Рішення

від 17.09.2015 по справі 910/17034/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015Справа №910/17034/15

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові інвестиції»

про стягнення 27685,52 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача: Данілова Н.Н. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові інвестиції» про стягнення заборгованості в сумі 27685,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2051 від 01.10.2009, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем комунальних послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 14290,40 грн. заборгованості, 10706,27 грн. пені, 108,89 грн. 3% річних та 2579,96 грн. інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 01.10.2009 між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - позивач, теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансові інвестиції» (далі - відповідач, споживач) укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2051 (далі - договір), згідно з умовами якого теплопостачальна організація зобов'язалася поставити теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення і гарячого водопостачання приміщень споживача до межі розподілу будівлі офісного приміщення по Київському шосе, 48, у м. Полтаві.

Згідно з п.п. 5, 6 договору, теплопостачальна організація зобов'язалася забезпечити безперебійне постачання теплом та гарячою водою споживача; на абонентських вводах будівель і споруд споживача забезпечити необхідну кількість та якість води від мережі на опалення, необхідний наявний напір теплоносія на вводі в будівлю, контроль за використанням теплової енергії споживача.

У відповідності до п. 13 договору, оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом.

На момент укладення договору, відповідно до діючих тарифів, оплата за місяць за опалення приміщення, площею 93,6 кв.м., складає 1130,69 грн., включно з ПДВ; оплата за підігрів 1 куб.м. води для споживачів 3 групи протягом року - 29,64 грн., включно з ПДВ.

Всі розрахунки по договору проводяться на підставі рахунку, виписаного теплопостачальною організацією споживачу (п. 17 договору).

Відповідно до п. 18 договору, споживач зобов'язався сплачувати за теплову енергію до 30 числа звітного місяця. У випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від сплачених платежів, розрахунки враховуються в оплату наступного місяця за розрахунком.

Додатковою угодою № 3 від 20.10.2011 сторони внесли зміни до договору в частині визначення порядку здійснення розрахунків за договором.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору в період з 01.06.2014 по 30.04.2015 ним надані послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 14290,40 грн., однак відповідач спожиті послуги не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у зазначеному розмірі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як встановлено судом, за період з 01.06.2014 по 30.04.2015 позивачем надані послуги відповідачеві з постачання теплової енергії на загальну суму 14290,40 грн.

Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату за вказаний період.

Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем не підписані, проте вмотивованої письмової відмови від їх підписання відповідачем не надано, у зв'язку з чим акти приймання-передачі теплової енергії вважаються підписаними відповідачем (п. 17 договору).

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.06.2014 по 30.04.2015, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед теплопостачальною організацією за спожиту теплову енергію у розмірі 14290,40 грн.

Доказів погашення заборгованості сторонами не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10706,27 грн. пені, 108,89 грн. 3% річних та 2579,96 грн. інфляційних.

За приписами ст. 610 УК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 18 договору за несвоєчасну оплату послуг передбачено пеню в розмірі 1% за кожен день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» № 686-ХІ від 20.05.1999.

Крім того, положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, суд вважає за належне задовольнити вимоги позивача в частині стягнення зазначених сум.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові інвестиції» (01024, м. Київ, вул. М. Грушевського, 34/1; ідентифікаційний код 32664478) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2-А; ідентифікаційний код 03338030) 14290 (чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто) грн. 40 коп. заборгованості, 10706 (десять тисяч сімсот шість) грн. 27 коп. пені, 108 (сто вісім) грн. 89 коп. 3% річних, 2579 (двi тисячi п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 96 коп. інфляційних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Я.В. Маринченко