ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.09.2015Справа №910/21216/15
за позовом Херсонського обласного центра зайнятості
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім плюс дім"
про розірвання договору будівельного підряду та стягнення 325 703,99 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: Шарко В.В. (дов.№12-13-340/0-15 від 29.01.2015)
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Херсонський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім плюс дім» про розірвання договору будівельного підряду та стягнення 325703,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем у повному обсязі проавансованих позивачем підрядних робіт за Договором №115 від 24.11.2014, у зв'язку із чим позивач просить розірвати зазначений Договір та стягнути невикористану суму авансу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2015 порушено провадження у справі №910/21216/15 та призначено її до розгляду на 10.09.2015 року.
До початку судового засідання через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
За наслідками розгляду справи 10.09.2015, враховуючи нез'явлення представника відповідача, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 30.09.2015 року.
У судовому засіданні 30.09.2015 представник позивача наголосив на наданій 28.09.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва заяві про зменшення розміру позовних вимог та просив її задовольнити, а саме розірвати договір будівельного підряду №115 від 24.11.2014 та стягнути 284194,40 грн. суми невикористаного авансу.
Відповідно до п.3.10. постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Суд, вивчивши надану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, прийняв її та зауважив, що подальший розгляд справи здійснюється із урахуванням заявлених зменшень.
Відповідач не скористався наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні, проте у наданих 29.09.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва письмових поясненнях повідомив, що позивачем не виконано вимоги ст.56 Господарського процесуального кодексу України, а саме не надіслано відповідачу копію позовної заяви із доданими до неї документами, що слугувало причиною нез'явлення представника відповідача до судового засідання. Окрім того, відповідач зауважує, що отримав поштове повідомлення про розгляд справи 11.09.2015, тобто після призначеної дати судового засідання, на підтвердження чого надає довідку Юридичного бюро «Стайлинг».
Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити, що доводи відповідача з приводу неможливості надання відповідних пояснень у справі у зв'язку із відсутністю у нього копії позовної заяви є безпідставними, а додана до пояснень довідка не може слугувати належним доказом у розумінні ст.33,34 ГПК України, оскільки не містить ані посади/прізвищ осіб, якими вона складена, ані підписів або печатки юридичної особи.
Так, у матеріалах справи містяться докази направлення позивачем на юридичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім плюс дім», копії позовної заяви разом із доданими до неї документами, а відтак позовна заява відповідає вимогам ст.56, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст.22, 27 ГПК України, відповідач зобов'язаний належно користуватися своїми процесуальними правами, зокрема щодо можливості ознайомлення із матеріалами справи.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
За результатами пошуку по штрихкодовому ідентифікатору поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», поштове відправлення за №0103035239859 вручено адресату (відповідачу) особисто 08.09.2015 та повернуто до суду 10.09.2015, тобто на момент початку судового засідання 10.09.2015 відповідач про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Також, як вбачається із матеріалів справи, 23.09.2015 до суду повернулось поштове повідомлення №0103035798238, за яким відповідачу направлялась ухвала суду від 10.09.2015 про відкладення розгляду справи на 30.09.2015, однак відповідач не звернувся до суду із клопотанням про ознайомлення або про відкладення розгляду справи, та повторно не забезпечив явку уповноважено представника до судового засідання.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
24.11.2014 між Херсонським обласним центром зайнятості (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім плюс дім» (підрядник) укладено Договір №115 на роботи по завершенню будівництва Цюрупинського районного центру зайнятості (надалі - Договір), за яким підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами, із своїх матеріалів та зі своїм устаткуванням у встановлений договором строк за завданням замовника виконати роботи по завершенню будівництва Цюрупинського районного центру зайнятості, згідно із затвердженою проектною документацією у м. Цюрупинськ, Херсонська обл., Україна (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи (п.1.1.Договору).
За умовами п.1.2.Договору, найменування, обсяг та вартість робіт, вказаних у п.1.1.Договору, визначається Локальним кошторисом (Додаток 2), що погоджується сторонами і є невід'ємною частиною даного Договору.
Ціна цього Договору становить 8480000,00 грн. у тому числі ПДВ 1413334,00 грн. визначається згідно погодженої сторонами Договірної ціни (Додаток 1), що є невід'ємною частиною Договору (п.3.1.Договору).
Відповідно до п.4.1.Договору, порядок розрахунків є наступним: поетапні платежі за виконання робіт здійснюються замовником на підставі акту приймання виконаних робіт КБ-2В та довідки КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Оплата виконаних робіт здійснюється після підписання акту виконаних робіт КБ-2В та довідки КБ-3, при наявності відповідного бюджетного фінансування. Замовник має право змінити порядок розрахунків шляхом авансування робіт у розмірі до 30% від ціни робіт на підставі рахунку підрядника.
Пунктом 5.5.Договору сторони погодили, що роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акта здачі-прийняття виконаних робіт. Підрядник зобов'язаний надати акти виконаних робіт з формами КБ-2В та довідки КБ-3 замовнику протягом 3-х банківських днів після виконання робіт, а замовник зобов'язаний протягом 3-х банківських днів їх підписати. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3-х днів з дня одержання.
Підписання акта за формою КБ-2В та КБ-3 є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. (п.5.6.Договору).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснив за Договором авансовий платіж у розмірі 1354400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3417 від 03.12.2014, оплаченим 04.12.2014 року.
Надалі, 24.12.2014 сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) на загальну суму 925908,00 грн.
06.03.2015 позивач направив відповідачу претензію №12-16-1073/0-15 від 04.03.2015, у якій просив повернути непогашений аванс у розмірі 428492,00 грн., оскільки роботи на об'єкті практично призупинені та термін використання авансу сплинув 03.03.2015 року.
Відповідач, у свою чергу, виконав роботи за Договором ще на суму 144297,60 грн., що підтверджується підписаними 31.03.2015 сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2В) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) на вказану суму.
Таким чином, невикористана сума проавансованих робіт становить 284194,40 грн., про повернення якої позивачем направлялась 06.05.2015 претензія 2 №12-16-1910/0-15, залишена відповідачем поза увагою.
Пунктом 12.3.Договору встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне внести зміни у договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у договір або розірвання його, у десятиденний строк повідомляє другу сторону про своє рішення. У разі коли сторони не досягли згоди щодо внесення змін у договір або розірвання його чи у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона може звернутися до суду. Якщо судовим рішенням у договір внесено зміни або його розірвано, він вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності відповідним рішенням, якщо інше не встановлено рішенням суду.
У зв'язку із неналежним виконанням умов Договору (порушення графіку виконаних робіт), позивач направив 05.07.2015 відповідачу Додаткову угоду №1 від 02.07.2015 про розірвання договору підряду №115 від 24.11.2014 року, у якій передбачено повернення залишку сплаченого замовником авансу в сумі 284194,40 грн., або надання документального підтвердження його використання згідно умов Договору. Дана угода набирає чинності з 13.07.2015 і становить невід'ємну частину Договору.
Оскільки, відповіді або грошові кошти від відповідача так і не надійшли, позивач звернувся із даним позовом до суду, у межах якого, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить розірвати Договір підряду №115 від 24.11.2014 та стягнути з відповідача 284194,40 грн. невикористаного відповідачем авансового платежу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Укладений сторонами Договір №115 від 24.11.2014 є договором підряду, за яким Херсонський обласний центр зайнятості є замовником, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім плюс дім» - підрядником, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.
Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як вбачається із Довідки АА №596914 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач - Херсонський обласний центр зайнятості - є державною організацією, та відповідно до Положення від 25.03.2011, затвердженого Директором Державного центру зайнятості, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства.
Відповідно до ст.1 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764, цей Порядок визначає механізм фінансування капітального будівництва за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення цільового та ефективного використання державних коштів.
Частиною 2 ст.19 вищезазначеного Порядку передбачено, що замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до п.4.1.Договору, позивач здійснив на користь відповідача авансовий платіж у розмірі 1354400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3417 від 03.12.2014, оплаченим 04.12.2014 року.
Відповідач, натомість, виконав підрядні роботи на загальну суму 1070205,60 грн., про що сторонами складено та підписано відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2В), та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.
Відтак, невикористана сума проавансованих робіт за Договором становить 284194,40 грн., про повернення якої позивачем направлялась відповідачу претензія №12-16-1910/0-15 від 06.05.2015 із зауваженням, що тримісячний термін використання авансу сплинув 03.03.2015 року.
Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, виходячи із наявних у матеріалах справи документах, суд дійшов висновку, що сума невикористаного відповідачем авансу у розмірі 284194,40 грн., за умови відсутності доказів протилежного, підлягає поверненню на користь позивача у повному обсязі.
Окрім того, у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору (порушення графіку виконаних робіт), ураховуючи п.12.3.Договору, позивач направив 05.07.2015 відповідачу Додаткову угоду №1 від 02.07.2015 про розірвання договору підряду №115 від 24.11.2014 року.
Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначені підстави зміни або розірвання договору, зокрема, у частині 2 вказаної статті зазначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено право зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про втрати та збитки, які вказана сторона понесла внаслідок порушення іншою стороною договору.
Під шкодою в контексті ч. 2 ст. 651 ЦК України слід розуміти комплекс негативних наслідків, які виникають у зв'язку з порушенням. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.
З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що не виконання відповідачем зобов'язання по виконанню будівельних робіт у передбачених Договорах обсягах та строках, що становить предмет укладеного між сторонами Договору, є істотним порушенням договірного зобов'язання, що є підставою для розірвання договору.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Пункт 4.5 постанови №7 від 21.02.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" зазначає, що у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
Позов Херсонського обласного центра зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім плюс дім" про розірвання договору будівельного підряду та стягнення 325 703,99 грн. - задовольнити.
Розірвати укладений між Херсонським обласним центром зайнятості (73027, місто Херсон, вулиця Рози Люксембург, будинок 7А; ідентифікаційний код 03491300) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім плюс дім" (03087, місто Київ, бульвар Чоколівський, будинок 19; ідентифікаційний код 34964587) Договір №115 від 24.11.2014 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім плюс дім" (03087, місто Київ, бульвар Чоколівський, будинок 19; ідентифікаційний код 34964587) на користь Херсонського обласного центра зайнятості (73027, місто Херсон, вулиця Рози Люксембург, будинок 7А; ідентифікаційний код 03491300) аванс у розмірі 284194 (двісті вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто чотири) гривні 40 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім плюс дім" (03087, місто Київ, бульвар Чоколівський, будинок 19; ідентифікаційний код 34964587) у дохід Державного бюджету України 6901 (шість тисяч дев'ятсот одну) гривню 89 копійок судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 30.09.2015 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 05.06.2015 року
Суддя К.В. Полякова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 30.09.2015 |
Оприлюднено | 16.10.2015 |
Номер документу | 52202636 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Полякова К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні