Постанова

від 15.09.2015 по справі 808/1189/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року о 11 год. 40 хв.Справа № 808/1189/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛитейщикВ»

до Приморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Приазовське відділення

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛитейщикВ» (далі - позивач) до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №00408081715 від 12.11.2014 та №0029081715 від 05.02.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 08.10.2014 по 14.10.2014 податковим органом проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛитейщикВ» за результатами якої складено Акт перевірки № 372/08-17-15/24903942 від 23.10.2014. На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення №0408081715 від 12.11.2014 та №0029081715 від 05.02.2015. Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає висновки податкового органу щодо відсутності оплати позивачем за отримані основні засоби в рахунок погашення позики із заставним забезпеченням за договорами б/н від 01.08.2012 та №б/н від 29.08.2013 безпідставними, оскільки позивачем у повному обсязі перераховано грошові кошти позичальнику. Також зазначає, що первинними документами підтверджено факт поставки позивачу ливарної форми для виробів Bearing cup DSBX-PPS від постачальника ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко». На думку позивача у Товариства з обмеженою відповідальністю «Литейщик» відсутнє порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, на якому наполягають фахівці Приморської ОДПІ, у зв'язку з чим висновок контролюючого органу про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 173613,00 грн. та завищення суми податкового кредиту за липень 2014 року у сумі 40300,00 грн. є необґрунтованим. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення №00408081715 від 12.11.2014 та №0029081715 від 05.02.2015 не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню як протиправні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях (вх. №12795 від 25.03.2015) та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування заперечення посилається на норми Податкового кодексу України, Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , та зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Литейщик» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Таврійська ливарна компанія». Вказує на те, що правова позиція податкового органу ґрунтується на підставі даних Акту перевірки від 23.10.2014№372/08-17-15/24903942, яким встановлено, що податковий кредит червня 2014 року сформований ТОВ «Литейщик» по операціям з переходу права власності на основні засоби отримані позивачем в рахунок погашення позики із заставним забезпеченням за договорами №б/н від 01.08.2012 та №б/н від 29.08.2013. Проте оплата за отримані основні засоби не проводилась, внаслідок чого позивач не має права на бюджетне відшкодування, сформоване за рахунок суми податку, фактично не сплаченої постачальнику, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 року на 173613,00 грн. До того ж, позивачем включено до податкового кредиту за липень 2014 року 40300,00 грн. податку на додану вартість по операції з придбання у січні 2014 року ливарної форми для виробів Bearing cup DSBX-PPS, однак перевіркою встановлено відсутність факту поставки та транспортування ливарної форми для виробів Bearing cup DSBX-PPS. Оскільки оплата за отримані основні засоби не проводилась, позивачем порушено пп. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платник не має право на бюджетне відшкодування, сформоване за рахунок суми податку, фактично не сплаченої постачальнику. У зв'язку з чим відповідач зазначає, що податкові повідомлення-рішення №00408081715 від 12.11.2014 та №0029081715 від 05.02.2015 відповідають чинному законодавству та винесені на законних підставах.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №208358 (а.с.60) Товариство з обмеженою відповідальністю «Литейщик» зареєстроване 04.04.1997, як юридична особа за адресою: 72420, Запорізька область, Приазовський район, смт. Нововасилівка, вул. Леніна, буд. 182, ідентифікаційний код 24903942.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 08.10.2014 р. по 14.10.2014 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за липень 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2014 року, за результатами якої складено акт №372/08-17-15/24903942 від 23.10.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2014 року у сумі 173613,00 грн. та занижено суму залишку від'ємного значення р.24 податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року на суму 173613,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 , п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено суму податкового кредиту за липень 2014 року на 40300,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту липня 2014 року на 40300,00 грн.

12 листопада 2014 року відповідачем на підставі акту перевірки №372/08-17-15/24903942 від 23.10.2014 р. прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0408081715, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 173613,00 грн., у тому числі застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 86806,50 грн.;

За результатом розгляду скарги ТОВ «Литейщик», рішенням Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області від 26.01.2015 №484/7/0801-10-04-13 про результати розгляду первинної скарги - залишено без змін податкове повідомлення-рішення Приморської ОДПІ Міндоходів у Запорізькій області від 12.11.2014 №0408081715, а скаргу ТОВ «Литейщик» - без задоволення; зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 20799,00 грн. та зобов'язано Приморську ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області скласти та направити платнику податків окреме податкове повідомлення-рішення.

На підставі Рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26.01.2015 №484/7/0801-10-04-13, Приморською ОДПІ ГУ Міндоходів Запорізькій області прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0029081715, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20799,00 грн.

За результатом розгляду скарги ТОВ «Литейщик», рішенням Державної фіскальної служби України від 20.02.2015 №3466/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення Приморської ОДПІ Міндоходів у Запорізькій області від 12.11.2014 №0408081715, а скаргу ТОВ «Литейщик» - без задоволення.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з позовом до суду.

Як свідчать матеріали справи, позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року №9048099661 від 19.08.2014, якою платником задекларовано суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 173613,00 грн. За даними Додатку №2 до декларації по ПДВ за липень 2014 року залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, виник у червні 2014 року у сумі 173613,00 грн. Податковий кредит червня 2014 року сформований платником за рахунок податкової накладної №131 від 29.08.2013 виписаної ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» по операціям з переходу права власності на основні засоби, отримані ТОВ «Литейщик» в рахунок погашення позики із заставним забезпеченням за договорами б/н від 01.08.2012 та б/н від 29.08.2013.

Оскільки оплата за отримані основні засоби ТОВ «Литейщик» не проводилась, контролюючим органом з посиланням на пп. «а» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України зроблено висновок, що платник податків не має право на бюджетне відшкодування, сформоване за рахунок суми податку, фактично не сплаченої постачальнику, та що платником завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень 2014 року на 173613,00 грн. та занижено суму залишку від'ємного значення за липень 2014 року на 173613,00 грн.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «Литейщик» включено до податкового кредиту за липень 2014 року 40300,00 грн. з податку на додану вартість по операції з придбання у січні 2014 року ливарної форми Bearing cup DSBX-PPS в кількості 1 шт. у ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» по податковій накладній №31 від 23.01.2014.

Оскільки ТОВ «Литейщик» не надано документів про транспортування товару, власних виробничих та складських приміщень товариство не має, на підприємстві відсутня достатня кількість трудових ресурсів для ведення господарської діяльності (на підприємстві працює 1 особа - директор), до того ж ТОВ «Литейщик» та ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» є пов'язаними особами у розумінні пп.14.1.159 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (а саме одним із засновників ТОВ «Литейщик» є ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко»), контролюючим органом зроблений висновок, що не можливо підтвердити факт поставки ливарної форми Bearing cup DSBX-PPS та зазначені операції несуть податкову вигоду - формування валових витрат та податкового кредиту з метою мінімізації або ухилення від сплати податку на прибуток, податку на додану вартість до бюджету та отримання бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим позивачем завищено суми податкового кредиту за липень 2014 року на 40300,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту липня 2014 року на 40300,00 грн.

Однак, суд не погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до поданої ТОВ «Литейщик» до Приазовського відділення Приморської ОДПІ податковою декларацією з ПДВ за липень 2014 року (вх. НОМЕР_1 від 19.08.2014) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 173613,00 грн., сформована за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалась у червні 2014 року.

Згідно даних розрахунку суми бюджетного відшкодування: залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22 декларації) становить 173613,00 грн.; частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг або до Державного бюджету України, становить 173613,00 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 173613,00 грн.

Відповідно до довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ звітного періоду) залишок від'ємного значення складається з сум 173613,00 грн. за звітний червень 2014 року.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2012 між ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» (позичальник) та ТОВ «Литейщик» (позикодавець) укладено договір позики із заставним забезпеченням (а.с.220), відповідно до умов якого з метою фінансової стабілізації позичальника позикодавець надає позичальникові позику на суму 2 600 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві зазначену суму позики в обумовлений строк. Відповідно до п. 2 Договору повернення зазначеної суми позики повинно відбутись протягом одного року частинами, але не пізніше 01.08.2013.

Пунктом 5 Договору передбачено, що з метою забезпечення належного виконання своїх зобов'язань по поверненню суми позики в зазначений у п. 2 даного договору строк, позичальник надає у заставу майно, згідно додатку 1, 2. Договір застави, який встановлює забезпечення, укладається окремо та є додатком до даного договору.

В подальшому, 29.08.2013 між ТОВ «Литейщик» та ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» укладено договір про задоволення вимог заставодержателя. Пунктом 1 вказаного договору зазначено, що згідно договору застави, укладеного між ТОВ «Литейщик» та ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО», посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 11.06.2013 за №2267, за яким рахується заборгованість заставодавця перед заставодержателем на суму 2 600 000 грн. на підставі договору позики, укладеного між ТОВ «Литейщик» та ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» іпотекодавець шляхом укладення цього договору передав у власність іпотекодержателя предмет застави за вартістю оцінки майна за згодою сторін у сумі 1 213 675,64 грн.

Згідно п. 2 вказаного договору, в рахунок задоволення вимог заставодержателя, заставодавець передав заставодержателю право власності на рухоме майно у кількості 357 одиниць згідно з додатком № 1, що є невід'ємною частиною вказаного договору.

Отже, суд зазначає, що відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Зазначена вище господарська операція з юридичної точки зору, у зв'язку із невиконанням позичальником вимог договору позики та задоволенням позикодавцем своїх вимог за рахунок забезпеченого майна, відбулась шляхом купівлі-продажу, а в розумінні податкового законодавства - є поставкою.

Відповідно до п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Суд зазначає, що оскільки вказану операцію слід розцінювати як поставку, то контрагентом виписано позивачу податкову накладну №131 від 29.08.2013.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В акті перевірки наведений перелік податкових накладних, однак контролюючий орган не наводить будь-яких обставин, щодо недійсності вказаних податкових накладних.

Таким чином, можна дійти висновку, що всі податкові накладні, які зазначені товариством у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, правомірно брали участь у формуванні податкового кредиту спірного періоду, а саме червня 2014 року.

Теж саме стосується і строків включення сум ПДВ по податковій накладній від 29.08.2013 в податковий кредит червня 2014 року. Про порушення відповідних норм ПК України контролюючим органом з цього приводу в акті перевірки не зазначено, а тому посилання представника відповідача на них суд вважає безпідставними.

Відтак, оскільки контрагентом позивача - ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» за операцією щодо задоволення вимог заставодавця за рахунок майна заставодержателя, а фактично за передачу товару, виписано податкову накладну, ТОВ «Литейщик», на думку суду, правомірно включив до складу податкового кредиту вказану суму.

Ця сума податкового кредиту брала участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування за липень 2014 року.

Однак, посилання контролюючого органу, що вказана сума не може брати участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування липня 2014 року з тих підстав, що є фактично не оплаченою, суд відхиляє з огляду на таке.

Як зазначалося вище, господарські відносини між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» виникли саме з підстав укладення договору позики, за якою позивачем передано контрагенту грошові кошти. Проте, кошти у встановлений договором строк не повернуті, у зв'язку із чим, повернення грошових коштів, а саме оплата за вказаною угодою, відбулась шляхом задоволення вимог застоводержателя за рахунок заставного майна контрагента.

Тому, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України не знайшов свого підтвердження.

Більш того, суд зазначає, що в даному випадку, якщо надавати оцінку посиланням контролюючого органу на те, що господарські операції між ТОВ «Литейщик» та ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» були спрямовані на отримання податкової вигоди - формування валових витрат та податкового кредиту з метою мінімізації або ухилення від сплати податку на прибуток, податку на додану вартість до бюджету та отримання бюджетного відшкодування, слід зазначити таке.

По-перше, якщо контролюючий орган ставить платнику податків в провину ухилення від сплати податків, ця обставина в силу положень ст. 71 КАС України, має підтверджуватись певними засобами доказування. Такими належними та допустимими доказами, в даному випадку, може бути вирок суду щодо засновників позивача чи його контрагента за ухилення від сплати податків. Однак, такого вироку на даний час немає.

По-друге, отримання податкової вигоди завжди свідчить про те, що бюджет за результатами укладеної між платниками податків угоди поніс певні втрати. Суд, дослідивши первинні документи та інші матеріали справи приходить до висновку про те, що в даному випадку цього не відбулось. Так, на сторінці 7 акту перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість опрацьовувались відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ «Литейщик» та його контрагентів, встановлених АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів», відповідно до вимог наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 В«Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість і встановлено, що на дату перевірки відхилення відсутні.

Тобто, контрагент позивача - ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» не тільки виписав за результатами спірної господарської операції податкову накладну, а і задекларував податкові зобов'язання за нею, які мають бути сплачені до бюджету.

При цьому суд звертає увагу, що фактична сплата чи несплата контрагентом своїх задекларованих податкових зобов'язань за спірною господарською операцією не впливає на право позивача формувати податковий кредит та відповідно включати вказану суму з ПДВ до розрахунку суми бюджетного відшкодування за спірний період.

Доводи податкового органу про те, що за результатами перевірки неможливо підтвердити факт поставки ливарної форми Bearing cup DSBX-PPS на адресу ТОВ В«ЛитейщикВ» від постачальника - ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» суд вважає, їх безпідставними.

Так, судом досліджено договір купівлі - продажу від 01.01.2010 №1, податкову накладну №31 від 21.03.2014 видану ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко», видаткову накладну №РН-2301143 від 23.01.2014 та специфікацію №10 від 01.01.2014, згідно якої умовами поставки товару є склад Замовника (позивача). Таким чином, відповідно до умов договору позивач лише отримує товар на своєму складі, постачання здійснюється транспортом постачальника.

Суд зазначає, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, необхідність документального оформлення факту транспортування товару не підлягає обов'язковому застосуванню в разі транспортування вантажу транспортом постачальника.

Також, суд вважає безпідставними посилання контролюючого органу в письмових запереченнях на те, що ТОВ «Литейщик» та його контрагент - ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» є пов'язаними особами оскільки, норми податкового законодавства, що регулюють порядок формування податкового кредиту з ПДВ та визначення сум бюджетного відшкодування не містять прямих обмежень щодо цього.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від № 372/08-17-15/24903942 від 23.10.2014, про порушення ТОВ В«ЛитейщикВ» вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 , п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкові повідомлення-рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 12.11.2014 № НОМЕР_2 та від 05.02.2015 №0029081715 слід визнати протиправними та скасувати.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Литейщик».

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Литейщик» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати винесені Приморською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Приазовське відділення податкові повідомлення рішення від №0408081715 від 12.11.2014 та №0029081715 від 05.02.2015.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛитейщикВ» за рахунок бюджетних асигнувань Приморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Приазовське відділення.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя І.В.Шара