Рішення

від 05.10.2015 по справі 904/7706/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.10.15р. Справа № 904/7706/15 За позовом публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХБУДПРОМ", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача концерн "Стальпромбуд" (50006, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Цимлянська, буд.3; ідентифікаційний код 32098749)

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудпром", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) в якій просить суд:

Звернути стягнення на предмет іпотеки:

комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Акціонерна, будинок 7д (сім д), який складається з: склади (літ. А-1) площею забудови 1483,4 кв.м., загальною площею 1048,3 кв.м., склади (літ. Б-1) площею забудови 1513,3 кв.м., загальною площею 1045,5 кв.м., склади УВТК (літ Ж-1) площею забудови 374,5 кв.м. загальною площею 313,3 кв.м., навіс (літ. Г) площею забудови 277,1 кв.м., навіс (літ. Д) площею забудови 523 кв.м., навіс (літ. Е) площею забудови 277,1 кв.м, забори 1-6, І майданчик площею 1599,0 кв.м, II майданчик мостового крану площею 3483 кв.м., III замощення.

шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «БАНК КАМБІО» (код ЄДРПОУ 26549700) права власності на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості Концерну «СТАЛЬПРОМБУД» (код ЄДРПОУ 32098749) (яка виникла на підставі Кредитного договору №18/08-2013 від 13.08.2013 року) і становить 4553811,87грн. (Чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят три тисячі вісімсот одинадцять гривень 87 копійок), з яких:

- 4000000,00грн. (Чотири мільйони гривень 00 копійок) заборгованість по кредиту;

- 15780,82грн. (П'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 82 копійки) поточна заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами;

- 476054,75грн. (Чотириста сімдесят шість тисяч п'ятдесят чотири гривні 75 копійок) прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами;

- 61976,30грн. (Шістдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість гривень 30 копійок) пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 04/3541 від 24.06.2015р. ухвалою суду від 28.08.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 17.09.2015р.

Ухвалою від 28.08.2015р. господарським судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено до концерн "Стальпромбуд" (50006, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Цимлянська, буд.3; ідентифікаційний код 32098749).

10.09.2015р. (п'ятниця) за допомогою електронної пошти через канцелярію суду отримано клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.09.2015р. через канцелярію суду отримано клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Враховуючи, що по 10.09.2015р. (п'ятниця) суддя Петренко Ігор Васильович перебував у відпустці клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції господарський суд оглянув 14.09.2015р. (понеділок).

Частиною 3 статті 74 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання . Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Враховуючи, що судове засідання призначено на 17.09.2015р. господарський суд не мав можливості призначити судове засідання в режимі відеоконференції з метою недопущення порушення вимог Господарського процесуального кодексу України.

Суд розгляд справи відкладав з 17.09.2015р. на 05.10.2015р.

30.09.2015р. через канцелярію суду отримано клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Враховуючи, що судове засідання призначено на 05.10.2015р., господарський суд встановив, що клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції подано з порушенням вимог частини 2 статті 74 1 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим господарський суд не мав можливості призначити судове засідання в режимі відеоконференції з метою недопущення порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, про що винесено ухвалу від 30.09.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 29.09.2015р. з відміткою представника позивача на прізвище Коваль про отримання ухвали суду 25.09.2015р.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 05.10.2015р. з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 05.10.2015р. з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

05.10.2015р. повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке надійшло електронною поштою.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, письмові пояснення по суті позовних вимог не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 05.10.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2013р. між публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (далі по тексту - позивач, кредитор, банк) та концерном "Стальпромбуд" (далі по тексту - третя особа, позичальник) укладено кредитний договір (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого кредитор/банк зобов'язується надати грошові кошти (далі по тексту - кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2 договору визначено, що сума кредиту складає 4000000,00грн.

Дата видачі кредиту 13.08.2013р. (пункт 1.3 договору).

Дата повернення кредиту 30.11.2015р. (пункт 1.4 договору).

Проценти за користування кредитом 24% (пункт 1.5 договору).

Цільове призначення кредиту ведення фінансово-господарської діяльності та поповнення обігових коштів (пункт 1.6 договору).

Порядок повернення кредиту:

- строк повернення кредиту - 30.11.2015р.;

- сума повернення кредиту (в валюті кредиту) - 4000000,00грн.;

- залишок заборгованості за кредитом (в валюті кредиту) - 0,00грн. (пункт 1.7 договору).

Зобов'язання за договором забезпечуються, зокрема:

- комплексом будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Акціонерна, будинок 7д (сім д), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1 згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №62313 на суму 2954149,00грн. (пункт 1.8 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, у валюті кредиту, на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту.

Для кредитування в національній валюті.

Кількість днів для розрахунку процентів визначається за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці та у році).

Нарахування процентів здійснюється щомісячно за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число включно поточного календарного місяця та в день повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту. У разі користування кредитом протягом одного дня (кредит отримано та повернуто протягом одного дня), нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється як за один день.

Пунктом 2.4 договору визначено, що позичальник сплачує нараховані проценти у валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту.

Якщо день повернення кредиту припадає на вихідний чи святковий день, то така сплата або таке повернення проводиться наступного робочого дня.

Пунктом 2.5 договору визначено, що кредит може бути достроково повернений позичальником повністю або частково зі сплатою процентів за фактичний строк користування кредитом за умови повідомлення про це банку не пізніше, ніж за десять робочих днів до дня повернення кредиту.

Пунктом 4.1 договору визначено, що за порушення строків повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

На виконання умов укладеного між позивачем та третьою особою договору позивач надав кредит у розмірі 4000000,00грн на ведення фінансово-господарської діяльності та поповнення обігових коштів, зі сплатою за користування кредитом 24,00% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 30.11.2015р.

В свою чергу, третьою особою доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надано. Крім того, третя особа не скористалася наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростовано.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у третьої особи наявна заборгованість перед позивачем за кредитним договором у розмірі 4553811,87грн., з яких:

- 4000000,00грн. заборгованість по кредиту;

- 15780,82грн. поточна заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами;

- 476054,75грн. прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами;

- 61976,30грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

Факт отримання третьою особою кредиту підтверджується матеріалами справи, а саме випискою з особового рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

Зобов'язання третьої особи з повернення кредитних коштів передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення договору, строк повернення кредиту є таким, що настав.

Доказів повернення кредитних коштів на час розгляду справи не надано, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростовано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.47 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно частини 2 ст.1048 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно частини 1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Нормами ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника (третьої особи) по кредитному договору між позивачем (далі по тексту - позивач, кредитор, банк, іпотекодержатель) та відповідачем (далі по тексту - відповідач, іпотекодавець) 13.08.2013р. укладено договір наступної іпотеки №18/08-2013-1 (далі по тексту - договір наступної іпотеки), відповідно до пункту 1.1 умов якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, саме комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Акціонерна, будинок 7д (сім д), який складається з: склади (літ. А-1) площею забудови 1483,4 кв.м., загальною площею 1048,3 кв.м., склади (літ. Б-1) площею забудови 1513,3 кв.м., загальною площею 1045,5 кв.м., склади УВТК (літ Ж-1) площею забудови 374,5 кв.м. загальною площею 313,3 кв.м., навіс (літ. Г) площею забудови 277,1 кв.м., навіс (літ. Д) площею забудови 523 кв.м., навіс (літ. Е) площею забудови 277,1 кв.м, забори 1-6, І майданчик площею 1599,0 кв.м, II майданчик мостового крану площею 3483 кв.м., III замощення.

Предмет іпотеки належить іпотекодержателю на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2007р. справа №8/448-07, відповідно до якого визнано право власності на нерухоме майно за відповідачем, зареєстрованого в комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" від 11.02.2008р., записано в реєстрову книгу 15Н-566 за номером 7366, реєстраційний номер 22073402 - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17686434 від 11.02.2008р.

Право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 18.01.2013р. Державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_1, витяг з Державного реєстру права на нерухоме майно про реєстрацію права власності №623013, реєстраційний номер майна НОМЕР_1.

Земельна ділянка, площею 2,3309га, яка знаходиться на вул.Акціонерній, 7-д у Довгинцівському районі м.Кривого Рогу, на якій розташований предмет іпотеки, орендується іпотекодавцем згідно договору оренди земельної ділянки №2013318 від 12.08.2013р, укладеного між Криворізькою міською радою та відповідачем, кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:03:508:0039, цільове призначення землі - для розміщення комплексу будівель та споруд (склади, гараж, навіс, майданчики).

Предмет іпотеки передається в іпотеку відповідно до цього договору разом з усіма його невідокремлюваними приналежностями та поліпшеннями, у тому числі тими, що будуть здійснені після укладення цього договору.

Пунктом 1.2 договору наступної іпотеки визначено, що загальна вартість предмету іпотеки на момент укладання цього договору згідно з Звітом про оцінку майна, складеним суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_2 податковий номер НОМЕР_2 від 12.07.2013р., ринкова вартість комплексу будівель та споруд, що надаються в іпотеку за цим договором, складає 2954149,00грн.

Вартість предмета іпотеки на момент укладання цього договору не враховується при визначенні ціни предмета іпотеки у майбутньому, у тому числі - під час звернення стягнення на нього іпотекодержателем, якщо інше не передбачено цим договором та/або кредитним договором.

Під кредитним договором в цьому договорі розуміють Кредитний договір №18/08-2013р. від 13.08.2013р., укладений між позивачем та третьою особою. Строк дії кредитного договору до 30.11.2015р. включно.

Пунктом 2.1 договору наступної іпотеки визначено, що іпотека відповідно до цього договору забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з Кредитного договору №18/08-2013 від 13.08.2013р., укладеного між іпотекодержателем та позичальником (з урахуванням усіх можливих змін та/або доповнень, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з додаткових угод до Кредитного договору №18/08-2013 від 13.08.2013р.), в тому числі, але не виключно, зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати штрафних санкцій (неустойку, штрафу, пені) в строки та випадках, передбачених кредитним договором.

Пунктом 7.1 договору визначено, що іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у наступних випадках:

- у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань, що забезпечені іпотекою згідно з умовами цього договору, та в інших випадках, передбачених кредитним договором;

- у разі порушення іпотекодавцем всіх або окремих засвідчень і гарантій, вказаних у статті 3 цього договору, та/або у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем всіх або окремих обов'язків, встановлених цим договором.

За вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 7.3 договору), зокрема за рішенням суду у встановленому законодавством порядку (підпункт 7.3.1 договору).

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або іпотечне застереження, що міститься у пункті 7.4 цього договору (підпункт 7.3.3 договору).

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися у позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Іпотекодержатель зобов'язаний не менше ніж, за тридцять календарних днів до прийняття предмету іпотеки у власність письмово повідомити іпотекодавця про своє рішення. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, в Бюро технічної інвентаризації є цей договір іпотеки з відповідним застереженням.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих.№22/828 від 01 квітня 2015 року, яку відповідач отримав 27 квітня 2015року, а третя особа 27 квітня 2015 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, описи вкладень у цінні листи та фіскальні чеки, однак вимоги позивача залишено без відповіді та задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Положеннями ст. 33 Закону України В«Про іпотекуВ» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 37 Закону України В«Про іпотекуВ» передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В свою чергу ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Початкова ціна предмета іпотеки не береться до уваги судом у разі заявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього, оскільки згідно із ч. 3 ст. 37 Закону N 898-IV іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. (Лист Верховного Суду України від 01.02.2015р. "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна").

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. (стаття 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частина 12 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

Отже, господарський суд погоджується з позицією позивача, що момент набрання законної сили судовим рішенням та момент виникнення права власності на майно не є тотожними поняттями.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 73080,00грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись положеннями Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 509, 525, 526, 530, 575, 589, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Звернути стягнення на предмет іпотеки:

комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Акціонерна, будинок 7д (сім д), який складається з: склади (літ. А-1) площею забудови 1483,4 кв.м., загальною площею 1048,3 кв.м., склади (літ. Б-1) площею забудови 1513,3 кв.м., загальною площею 1045,5 кв.м., склади УВТК (літ Ж-1) площею забудови 374,5 кв.м. загальною площею 313,3 кв.м., навіс (літ. Г) площею забудови 277,1 кв.м., навіс (літ. Д) площею забудови 523 кв.м., навіс (літ. Е) площею забудови 277,1 кв.м, забори 1-6, І майданчик площею 1599,0 кв.м, II майданчик мостового крану площею 3483 кв.м., III замощення.

шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «БАНК КАМБІО» (01001, м.Київ, вул.Заньковецької/Станіславського, 3/1; ідентифікаційний код 26549700) права власності на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості Концерну «СТАЛЬПРОМБУД» (50006, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Цимлянська, буд.3; ідентифікаційний код 32098749) (яка виникла на підставі Кредитного договору №18/08-2013 від 13.08.2013 року) і становить 4553811,87грн. (Чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят три тисячі вісімсот одинадцять гривень 87 копійок), з яких:

- 4000000,00грн. (Чотири мільйони гривень 00 копійок) заборгованість по кредиту;

- 15780,82грн. (П'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 82 копійки) поточна заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами;

- 476054,75грн. (Чотириста сімдесят шість тисяч п'ятдесят чотири гривні 75 копійок) прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами;

- 61976,30грн. (Шістдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість гривень 30 копійок) пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудпром" (50006, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Цимлянська, буд.3Б ідентифікаційний код 30949544) в дохід державного бюджету в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області у відділенні банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (49027, м.Дніпропетровськ, пл.Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269; р/р 31214206783005; МФО 805012; КБКД 22030001; призначення платежу (необхідно вказати): судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891 та пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору (ст. 4 Закону України „Про судовий збірВ» ) 73080,00грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.10.2015 року

Суддя ОСОБА_3