Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/18052/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/18052/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДИНГ" про стягнення 16 228,14 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Бондаренко М.О. дов. №б/н від 20.04.2015 р. від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (надалі - «ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДИНГ" (надалі - «ТОВ «ЯППІ ТРЕЙДИНГ») про стягнення 16 228,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №113879 К від 22.05.2014 позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8 552,58 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 715,60 грн. та 10% річних у розмірі 630,31 грн. та інфляційних у розмірі 4 329,65 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 порушено провадження у справі №910/18052/15 та призначено розгляд вказаної справи на 02.09.2015.

26.08.2015 р. позивач через відділ діловодства подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 897,73 грн., з яких: 8 552,58 грн. - основний орг., 4 185,63 грн. - інфляційні, 609,77 грн. - проценти за користування коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 розгляд справи відкладено до 14.09.2015 у зв'язку із неявкою представників відповідача.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно абз.1 п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

За таких обставин, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 14 897,73 грн., з яких: 8 552,58 грн. - основний орг., 4 185,63 грн. - інфляційні, 609,77 грн. - проценти за користування коштами.

В судове засідання 14.09.20105 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав з урахування заяви про зменшення позовних вимог повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2015 р. між ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» (постачальник) та ТОВ «ЯППІ ТРЕЙДИНГ» (покупець) було укладено договір поставки №113876 К (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар згідно з накладними, а покупець зобов'язаний прийняти цей товар та сплатити його вартість в строки, передбачені даним Договором.

За змістом п.п. 1.2, 1.3 Договору ціна, кількість, асортимент товару відображені в накладних на товар, визнані специфікаціями та є невід'ємною частиною даного Договору. Найменування товару: коньячна та винна продукція вітчизняних та зарубіжних виробників.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна на поставлений товар по даному Договору є договірною та вказується в накладній на кожну партію товару. Загальна вартість Договору складається із суми всіх товарів, отриманих за накладними.

Згідно з п. 2.2 Договору в ціну товару включається: фактична вартість товару, податок на додану вартість, витрати по підготовці, пакування, вантажно-розвантажні роботи та транспортну доставку на територію покупця.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Договору покупець здійснює оплату за переданий товар не пізніше 21 (двадцять один) календарних дні з моменту його поставки. Покупець повинен здійснити кінцевий розрахунок з постачальником у відповідності з п. 2.2 Договору, не пізніше 21 (двадцять один) дні з моменту поставки товару.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 8 552,58 грн., що підтверджується видатковими накладними у період з 20.09.2014 по 01.10.2014.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 8 552,58 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними №93123 від 20.09.2014, №9128 від 20.09.2014, №93390 від 24.09.2014, №93877 від 01.10.2014, №93878 від 01.10.2014, №93880 від 001.10.2014, №93879 від 01.10.2014,) підтверджується передача відповідачу товару згідно умов Договору на суму 8 552,58 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п.п.2.2, 2.3 Договору, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 8 552,58 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 8 552,58 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Яппі Трейдинг» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» про стягнення з ТОВ «Яппі Трейдинг» заборгованості у розмірі 8 552,58 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 594,75 грн. та 10% річних у розмірі 609,77 грн., інфляційних у розмірі 4 185,63 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по кожній накладній окремо.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної і/або неповної сплати товару у відповідності з п.п. 2.2, 2.3 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який вона нараховується, та нарахованої на загальну суму заборгованості за несплачений товар за кожний календарний день прос рочки платежу. Пеня сплачується на підставі виставленого постачальником рахунку поточному місяці за попередній.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони погодили п. 4.2 Договору інший розмір річних (10%) ніж передбачено законодавством.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 594,75 грн., інфляційних у розмірі 4 185,63 грн. та 10% річних у розмірі 609,77 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Яппі Трейдинг» на користь ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» заборгованості у розмірі 8 552,58 грн., пені у розмірі 1 594,75 грн., інфляційних у розмірі 4 185,63 грн. та 10% річних у розмірі 609,77 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яппі Трейдинг» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф. 43; ідентифікаційний код 37265690) на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. М. Малиновського, 14-А; ідентифікаційний код 35112619) заборгованість у розмірі 8 552,58 грн.., пеню у розмірі 1 594,75 грн., інфляційних у розмірі 4 185,63 грн. та 10% річних у розмірі 609,77 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 12.10.2015 р.

Суддя А.В. Яковенко