Рішення

від 14.09.2015 по справі 910/18115/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/18115/15

За позовом Przedsiebiorstwo wielobranzowe Lukasz Kurzak (Багатогалузеве підприємство Лукаш Кужак) доТовариства з обмеженою відповідальністю "БЮРО ОСОБИСТИХ РІШЕНЬ" про стягнення 1 800 євро, що еквівалентно 43 470 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -не з'явився від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Przedsiebiorstwo wielobranzowe Lukasz Kurzak (Багатогалузеве підприємство Лукаш Кужак) (надалі - "Підприємство") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЮРО ОСОБИСТИХ РІШЕНЬ" (надалі - "Товариство") про стягнення 1 800 євро, що еквівалентно 43 470 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору-заявок від 11-12-2014 від 11.12.2014 р. позивач надав транспортні послуги по перевезенню вантажу, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті здійсненого перевезення не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 800 євро, що еквівалентно 43 470 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 порушено провадження у справі №910/18115/15 та призначено розгляд вказаної справи на 02.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 розгляд справи відкладено до 14.09.2015 у зв'язку із неявкою представників сторін.

Представник сторін у судове засідання 14.09.20105 не з'явилися, позивач через відділ діловодства подав документи на виконання вимог ухвали суду, проте відповідач витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд сторони не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа, повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2014 між Підприємством та Товариством було укладено договір-заявку на перевезення вантажів (надалі - "Договори-заявки"), відповідно до яких позивач зобов'язався здійснити перевезення трансформатори за маршрутом Італія - Польща.

Відповідно до умов Договору-заявки загальна вартість перевезення становить 1800,00 євро, а оплата проводиться через 7 днів після надходження оригіналів документів.

На виконання умов Договору-заявки, позивач здійснив перевезення вантажу на загальну вартість 1 800,00 євро, що підтверджується товарно-транспортною накладною №CMR7317815 від 15.12.2014 р.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було направлено на адресу відповідача оригінал рахунку на оплату №00422/2014 від 115.12.2014 р.

04.02.2015 Підприємством було направлено на адресу Товариства досудову вимогу, відповідно до якої позивач вимагав оплатити вартість здійсненого перевезення у розмірі 1 800,00 євро.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 800,00 євро.

За приписами п.1 Роз'яснення №04-5/608 від 31.05.2002 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право", в преамбулі якого визначено, що цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Так, за змістом п.п. 1, 7 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України чи у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" також визначено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

При цьому, за змістом ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відтак, враховуючи, що відповідач є особою, яка зобов'язана оплатити послуги за договором - заявкою, а місцезнаходження відповідача є територія України, дана справа підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача.

Договори-заявки є договорами перевезення вантажів, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Матеріалами справи (товарно-транспортна накладна) підтверджується здійснення позивачем на підставі Договору-заявки перевезення вантажу на загальну вартість 1800,00 євро.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Вартість наданих послуг по перевезенню вантажів погоджена сторонами в Договорі-заявці і становить 1 800,00 євро.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору-заявки розрахунок за здійснені перевезення вантажу проводиться відповідачем на протязі 7 днів з моменту отримання оригіналів документів, що підтверджують здійснені перевезення.

Позивачем, як на підтвердження виконання перевезень вантажів за Договором-заявки на загальну суму 1 800,00 євро. було направлено на адресу відповідача оригінал рахунку на оплату.

Суд відзначає, що будь-яких претензій щодо здійсненого перевезення вантажу відповідачем не заявлялося, навіть і після направлення позивачем претензії щодо оплати наданих послуг.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та Договору-заявки відповідач був зобов'язаний повністю розрахуватися за здійснене позивачем перевезення вантажів в строк до 22.12.2014 р. (у розмір 1 800,00 євро).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 1 800,00 євро на підставі Договору-заявки за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 1 800,00 євро є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг перекладача у розмірі 735,00 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Матеріали справи містять переклади документів з польської мови, вартість надання послуг перекладача становить 735,00 грн., що підтверджується товарним чеком №150 від 10.07.2015, а відтак з урахуванням приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України суд задовольняє вимогу позивача щодо відшкодування судових витрат з покладенням на відповідача витрат у розмірі 735,00 грн., пов'язаних з послугами перекладача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Przedsiebiorstwo wielobranzowe Lukasz Kurzak (Багатогалузеве підприємство Лукаш Кужак) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро особистих рішень" (02105, м. Київ, просп.. Воз'єднання, буд. 2/1; ідентифікаційний код 38408527) на користь Przedsiebiorstwo wielobranzowe Lukasz Kurzak (Багатогалузеве підприємство Лукаш Кужак) (Польща, 42-350 Козеглови, Женушів, вул Спулдзєльча, 23; ідентифікаційний код 5771854493) основний борг у розмірі 1 800,00 євро, судові витрати пов'язані з оплатою послуг перекладача у розмірі 735,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 12.10.2015 р.

Cуддя А.В.Яковенко