТОВ «Лігір-ІТБС», оскільки не можливо підтвердити факт придбання вищезазначеного товару ТОВ «Про Сервіс» від контрагентів-постачальників.

Таким чином, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки прийшла до висновку про порушення ТОВ «Лігір-ІТБС» вимог п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст.201. Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014р., що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 105 496,50 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 180126552209, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 105 497 грн. за основним платежем та на 26 374 грн. за штрафними санкціями.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час проведення спірних операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

Так, відносини позивача із ТОВ «Про-Сервіс» здійснювалися на підставі договору поставки № 47/0414/к від 14.04.2014 року.

Пунктом 3.5 вказаного договору поставки передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000) - склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 18. За домовленістю сторін покупцем може бути здійснено самовивіз товару шляхом залучення перевізника.

Судом встановлено, що на виконання пункту 3.5 вказаного договору позивачем було укладено із ТОВ «Л.К.О.» договір перевезення вантажу № 17/0514/т від 27.05.2014 року, відповідно до умов якого Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (згідно товарно-транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення, а Замовник зобов'язаний оплатити транспортні послуги у сумі, яка визначається у акті здачі-прийняття послуг.

На підтвердження здійснення контрагентом позивача за спірною угодою поставки товару позивачем надано до суду належним чином оформлені товарно-транспортні накладні № 43478 від 30.07.2014 та № 43950 від 31.07.2014, оригінали яких досліджені судом, де перевізником визначено - ТОВ «Л.К.О.», замовником та вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправником - ТОВ «Про-Сервіс», який постачав товар. В ТТН зазначено вид та кількість вантажу відповідно до видаткової накладної, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій, - постачальника та покупця.

Слід зазначити, що у всіх вказаних ТТН визначено пункт розвантаження: Київ, вул. Куренівська, 18, склад ТОВ «Лігір-ІТБС». При цьому, до матеріалів справи позивачем залучено договір оренди № 30/14, укладеного між ПАТ «Концерн «Фреш Ап» та ТОВ «Лігір-ІТБС», відповідно до якого позивач орендує нежилі приміщення (офісні та складські): офісні - 172 кв.м., складські - 225 кв.м., що знаходиться за адресою: Київ, вул. Куренівська, 18, що в свою чергу свідчить про фактичну наявність у позивача приміщень для зберігання товарів, що були предметом спірної поставки.

Відтак, викладені в акті перевірки доводи ДПІ про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Про-Сервіс» у зв'язку із ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних, не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та формування спірних сум податкового кредиту, оскільки наявність у позивача транспортних документів встановлена в ході розгляду справи.

Щодо викладених у запереченнях на позов доводів ДПІ про відсутність у ТОВ «Л.К.О.» (перевізника) зареєстрованих транспортних засобів, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано жодних доказів (інформації з ДАІ, тощо), які б підтверджували вказані обставини та свідчили б про неможливість надання ТОВ «Л.К.О.» послуг з перевезення, у т.ч. за рахунок орендованих транспортних засобів.

При цьому, сукупність наданих позивачем первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, зокрема: Договору поставки № 47/0414/к від 14.04.2014 року; прайс-листа ТОВ «Про-Сервіс»; підписані сторонами угоди видаткові накладні № 311 від 30.07.2014 та № 312 від 31.07.2014; належним чином оформлені податкові накладні від 30.07.2014 № 311 на загальну суму з ПДВ 304 261,80 грн. та від 31.07.2014 № 312 на загальну суму з ПДВ 328717,20 грн.; платіжні доручення щодо здійснення розрахунків; технічні паспорти на спірну продукцію; ліцензії; договору перевезення; доказів проведення оплати послуг з перевезення, не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «Про-Сервіс».

У зв'язку із наведеним та на підтвердження зв'язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, відповідно до яких позивачем реалізовувалися придбані у третьої особи товари таким особам як: ТОВ «Жемчуг-Інжиніринг», ТОВ «Термінал», ТОВ «Тех-Трейд», ТОВ «Ювента-Ремком» та іншим.

Відтак, сукупність вказаних матеріальність підтверджує фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

Стосовно ж викладених в Акті перевірки доводів ДПІ про те, що в ході проведення детального аналізу ланцюга постачання не встановлено походження товарів по ланцюгу постачання, суд зазначає, що в акті перевірці наводиться інформація по ланцюгу контрагентів ТОВ «Про-Сервіс» до 2 ланки та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Про-Сервіс».

Так, акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентом, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та ТОВ «Про-Сервіс».

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Слід зазначити, що ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням сутності операцій, не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність у контрагента умов та ресурсів, необхідних для здійснення операцій. При цьому суд враховує, що вказані операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Що ж до доводів ДПІ про дефектність складених видаткових накладних за спірними операціями, а саме відсутності ініціалів отримувача у видаткових накладних, суд враховує, що вказаний недолік у оформленні документів в даному випадку сам по собі не може свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та бути підставою позбавлення його права податкового кредиту. В контексті останнього ДПІ не надано доказів підписання первинних документів не уповноваженими особами, а також не надано висновків експертизи, у т.ч. проведеної в порядку ст. 84 ПК України, щодо підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігір-ІТБС» -задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.12.2014 № 180126552209.

3. Судові витрати в сумі 263 (двісті шістдесят три) грн. 75 коп. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігір-ІТБС» (код ЄДРПОУ 30522499) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева