Рішення

від 02.10.2015 по справі 910/20391/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2015Справа №910/20391/15

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного підприємства "Пономарьов"

до відповідача Приватного підприємства "Драйв-Т"

про стягнення 16 555,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пономарьов М.М. - адвокат;

від відповідача: не з'явився;

За клопотанням позивача, з метою з'ясування фактичних обставин справи, дослідження додаткових доказів, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Пономарьов" звернулося до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного підприємства "Драйв-Т" про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 12 000 грн., трьох процентів річних у сумі 205,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 350 грн. відповідно до договору від 10.02.2015 № 2741.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття до судового засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

До прийняття рішення по справі позивачем заявлено клопотання згідно вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що обліковуються на рахунках у банківських установах, в розмірі ціни позову.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Згідно з абз. 3 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Абзацом 3 п. 3 даної постанови пленуму адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Позивачем не достатньо обґрунтовано доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може вплинути на діяльність його підприємства, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За таких обставин у задоволенні заяви Приватного підприємства "Пономарьов" щодо забезпечення позову слід відмовити.

Представник позивача наполягає на заявлених позовних вимогах, усно клопоче про витребування додаткових доказів у Державній податковій інспекції Святошинського району ГУ Міндоходів у м. Києві реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період з лютого по квітень 2015 року разом з деклараціями з податку на додану вартість, які подавалися до податкових органів Приватним підприємством "Драйв-Т".

У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Крім того, відповідне клопотання має заявлятися (подаватися) в письмовій формі.

Оскільки таке клопотання заявлено усно та взагалі не обґрунтовано неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази, судом відмовлено у задоволенні даного клопотання.

Позов мотивовано тим, що 10.02.2015 між Приватним підприємством "Пономарьов", далі Перевізник, та Приватним підприємством "Драйв-Т", далі Експедитор, було укладено договір № 2741 на перевезення вантажу за маршрутом Україна (Боярка) - Росія (Москва). Істотні умови перевезення сторони погодили шляхом підписання заявки від 10.02.2015 № 2741, якою було визначено, що датою завантаження товару є 10-11.02.2015, вартість перевезення 14 000 грн., умови оплати 30 днів по оригіналам документів. Крім того, сторони узгодили, що за понаднормативний простій, що визначається на підставі даного договору, за кожні 24 години експедитор сплачує штраф у розмірі 400 грн.

На виконання умов договору перевезення та у відповідності до заявки відповідача, позивач виконав перевезення за маршрутом Україна (Боярка) - Росія (Москва), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 11.02.2015 № 154593 та актом надання послуг від 18.02.2015 № ОУ-0000019 на суму 14 000 грн. Позивачем було складено податкову накладну від 18.02.2015 № 19.

Сторони підписали заяву від 03.03.2015 № 2761, якою домовилися про чергове виконання позивачем перевезення за замовленням відповідача, визначивши, що датою завантаження є 05.03.2015, вартість перевезення 12 000 грн., умови оплати 10-15 банківських днів по оригіналам документів.

На виконання умов договору перевезення та у відповідності до заявки відповідача, позивач виконав перевезення за маршрутом Україна (Боярка) - Росія (Москва), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 06.03.2015 № 154645. Позивачем було складено податкову накладну від 11.03.2015 № 31. Акт надання послуг позивач направив відповідачу, однак останнім не підписаний.

Позивач стверджує, що за надані йому послуги відповідач розрахувався частково, сплатив 22.05.2015 - 1 000 грн. та 18.06.2015 - 13 400 грн., що підтверджується виписками банку по поточному рахунку позивача. У зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворився борг у сумі 12 000 грн., який останній і намагається стягнути.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних у сумі 205,58 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 350 грн.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Частиною 3 даної статті визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В силу частини 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач надав суду виписку по особовому рахунку за 01.10.2015 з якого вбачається перерахування відповідачем на адресу позивача суми основної заборгованості в розмірі 12 000 грн.

Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Судом з'ясовано, що звернення з позовом відбулося 07.08.2015, про що свідчить вхідний штамп канцелярії господарського суду міста Києва. Відповідно до вимог статті 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Таким чином, погашення відповідачем 01.10.2015 основного боргу в сумі 12 000 грн. відбулося після зверненням позивача з позовом, а тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 12 000 грн., слід припинити за ознаками частини першої пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки мало місце прострочення оплати послуг за договором перевезення, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 205,58 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 350 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. покладаються на відповідача у справі - Приватне підприємство "Драйв-Т", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.10.2015, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 599, 625, 629, 909 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 231, 232, 275 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 66, 67, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Пономарьов" до Приватного підприємства "Драйв-Т" щодо стягнення з останнього основного боргу в розмірі 12 000 грн. припинити.

2. Позовні вимоги Приватного підприємства "Пономарьов" до Приватного підприємства "Драйв-Т" задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Драйв-Т", 03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 7, код ЄДРПОУ 34585699, на користь:

- Приватного підприємства "Пономарьов", 02140, м. Київ, вул. Б.Гмирі, буд. 3, кв. 11, код ЄДРПОУ 31987617, три проценти річних у сумі 205,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 350 грн. та судовий збір у розмірі 1 827 грн. видавши наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 07.10.2015 року

Суддя Ю.О.Підченко