Постанова

від 18.07.2011 по справі 7129/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18.07.2011 р. справа № 2а- 7129/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання -Сазонова В.М.

за участі :

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-плюс" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова проскасування податкового повідомлення-рішення , - встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан-плюс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000291540 від 31.05.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Викладені в акті перевірки від 29.04.2011р. №529/15-409/31940359 висновки суб'єкта владних поноважень є помилковими. Господарські правовідносини між ТОВ «Меридіан-плюс» та контрагентами даного суб'єкта господарювання мали реальний характер, зобов'язання за господарськими правовідносинами виконані сторонами правочинів в повному обсязі, первинні документи складені належним чином, витрати по оплаті вартості робіт ТОВ «Меридіан-плюс»фактично понесені, відтак, відсутні підстави для судження про порушення ТОВ «Меридіан-плюс» закону та отримання податкової вигоди. Винесені на підставі помилкових висновків спірні податкові повідомлення -рішення підлягають скасуваню як такі, що суперечать закону. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. За висновками акту від 29.04.2011р. №529/15-409/31940359 ТОВ «Меридіан-плюс» допущено порушення п.п.198.1 ст.198, п.п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: до податкового кредиту з ПДВ безпідставно віднесено суми податку, сплаченого на користь ТОВ «Електроспецтех» за нікчемними правочинами. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірне податкове повідомлення -рішення відповідача, ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова №0000291540 від 31.05.2011р. про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 58.397,50грн. (основний платіж - 46.718,00грн., штраф - 11.679,50грн.) було винесено суб'єктом владних повноважень з посиланням на акт від 29.04.2011р. №529/15-409/31940359.

За висновками, викладеними суб'єктом владних повноважень в згаданому акті, в діяльності ТОВ «Меридіан-плюс»податковим органом виявлено порушення п.п.198.1 ст.198, п.п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних на суму 46.718,00грн., виданих ТОВ «Електроспецтех»в межах нікчемних правочинів та складених без зазначення порядкового номера.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаних висновків суб'єкта владних повноважень і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Як вбачається з наявних у справі документів, 03.11.2009р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №3/11-М, предметом якого є виконання будівельних робіт (цементна стяжка, цегляна кладка, штукатурні роботи), 30.11.2009р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №30/11-М, предметом якого є виконання будівельних робіт (поточний ремонт), 03.12.2009р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №3/12-М, предметом якого є виконання будівельних робіт (поточний ремонт), 01.02.2010р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №1/2, предметом якого є виконання будівельних робіт (поточний ремонт), 08.02.2010р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №8/2, предметом якого є виконання будівельних робіт, 22.02.2010р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №22/2, предметом якого є виконання будівельних робіт, 03.03.2010р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №3/3, предметом якого є виконання будівельних робіт, 07.07.2010р. між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»(в якості замовника) та ТОВ «Електроспецтех»(в якості виконавця) було укладено договір №7/7-М, предметом якого є виконання будівельних робіт (цементна стяжка, цегляна кладка, штукатурні роботи).

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Електроспецтех», до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування»підлягає ліцензуванню.

На вимогу суду позивачем надано до матеріалів справи ліцензії серії АВ №458961 та серії АВ №512789, згідно з якими ТОВ «Електроспецтех» має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови №47) видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень -органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

До суду відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ «Електроспецтех»ліцензій на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ «Електроспецтех»організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за переліченими вище договорами будівельного підряду. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи актів виконаних робіт та податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ»та Закону України В«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхомВ» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «Електроспецтех»(що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»та ТОВ «Електроспецтех»договори від 03.11.2009р. №3/11-М, від 30.11.2009р. №30/11-М, від 03.12.2009р. №3/12-М, від 01.02.2010р. №1/2, від 08.02.2010р. №8/2, від 22.02.2010р. №22/2, від 03.03.2010р. №3/3, від 07.07.2010р. №7/7-М в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними немає.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 29.04.2011р. №529/15-409/31940359.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 29.04.2011р. №529/15-409/31940359 суб''єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ «Електроспецтех»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті від 29.04.2011р. №529/15-409/31940359 висновок суб''єкта владних повноважень про нікчемність укладених між ТОВ «Меридіан-плюс»та ТОВ «Електроспецтех»правочинів вмотивований виключно посиланням на акт ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 23.11.2010р. №3058/23-03-05/34689962.

З наданих позивачем до матеріалів справи доказів судом з'ясовано, що згідно з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011р. по справі №2а-11736/10/2070 та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2011р. дії ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова по проведенню перевірки діяльності ТОВ «Електроспецтех», результати якої оформлені актом від 23.11.2010р. №3058/23-03-05/34689962, визнані неправомірними.

Частиною 3 ст.70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За мотивами відповідача, що викладені в акті від 29.04.2011р. №529/15-409/31940359, єдиним доказом неможливості здійснення ТОВ «Електроспецтех»господарської діяльності є виключно акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 23.11.2010р. №3058/23-03-05/34689962.

Згаданий доказ було одержано з порушенням закону, що встановлено судовими актами, а відтак, не може бути взятий судом до уваги при вирішенні даної адміністративної справи. Інших доводів нікчемності правочинів в акті перевірки від 29.04.2011р. №529/15-409/31940359 відповідачем не викладено.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем, ТОВ «Меридіан-плюс»та ТОВ «Електроспецтех»у формі договорів підряду від 03.11.2009р. №3/11-М, від 30.11.2009р. №30/11-М, від 03.12.2009р. №3/12-М, від 01.02.2010р. №1/2, від 08.02.2010р. №8/2, від 22.02.2010р. №22/2, від 03.03.2010р. №3/3, від 07.07.2010р. №7/7-М.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України В«Про ПДВВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Враховуючи, що обгрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутимим судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом від 29.04.2011р. №529/15-409/31940359 не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення ТОВ «Меридіан-плюс»п.п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Окремо суд відзначає, що відсутність серед реквізитів податкової накладної порядкового номеру не нівелює юридичного значення даного первинного документу, оскільки жодним чином не впливає на обставини господарської операції, на підтвердження котрої була складена відповідна податкова накладна.

Судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Меридіан-плюс»п.п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є неспроможним, так як спірні господарські операції відбулись до 01.01.2011р., тобто до дати набрання чинності даним актом законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі потрібно провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-плюс" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 31.05.2011р. №0000291540 в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан-плюс» (місцезнаходження - 61100, Україна, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - 31940359) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22.07.2011 р.

Суддя Сліденко А.В.