Постанова

від 09.10.2015 по справі 826/10311/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 року № 826/10311/15

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Елеком" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Елеком" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2014 р. №0001092206 та №0001082206, податкову вимогу №5124-23 від 22.04.2015 р., рішення про опис майна у податкову заставу №988 від 22.04.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 16.05.2014 р. по 29.05.2014 р. ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному контракту №3 від 23.05.2013 р. з Semex-Georgia (Грузія) за період з 13.06.2013 р. по 29.05.2014 р., за результатами якої відповідачем було складено акт №2610/26-58-22-06-15/14310454 від 05.06.2014 р. (надалі - акт перевірки №2610).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №2610, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 р. (надалі - Закон №185/94-ВР), а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки по експортному контракту №3 від 23.05.2013 р. з Semex-Georgia (Грузія) в сумі 59 604,00 євро на 4 дні (з 03.03.2014 р. по 06.03.2014 р.), в сумі 29 604,00 євро на 17 днів (з 07.03.2014 р. по 23.03.2014 р.), в сумі 21 410,65 євро на 67 днів (з 24.03.2014 р. по 29.05.2014 р.), в сумі 37 257,00 євро на 74 дні (з 17.03.2014 р. по 29.05.2014 р.);

- п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України " Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993 р. (надалі - Декрет №15-93).

На підставі вказаного акту перевірки №2610 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001092206 від 20.06.2014 р. (надалі - ППР №0001092206), яким до позивача застосовано штрафні санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 197 718,60 грн.;

- №0001082206 від 20.06.2014 р. (надалі - ППР №0001082206), яким до позивача застосовано штрафні санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 340,00 грн.

Крім того, відповідачем було направлено позивачу податкову вимогу №5124-23 від 22.04.2015 р. (надалі - Вимога №5124-23) щодо сплати податкового боргу у розмірі 197 718,60 грн. та прийнято рішення про опис майна ТОВ "Росток-Елеком" у податкову заставу №988 від 22.04.2015 р. (надалі - Рішення №988).

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

23.05.2013 р. між ТОВ "Росток-Елеком", як продавцем, та Semex-Georgia (Грузія), як покупцем, був укладений Контракт №3 (надалі - Контракт №3), згідно умов якого продавець зобов'язувався поставити обладнання та інсталювати його в строк до 25.12.2013 р., а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його; відповідно до специфікацій до Контракту №3 (додатки №1, №1/1, №1/2, №1/3, №1/4) продавець зобов'язувався передати обладнання на загальну суму 466 861,00 євро (5 068 758,39 грн.), на яке було виставлено відповідні інвойси.

Сторонами не заперечувався факт поставки позивачем Semex-Georgia (Грузія) згідно Контракту №3 обладнання на загальну суму 466 861,00 євро (5 068 758,39 грн.) згідно наступних вантажно-митних декларацій:

- №526156 від 07.10.2013 р. на суму 154 651,00 євро;

- №526600 від 15.11.2013 р. на суму 82 779,00 євро;

- №526737 від 02.12.2013 р. на суму 192 174,00 євро;

- №526862 від 16.12.2013 р. на суму 37 257,00 євро.

З акту перевірки №2610 вбачається, що при встановленні порушень позивачем вимог ст.1 Закону №185/94-ВР відповідач виходив з того, що граничним терміном отримання коштів від нерезидента було: по ВМД №526156 від 07.10.2013 р. - 05.01.2014 р. (90 днів); по ВМД №526600 від 15.11.2013 р. - 13.02.2014 р. (90 днів); по ВМД №526737 від 02.12.2013 р. - 02.03.2014 р. (90 днів); по ВМД №526862 від 16.12.2013 р. - 16.03.2014 р. (90 днів).

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (ч.3 ст.1 Закону №185/94-ВР).

Пунктом 1 Постанови Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" №163 від 14.05.2013 р. (далі - Постанова НБУ № 163 від 14.05.2013) передбачено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно пункту 9 Постанови НБУ № 163 від 14.05.2013 вона набирає чинності, за винятком деяких положень, з 20 травня 2013 року та діє до 19 листопада 2013 року (слово "включно" не застосовується).

В подальшому, постановою Постанови Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" № 453 від 14.11.2013 (далі - Постанова НБУ № 453 від 14.11.2013), яка набрала чинності 20.11.2013 та діяла до 17.05.2014 року, знову передбачено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

З норми статті 1 Закону № 185/94-ВР вбачається, що строк розрахунку, встановлений постановою НБУ, є тимчасовим та не може діяти постійно у часі, навіть якщо встановлений різними постановами НБУ. У ті дні, коли постанова НБУ не діє, вступає в силу дія законодавчо встановленого строку розрахунків - 180 днів.

З урахуванням необхідності обов'язкового проміжку у дії між строками розрахунків згідно постанов НБУ № 163 від 14.05.2013 та № 453 від 14.11.2013, враховуючи також формулювання пункту 9 Постанови НБУ № 163 від 14.05.2013, що вона діє з 20 травня 2013 року до 19 листопада 2013 року, суд дійшов висновку, що першим днем дії встановлених нею строків розрахунку є 20.05.2013, а останнім днем - 18.11.2013.

Таким чином, 19.11.2013 діяв строк розрахунку 180 днів, згідно Закону № 185/94-ВР, який поширив свою дію на всі операції, що були здійснені раніше та граничний строк сплати за якими не закінчився станом на ці дні.

Наступні постанови НБУ не змінюють строку розрахунків 180 днів щодо поставок, які були здійснені до моменту їх вступу в силу.

Зазначена правова позиція повністю відповідає статті 58 Конституції України, яка встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. Це означає, що до події, факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час якого вони настали або мали місце.

Аналогічною є й позиція Державної податкової служби України щодо випадків наступного зменшення граничних строків розрахунків, висловлена у листі від 17.12.2012 № 11673/0/71-12/22-3317, і полягає в тому, що 90-денний строк розрахунків поширюється на експортні операції, по яких оформлення митної декларації на товар, що експортується, проведені починаючи з дати набрання чинності постановою НБУ щодо зменшення строків.

Тобто, в даному випадку нові 90-дневні строки поширюються на експортні операції, оформлення митної експортної декларації за якими відбулось починаючи з 20.11.2013. Якщо оформлення митної декларації за експортними операціями відбувалися до цієї дати, то на розрахунки за вказаними експортними, імпортними операціями поширюється 180-денний строк розрахунків.

Судом встановлено, що в порушення вказаних норм відповідачем протиправно застосовано 90-ти денний строк, замість 180-ти денного строку зарахування валютної виручки до поставок по Контракту №3 за ВМД №526156 від 07.10.2013 р. та ВМД №526600 від 15.11.2013 р., оскільки 18.11.2013 р. був останній день дії Постанови НБУ № 163 від 14.05.2013 та необхідна перерва для вступу в силу наступною Постановою НБУ № 453 від 14.11.2013 з 20.11.2013.

Таким чином, граничним терміном отримання коштів від Semex-Georgia (Грузія) за Контрактом №3 було: по ВМД №526156 від 07.10.2013 р. - 05.04.2014 р. (180 днів); по ВМД №526600 від 15.11.2013 р. - 14.05.2014 р. (180 днів); по ВМД №526737 від 02.12.2013 р. - 02.03.2014 р. (90 днів); по ВМД №526862 від 16.12.2013 р. - 16.03.2014 р. (90 днів).

З матеріалів справи вбачається, що Semex-Georgia (Грузія) за Контрактом № 3 було сплачено ТОВ "Росток-Елеком" 408 193,35 євро, а саме: 13.06.2013 р. - 15 000,00 євро; 23.08.2013 р. - 25 000,00 євро; 27.08.2013 р. - 150 000,00 євро; 02.09.2013 р. - 5 000,00 євро; 19.11.2013 р. - 30 000,00 євро; 27.11.2013 р. - 20 000,00 євро; 24.12.2013 р. - 25 000,00 євро; 31.01.2014 р. - 50 000,00 євро; 11.02.2014 р. - 50 000,00 євро; 06.03.2014 р. - 30 000,00 євро; 23.03.2014 р. - 8 193,35 євро.

Суд звертає увагу, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Враховуючи вищезазначене, зокрема звертаючи увагу на те, що відповідачем невірно розраховано штрафні санкції, визначені в оскаржуваним ППР №0001092206, а також те, що в даному випадку частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, суд приходить до висновку, що ППР №0001092206 підлягає скасуванню повністю.

Суд звертає увагу, що згідно акту перевірки №2610, що не заперечується позивачем, станом на 01.04.2014 р. у ТОВ "Росток-Елеком" існувала прострочена дебіторська заборгованість, яка підлягає обов'язковому декларуванню у сумі 58 667,65 Євро (824 326,07 грн.) по Контракту №3, про яку не було зазначено в поданій позивачем Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.04.2014 за №9023016133 від 24.04.2014 р.

Відповідно до п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет №15-93) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Згідно п.2 ст.16 Декрету №15-93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до п.2.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04 жовтня 1999 р. №542, невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно п.2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 р. №49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищезазначене у сукупності суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного ППР №0001082206.

Виходячи з того, що оскаржувані Вимога №5124-23 та Рішення №988 були прийняті у зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу, визначеного ППР №0001092206, яке в судовому порядку було визнано протиправним та скасовано, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з положеннями ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, керуючись вимогами ч.3 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України в частині, а саме, у розмірі 300,00 грн..

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Елеком" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0001092206 від 20.06.2014 р.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №5124-23 від 22.04.2015 р.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу №988 від 22.04.2015 р.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути судовий збір в сумі 300 (триста) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Елеком" (код ЄДРПОУ 14310454) за рахунок Державного бюджету України .

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева