Постанова

від 09.10.2015 по справі 826/11978/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 року № 826/11978/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1.) з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 № 0052931701.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що єдиною підставою для прийняття спірного рішення стали викладені в акті перевірки доводи ДПІ про ненадання позивачем до перевірки жодних первинних документів по взаємовідносинам позивача з його контрагентом ТОВ «Компанія БТС». При цьому позивач зазначає, що у відповідності із абз. 2 п. 44.6 ПК України разом із запереченнями на акт перевірки подав до ДПІ всі первинні документи по взаємовідносинам із вказаним контрагентом, які, однак, не враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відтак, позивач вважає, що підстав для прийняття оскаржуваного рішення не було.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачає, оскільки до перевірки позивачем не надано жодних первинних документів по взаємовідносинам з його контрагентом ТОВ «Компанія БТС», а відтак відсутні передбачені ПК України підстави для формування спірних сум податкового кредиту.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС України у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія БТС» (код ЄДР 38275495) за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.12.2014 № 7279/26-56-17-01-04/НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки).

Зокрема, на стор. 9,10 Акту перевірки вказується, що платником податків відмовлено в наданні документів до перевірки. Відтак, як зазначає ДПІ, у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Компанія БТС» (не підтверджено первинними документами операції з придбання товарів/послуг) ФОП ОСОБА_1. не має права на податковий кредит.

Враховуючи наведене, перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 19 800 грн. за липень 2014 року.

Судом встановлено, що 19.12.2014 року ФОП ОСОБА_1 було направлено цінним листом з описом вкладення на адресу ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС України у м. Києві заперечення на акт перевірки, а також документи по взаємовідносинам із ТОВ «Компанія БТС», а саме: копія договору № 1087/П від 21.07.2014, копії податкових наклданих від 29.07.2014 № 32 та від 31.07.2014 № 93, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000626 та № ОУ-0000632. Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист із відміткою пошти.

Позивач у позовній заяві зазначає, що надані заперечення на акт перевірки відповідачем залишені без задоволення. При цьому, у відповіді про розгляд заперечень не було вказано з яких причин надані документи не враховані ДПІ.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки, враховуючи результати розгляду заперечень на Акт перевірки, ДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 № 0052931701, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 19800 грн. за основним платежем та на 4950 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, з Акту перевірки вбачається, що висновки ДПІ ґрунтуються на ненаданні позивачем під час перевірки первинних документів, на підставі яких задекларовано податковий кредит.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно п. 44.1. ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.6. ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При цьому, згідно з п. 44.7. ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

В даному випадку судом встановлено, що у відповідності до п. 44.7. ПК України 19.12.2014 року, тобто до прийняття ДПІ оскаржуваного рішення, ФОП ОСОБА_1 було направлено цінним листом з описом вкладення на адресу ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС України у м. Києві заперечення на акт перевірки, а також документи по взаємовідносинам із ТОВ «Компанія БТС», що не заперечувалося представником ДПІ та не спростовано, у зв'язку з чим вказані документи згідно п. 44.6. ПК України повинні були бути враховані ДПІ під час розгляду нею питання про прийняття спірного рішення.

У той же час, в ході розгляду справи представник відповідача підтвердив, що спірне рішення ґрунтується виключно на обставинах неподання позивачем первинних документів по взаємовідносинам із ТОВ «Компанія БТС», у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що спірне рішення прийнято без врахування додатково поданих позивачем документів, тобто без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а отже є таким, що не відповідає вимогам п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України та лише з цих підстав не може вважатися правомірним.

Між тим, з Акту перевірки вбачається, що ДПІ по суті не аналізувався характер спірних операцій між позивачем та його контрагентом, первинні документи по названим взаємовідносинам відповідачем не досліджувались, рух активів в процесі здійснення господарської операції не перевірявся.

Враховуючи наведене, а також проаналізувавши положення ПК України (в редакції на час проведення спірних операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Вказані вище висновки ґрунтуються на наступному.

В ході розгляду даної справи встановлено, що взаємовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Компанія БТС» (код ЄДР 38275495) здійснювалися на підставі договору про надання послуг № 1087/П від 21.07.2014 року, відповідно до умов якого ТОВ «Компанія БТС» зобов'язувався виконати роботи щодо виготовлення поліграфічної продукції (рекламних візиток) в кількості і якості, вказаній д додатках до договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що виготовлення продукції, у т.ч. її тиражування, виконується тільки після затвердження Замовником оригінал-макета. Оригінал-макет затверджується підписом уповноваженого представника Замовника. Загальна вартість послуг за даним договором становить 118 800 грн., у т.ч. ПДВ 19 800 грн. (п. 2.2 Договору)

Згідно з наявного в матеріалах справи додатка № 1 до Договору вбачається затвердження ФОП ОСОБА_1. оригінал-макета рекламної візитки. Додатком № 2 до договору визначено кількість рекламних візиток - 900 шт., ціна однієї шт. без ПДВ - 1,10 грн.

На виконання умов вказаного договору між сторонами укладено податкові накладні від 29.07.2014 № 32 на загальну суму 59400 грн. (у т.ч. ПДВ 9900 грн.) та від 31.07.2014 № 93 на загальну суму 59400 грн. (у т.ч. ПДВ 9900 грн.), а також складено акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000626 та № ОУ-0000632 на ті ж саме суми, проведено розрахунки між сторонами, докази чого наявні в матеріалах справи.

Щодо зв'язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача, слід зазначити, що до основних видів діяльності позивача за КВЕД належить - 5320 «інша поштова та кур'єрська діяльність», що визнається в Акті перевірки. В контексті наведеного позивачем надано до суду договори та первинні документи щодо надання позивачем послуг з кур'єрської діяльності (доставки кореспонденції). При цьому, з як стверджує позивач замовлені у ТОВ «Компанія БТС» рекламні листівки позивачем наклеювалися на кожен надісланий конверт для рекламування своїх послуг.

На підтвердження наведеного позивачем під час розгляду справи надано зразок рекламної продукції, яка є предметом надання послуг за вищенаведеними операціями (рекламна візитка), наклеєного на поштовий конверт.

При цьому суд враховує, що відповідач, як в Акті перевірки, так і у запереченнях на позов не заперечував факт придбання послуг у ТОВ «Компанія БТС» та подальше їх використання у власній господарській діяльності позивача.

Відтак, сукупність вказаних матеріальність підтверджує фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, та не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням сутності операцій, не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність у контрагента умов та ресурсів, необхідних для здійснення операцій.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.12.2014 № 0052931701.

3. Судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева