Рішення

від 02.09.2015 по справі 910/15203/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015Справа №910/15203/15

За позовомПриватного підприємства-фірми "АвтоТрансКом" доТовариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АР-СВІТ ЛОГІСТИКА" про стягнення 8 412,84 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача Медведчук Д.П. дов. № б/н від 05.01.15 р. від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство-фірми "АвтоТрансКом" (надалі - "Підприємство") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АР-СВІТ ЛОГІСТИКА" (надалі - "Товариство") про стягнення 8 412,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ти, що на виконання умов договору-заявки №04/04/12 від 04.09.2014 р. позивач надав послуги по перевезенню вантажу, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 300,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2 950,00 грн. та 3% річних у розмірі 162,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/15203/15 та призначено розгляд вказаної справи на 27.07.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 р. продовжено процесуальний строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 02.09.2015 р.

В судове засідання 02.09.2015 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, подав заяву про стягнення судових витрат.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №32305728 від 22.10.2010 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа, повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2014 р. між Підприємством (перевізник) та Товариством (замовник) укладено договір на перевезення автомобільним транспортом №04/04/12 (надалі - "Договір").

За змістом п. 1.1 Договору перевізник зобов'язується організувати автоперевезення від свого імені та за рахунок замовника за маршрутом: м. Київ - м. Маріуполь (Донецька обл.).

Відповідно до п.п. 3, 4 Договору дата та час завантаження 05.09.2014 р., строк поставки 08.09.2014 р.

Положеннями п.13 Договору встановлено, що вартість перевезення 7 300,00 грн.

Особливими умовами договору визначено, що дана заявка має силу Договору на разове перевезення.

Положеннями Заявок сторонами було погоджено вартість послуг по перевезенню вантажів та терміни їх виконання.

На виконання умов Договору 08.09.2014 р. позивач надав, а відповідач прийняв транспортні послуги по маршруту: м. Київ - м. Маріуполь (Донецька обл.) на суму 7 300,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актом надання послуг №8 від 08.08.2014р. та товарно-транспортними накладними №211004 та №281005.

Відповідач частково сплатив надані послуги з перевезення у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 5 300,00 грн.

Договір є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи (акти надання послуг) підтверджується надання позивачем на підставі Договору послуг по перевезенню вантажів та прийняття їх відповідачем. Надання таких послуг також підтверджується товарно-транспортними накладними.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Загальна вартість наданих послуг по перевезенню вантажу погоджена сторонами в заявці та акту надання послуг у розмірі 7 300,00 грн.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору розрахунок за надані послуги по перевезенню вантажів проводяться відповідачем по оригіналам 3 банківських днів.

Суд відзначає, що акт надання послуг, який містить посилання на Договір підписаний повноважним представником та скріплений печаткою відповідача, а будь-яких претензій щодо здійснених перевезень вантажів (наданих послуг) відповідачем не заявлялося.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Договору та послань позивача в позовній заяві щодо строку отримання оригіналів документів (15.10.2014 р.) відповідач був зобов'язаний розраховуватися за надані позивачем послуги по перевезенню вантажів до 20.10.2014 р.

Відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 2 000,00 грн., таким чином розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 5 300,00 грн. (7 300,00 грн. - 2 000,00 грн.)

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 5 300,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажів.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 5 300,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2 950,00 грн. та 3% річних у розмірі 162,84 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2 950,00 грн. та 3% річних у розмірі 162,84 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 5 300,00 грн., інфляційних у розмірі 2 950,00 грн. та 3% річних у розмірі 162,84 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат, пов'язаних з явкою представника в судові засідання, у розмірі 563,60 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Із матеріалів справи (ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 р. та 27.07.2015 р.) вбачається, що явка представників сторін визнавалася обов'язковою, а відтак з урахуванням приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" суд задовольняє вимогу позивача щодо відшкодування судових витрат з покладенням на відповідача витрат у розмірі у розмірі 563,60 грн., пов'язаних з явкою представника позивача на судові засідання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства-фірми "АвтоТрансКом" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «АР-СВІТ Логістика» (04210, м. Київ, пл. Дружби Народів, 2-А, кв. 98; ідентифікаційний код 38002753) на користь Приватного підприємства-фірми "АвтоТрансКом" (33024, м. Рівне, вул. Вербова, 43, кв. 4; ідентифікаційний код 32881174) борг у розмірі 5 300,00 грн. інфляційних у розмірі 2 950,00 грн., 3% річних у розмірі 162,84 грн.,судові витрати повязаня з явкою представника позивача в судові засідання у розмірі 563,60 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 25.09.2015 р.

Cуддя А.В.Яковенко