Рішення

від 08.10.2015 по справі 902/1300/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 жовтня 2015 р. Справа № 902/1300/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Вінницягаз» (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)

до : Науково-виробничого підприємства «Біос» у формі товариства з

обмеженою відповідальністю (вул. П. Осипенко, 18, м. Вінниця, 21050)

про стягнення 9617,71 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В..

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 за довіреністю № 04/15-Д від 30.12.2014 року;

відповідача : ОСОБА_2 керівник.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Науково-виробничого підприємства «Біос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ТП-ПР-В-010932 Кп від 21.12.2013 року в загальному розмірі 9 617,71 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 30.12.2013 року договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ТП-ПР-В-010932 Кп позивачем в період березень-травень 2015 року було поставлено відповідачеві 70 188 куб.м. природного газу загальною вартістю 8 202,71 грн.. За умовами п. 4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений Споживачем не пізніше, ніж за 10 календарних днів від початку місяця поставки газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не провів розрахунків за поставлений природний газ, і за ним рахується заборгованість в розмірі 8 202,71 грн..

Неналежне виконання зобов'язань за договором призвело до звернення до суду з даним позовом та нарахування штрафних санкцій обумовлених договором.

Ухвалою суду від 18.09.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1300/15 з призначенням до розгляду в судовому засідання на 08.10.2015 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

Відповідач в поясненнях № 10 від 05.10.2015 року заперечує проти суми боргу та зазначає, що згідно даних підприємства заборгованість складає 7885,37 грн., яка станом на 05.10.2015 року повністю погашена. Крім того наголошує, що позивачем вимогу про сплату боргу направлено на невідому адресу, а саме: вул. Енгельса, 29, м. Вінниця, тоді як юридичною адресою підприємства є: вул. П. Осипенко, 18, м. Вінниця, що унеможливило виконання підприємством згаданої вимоги.

На визначену судом дату з'явилися представники сторін. Представник позивача пояснив, що з моменту порушення провадження у справі відповідачем проведено часткові платежі. Представник відповідача наголошував, що станом на день розгляду справи заборгованість погашена в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (позивач, за договором Постачальник) та Науково-виробничим підприємством «Біос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач, за договором Споживач) укладено договір про постачання природного газу за регульованим тарифом № 2014/ ТП-ПР-В-010932 Кп. (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник протягом 2014 року здійснює Споживачу постачання природного газу (надалі - газ) в обсягах і порядку передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених Оператором, де передає газ Споживачу (п. 2.3. Договору).

Послуги з постачання газу документально оформляються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляються згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до Договору (п. 2.6 Договору).

Постачальник до 5 числа, наступного за звітним за місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника. (п. 2.7 Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком № 2 до Договору. Авансові платежі сплачуються Споживачем Постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого Постачальником обсягу газу на розрахунковий період за 10 (десять) календарних днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому Договором порядку.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє в частині постачання природного газу з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому Сторони мають переоформити Додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін. (п. 10.1. Договору).

Додатковою угодою № 8 від 31.12.2014 року до Договору Сторони прийшли до згоди продовжити дію Договору, в зв'язку з чим пункт 1.1. Договору виклали в наступній редакції: «Постачальник протягом 2014-2015 років здійснює Споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором».

Абзац перший пункту 10.1 Договору викладено в такій редакції: «Цей Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення».

Пунктом 2 Додаткової угоди визначено переоформити Додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на 2015 рік.

Додатковою угодою № 10 від 01.03.2015 року до Договору Сторони виклали пункти 4.2. Договору в новій редакції, де визначили, що вартість 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 11 380,32 грн..

Додатковою угодою № 11 від 01.04.2015 року до Договору Сторони виклали в новій редакції п. 4.2. Договору, де визначили, що вартість 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 9 717,00 грн..

Судом встановлено, що позивачем в період березень-травень 2015 року поставлено відповідачеві природний газ в обсязі 70 188 куб.м. на загальну суму 8 202,71 грн. що стверджується двохсторонніми актами подачі-приймання та реалізації газу за березень-травень 2015 року. (а.с. 19-21)

Матеріали справи, зокрема копії квитанцій, свідчать, що відповідачем в період вересень, жовтень 2015 року перераховано на рахунок позивача 8 202,73 грн., чим повністю сплачено вартість поставленого природного газу в повному обсязі. При цьому платежі проведено з порушення строків, визначених Договором. (а.с. 48, 49, 60).

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість за Договором відсутня. Вказана обставина підтверджується також представником позивача при розгляді справи.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зміст договору, взяті в ньому зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються ст. 712 ЦК України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлений природний газ, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, зважаючи на погашення відповідачем заборгованості за Договором, провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 8 202,71 грн. слід припинити за правилами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 1 348,00 грн. пені за період з 08.06.2015 року по 15.09.2015 року та 67,00 грн. суму трьох відсотків річних за період з 08.06.2015 року по 15.09.2015 року.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

При перевірці за допомогою системи «Ліга Закон» розрахунку трьох відсотків річних судом виявлено помилку в бік заниження, оскільки розмір річних, за визначений в розрахунку період, становить 67,42 грн.. При цьому задоволенню підлягає сума трьох відсотків річних в розмірі 67,00 грн., в межах заявлених вимог. Також судом виявлено помилку в розрахунку пені. Так, за визначений в розрахунку період сума пені становить 1322,77 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 1348,00 грн.. За таких обставин, пеня в розмірі 25,23 грн. заявлено безпідставно.

Разом з тим, відповідач у клопотанні б/н. від 08.10.2015 року просив суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 50%. При цьому останній посилався на складний матеріальний стан в якому опинилось підприємство.

Представник позивача заперечував проти зменшення розміру пені.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)В» від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України.

Враховуючи, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, суд, приймаючи рішення про зменшення розміру пені, бере до уваги незначний строк прострочення виконання зобов'язання відповідачем, проведення повних розрахунків за поставлений природний газ та фінансовий стан сторін.

Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов'язковість виконання зобов'язань та баланс інтересів сторін . Також суд зауважує, що стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню на 50% та стягує з відповідача пеню в розмірі 661,39 грн..

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування вимог позивача щодо стягнення пені та трьох відсотків річних. Заперечення останнього щодо направлення вимоги про сплату боргу не на його адресу не звільняє останнього від виконання зобов'язань за Договором.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково з розподялом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-виробничого підприємства «Біос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. П. Осипенко, 18, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 13332057) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649) 67 (шістдесят сім) грн. 00 коп. - 3% річних; 661 (шістсот шістдесят одну) грн. 39 коп. - пені та 1 822 (одну тисячу вісімсот двадцять дві) грн. 21 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 8 202,71 грн. боргу припинити.

4. В позові в частині стягнення 686,62 грн. пені відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 жовтня 2015 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи