Ухвала

від 28.09.2015 по справі п/811/1834/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2015 рокусправа № П/811/1834/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Олефіренко Н.А.

           суддів:                     Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Вільшанської районної державної лабораторії ветеринарної медицини

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 р.

у справі № П/811/1834/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Вільшанському районі Кіровоградської області

до Вільшанської районної державної лабораторії ветеринарної медицини

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Вільшанському районі Кіровоградської області (далі по тексту – Позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вільшанської районної державної лабораторії ветеринарної медицини (далі по тексту – Відповідач), в якому просило стягнути з, останнього, заборгованість з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 у розмірі 39 532,30 грн. (а.с.2-4)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №П/811/1834/15. (а.с.1)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підприємстві були створені робочі місця, робота на яких надавала право на пенсію на пільгових умовах, проте, в порушення норм пенсійного законодавства, відповідачем не відшкодовано заборгованість на покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, у зв'язку з чим станом на 21.05.2015 року виникла недоїмка в сумі 39 532,30 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року позовні вимоги задоволені. (а.с.42-43)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що він є державною установою, яка фінансується за рахунок бюджету, а отже звільняється від відшкодування витрат на доставку та виплату пенсій.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін.

У судовому засіданні, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено. що Вільшанська районна державна лабораторія ветеринарної медицини зареєстрована, як юридична особа 30.12.2003 року Вільшанською районною державною адміністрацією та перебуває на обліку в УПФУ в Вільшанському районі Кіровоградської області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу розміру сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що визначені позивачем у відповідних Розрахунках направлених разом із повідомленнями позивачу.

Судом встановлено, що на підприємстві були створені робочі місця, робота на яких надавала права на пенсію на пільгових умовах, у зв'язку з чим позивачем нараховувались, згідно розрахунків (а.с.10-17), витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому, відповідачем не відшкодовано заборгованість на покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, у зв'язку з чим в період з 01.05.2014 р. по 01.04.2015 р. виникла недоїмка в загальній сумі 39 532,30 грн., що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.19-21).

Так, за змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом №1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого позивач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

З огляду на викладені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б"- "з" частини першої статті 13 Закону №1788-XII за Списком 1 та Списком 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 01 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом №1058-IV).

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону №1788-ХІІ.

Аналогічна позиція неодноразово була висловлена у постановах Верховного суду України, зокрема від 25 вересня 2012 року №№21-251а12, 21-293а12.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з твердженнями Позивача про обов'язок Вільшанської районної державної лабораторії ветеринарної медицини відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним останнім відповідно до Інструкції, призначені працівникам Відповідача відповідно до п.п. "б" - "з" статті 13 Закону №1788-XII.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів зважує на той факт, що Відповідач не надав доказів погашення зазначеної заборгованості.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вільшанської районної державної лабораторії ветеринарної медицини - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 р. по справі № П/811/1834/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів відповідно до ст.212 та ч.5 ст.254 КАС України.

Головуючий:                                                                      Н.А. Олефіренко

          Суддя:                                                                      В.А. Шальєва

          Суддя:                                                                      С.В. Білак